Справа № 2-494\07 Категорія 22

РІШЕННЯ           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі: головуючого судді - Дудкіної Т.М. при секретарі - Лісковець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у М.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, просить стягнути з відповідачів матеріальні збитки та відшкодувати моральну шкоду, заподіяну йому при дорожньо-транспортній пригоді.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП, яка мала місце 06.02.2006р., по вині водія ОСОБА_3, який керував автомобілем „Опель", державний номер НОМЕР_1, його автомобіль „Ніссан", державний номер НОМЕР_2, зазнав механічних ушкоджень, які він оцінює у 1635 грн., зазначає, що неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка виразилася у моральних стражданнях внаслідок пошкодження його майна, відшкодування моральної шкоди оцінює у 500 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання сповіщався належним чином, причин не з'явлення до суду не повідомив. Визнаючи наявні у матеріалах справи докази достатніми, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, наполягав на задоволенні.

Третя особа на стороні відповідача пояснив суду, що під час ДТП, яка мала місце 6 лютого 2006 р. він керував автомобілем відповідача по усній домовленості з останнім, який, не маючи права на керування автомобілем звернувся до нього з проханням відвезти брата відповідача до лікарні. Так як відповідач мав довіреність на автомобіль „Опель", а він мав посвідчення на право керування автомобілем, то керував автомобілем саме він. Вказував, що в день, коли сталася ДТП були несприятливі погодні умови (сніг та слизька дорога), а тому вважає, що ДТП сталося внаслідок непереборної сили.

Заслухавши пояснення позивача, третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що автомобілем „Опель", державний номер НОМЕР_1 володіє ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_5. Довіреність видана 22.12.2005 р. з правом використання без права передоручення.

Судом встановлено, що 6 лютого 2006 р. мала місце ДТП на перехресті вулиць пр.Ген.Острякова - вул..О.Кошевого, учасниками якої були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 З матеріалів адміністративної справи № 3-1527/06 вбачається, що 06.02.06 р. ОСОБА_3 керував автомобілем „Опель", державний номер НОМЕР_1 , неправильно вибрав безпечну дистанцію до автомобіля, який зупинився попереду та скоїв адміністративне правопорушення. Постановою судді від 10.02. 2006 р. визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності за цією статтею, оскільки ДТП сталася в зв'язку з порушенням ним п.13.1 Правил дорожнього руху України. Постанова ніким не оскаржувалася та набрала законної сили.

 Як видно з пояснень ОСОБА_3, він керував автомобілем „Опель", державний номер НОМЕР_1 по усній домовленості з володільцем транспортного засобу, відповідачем у справі, який також знаходився у салоні зазначеного автомобіля. Належним чином посвідчена довіреність на управління зазначеним автомобілем йому не видавалася.

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 не мав права на передоручення управління транспортним засобом третій особі, суд вважає, що заподіяну позивачеві шкоду має відшкодовувати саме він в силу ч.5 ст.1187 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобілю позивача були заподіяні механічні ушкодження.

Згідно звіту про оцінку матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу НОМЕР_3, позивачеві, внаслідок пошкодження його майна, завдана матеріальна шкода у сумі 1635 гривень.

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану школу, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Доводи ОСОБА_3 стосовно того, що ДТП сталася внаслідок непереборної сили спростовуються матеріалами адміністративної справи.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її  вини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та глибину страждань позивача, внаслідок пошкодження його майна, враховує ту обставину, що суттєвих змін у звичному образі життя позивача не відбулося, і вважає можливим стягнути відшкодування моральної шкоди у сумі 300 грн., беручи до уваги не бажання відповідача добровільно відшкодувати заподіяну позивачеві матеріальну шкоду.

Позовні вимоги щодо відшкодування витрат за проведення експертної оцінки матеріальної шкоди у сумі 159 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються квитанцією про сплату коштів.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем в зв'язку зі зверненням до суду, так як вони документально підтверджені.

На підставі ст.23, ч.2 ст.1167, ч.5 ст.1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10.11, 60, 212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1635 грн., витрати за проведення експертної оцінки 159 грн., у відшкодування моральної шкоди 300 грн., у повернення судові витрати у сумі 89,5 грн., а всього стягнути 2183,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача, поданою до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.