Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 164/1282/18-ц

провадження № 61-11267св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Маневицька селищна рада Маневицького району Волинської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 23 січня 2019 року у складі судді Глинянчука В. Д. та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, який мотивував тим, що він працював на посаді інспектора з юридичних питань Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області. 31 травня 2018 року йому було вручено письмове повідомлення про наступне звільнення з 01 серпня

2018 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку із виведенням зі структури та штатного розпису апарату селищної ради посади інспектора з юридичних питань відповідно до рішення Маневицької селищної ради від 23 травня 2018 року № 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» й розпорядження Маневицького селищного голови

від 25 травня 2018 року № 20-ос.

Розпорядженням відповідача від 13 серпня 2018 року № 27-ос його звільнено з посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України

у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Вважає зазначене розпорядження незаконним, оскільки фактично скорочення штатної одиниці не відбулося, йому не було надано для ознайомлення наказ (розпорядження) чи інший документ, яким передбачено скорочення посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради; відповідач не пропонував йому ніякої іншої роботи чи посади; не враховано його переважне право на залишення на займаній посаді.

Незаконним звільненням йому завдано моральної шкоди, яка виразилася у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків та погіршенні стану здоров`я.

Ураховуючи наведене, просив поновити його на посаді інспектора з юридичних питань виконавчого апарату Маневицької селищної ради

з 14 серпня 2018 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; 10 000 гривень моральної шкоди; відповідно до положень статті 237 КЗпП України покласти на службову особу, винну у його незаконному звільненні із займаної посади, обов`язок виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу; у зв`язку з його незаконним звільненням винести окрему ухвалу щодо посадових осіб Маневицької селищної ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 23 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із встановлених у справі обставин та вважав, що позивача правомірно звільнено із займаної посади на виконання рішення Маневицької селищної ради від 23 травня 2018 № 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради», іншої роботи для переведення, яку б міг виконувати позивач, у відповідача не було. Також суд дійшов висновку, що позивач не мав переважного права на залишення на роботі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року рішення Любешівського районного суду Волинської області від 23 січня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився та вважав, що судом ухвалено правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Любешівського районного суду Волинської області від 23 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду

від 07 травня 2019 року скасувати в частині вирішення його вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Поновити його з 14 серпня 2018 року на раніше займаній посаді інспектора з юридичних питань виконавчого апарату Маневицької селищної ради; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2018 року по день ухвалення судового рішення в розмірі 74 584, 40 грн; відповідно до положень

статті 237 КЗпП України покласти на службову особу, винну у його незаконному звільненні із займаної посади, обов`язок виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу; у зв`язку з його незаконним звільненням винести окрему ухвалу щодо посадових осіб Маневицької селищної ради. В частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 ухвалені у справі за його позовом судові рішення не оскаржує.

Касаційна скарга мотивована тим, що, на його думку, його звільнення із займаної посади відбулось із порушенням вимог чинного трудового законодавства, йому не було запропоновано інші посади, не з`ясовано питання щодо його переважного права на залишення на роботі, а також із порушення положень Закону України «Про місцеве самоврядування». Вважає, що рішення Маневицької селищної ради від 23 травня 2018 року

№ 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» було прийняте із порушенням визначеної законом процедури. Також вказує, що суди не з`ясували належним чином, чи дійсно відповідачем проведено зміни в організації виробництва і праці.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

12 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Маневицької селищної ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, заявник просив касаційну скаргу відхилити й залишити в силі рішення Любешівського районного суду Волинської області від 23 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства, права позивача не порушено, а відтак - позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі суді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року за касаційною скаргою

ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження, справу № 164/1282/18-ц витребувано з Любешівського районного суду Волинської області.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Маневицької селищної ради 15 лютого 2005 року на посаду юрисконсульта. 04 травня

2006 року позивача переведено на посаду інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради.

За дорученням голови Маневицької селищної ради секретарем ради ОСОБА_2 було розроблено техніко-економічне обґрунтування до проекту рішення Маневицької селищної ради «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради». У такому обґрунтуванні зазначено, що інспектор з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради відноситься до обслуговуючого персоналу та не є посадовою особою місцевого самоврядування. Між тим, згідно з посадовою інструкцією, він частково виконує організаційно-розпорядчі та у повній мірі консультативно-дорадчі функції. У зв`язку з наведеним, з метою підвищення відповідальності та продуктивності праці запропоновано вивести зі структури та штатного розпису Маневицької селищної ради посаду інспектора з юридичних питань та ввести посаду спеціаліста І категорії - юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради, якого буде прийнято на конкурсній основі, а працівник матиме статус посадової особи місцевого самоврядування.

23 травня 2018 року Маневицькою селищною радою прийнято рішення

№ 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» щодо виведення зі структури та штатного розпису апарату селищної ради з 01 серпня 2018 року двох посад, зокрема посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради, та введення двох інших посад, зокрема посади спеціаліста першої категорії - юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради.

Згідно з розпорядженням Маневицького селищного голови № 20-ос

від 25 травня 2018 року секретаря Маневицької селищної ради зобов`язано підготувати попередження про звільнення з 01 серпня 2018 року інспектора з юридичних питань ОСОБА_1 та сторожа ОСОБА_3 у зв`язку із внесенням змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради на виконання рішення Маневицької селищної ради Волинської області від 23 травня 2018 року № 31/5.

Відповідно до штатних розписів, дійсних з 01 січня та з 18 травня 2018 року, чисельність працівників Маневицької селищної ради становила 14 штатних одиниць, серед яких і інспектор з юридичних питань та сторож.

Штатний розпис Маневицької селищної ради, дійсний з 01 серпня 2018 року, налічував 14 штатних одиниць. Порівняно з попереднім штатним розписом виведено посади інспектора з юридичних питань та сторожа, введено - спеціаліста І категорії - юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради, спеціаліста І категорії з реєстрації місця проживання та зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Позивача повідомлено про заплановане звільнення 31 травня 2018 року.

У тексті повідомлення вказано, що попередження про наступне звільнення здійснюється на виконання рішення Маневицької селищної ради

від 23 травня 2018 року № 31/5 «Про внесення змін до структури та штатного розпису Маневицької селищної ради» та відповідно до розпорядження селищного голови № 20-ос від 25 травня 2018 року. Звільнення відбудеться 01 серпня 2018 року. Також позивача проінформовано, що в Маневицькій селищній раді відсутні вакантні посади, всі інші працівники селищної ради мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Позивач під підпис ознайомився із вказаним повідомленням, зазначивши про свою незгоду.

Відповідно до розпорядження Маневицького селищного голови

від 24 липня 2018 року № 23-ос ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з юридичних питань виконавчого апарату селищної ради з 01 серпня

2018 року у зв`язку зі скороченням штатів працівників згідно з пунктом

1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з розпорядженням Маневицького селищного голови № 27-ос

від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора з юридичних питань з 13 серпня 2018 року у зв`язку зі скороченням штатів працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та грошової компенсації за невикористану відпустку. Розпорядження голови Маневицької селищної ради від 24 липня 2018 року № 23-ос скасовано.

В номері Маневицької районної громадсько-політичної газети «Нова доба» за 23 червня 2018 року опубліковано інформацію про оголошення Маневицькою селищною радою конкурсу на зайняття посади спеціаліста І категорії - юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради та спеціаліста І категорії з реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб за місцем проживання виконавчого апарату селищної ради.

Відповідно до довідки відповідача від 05 вересня 2018 року № 7288 у Маневицькій селищній раді відсутня первинна профспілкова організація.

Судами також встановлено, що позивач є ветераном органів внутрішніх справ, що підтверджується копією посвідчення № 046735.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають перш за все з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.

За приписами частини першої статті 40, частини першої, третьої статті

49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Тобто обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Встановивши, що посада ОСОБА_1 скорочена, що вбачається зі штатного розпису, а також те, що як станом на момент попередження, так і станом на момент звільнення позивача у відповідача не було вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу, а введені з 01 серпня 2018 до структури та штатного розпису апарату Маневицької селищної ради посади спеціаліста І категорії - юрисконсульта виконавчого апарату селищної ради, і спеціаліста І категорії з реєстрації місця проживання та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб є посадами, які можуть бути зайняті на підставі проведеного конкурсу, й проаналізувавши вказані вище норми закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що звільнення позивача допускалось у зв`язку з неможливістю його переведення на інші посади.

При цьому суди підставно вважали, що ОСОБА_1 було своєчасно та належним чином попереджено про його наступне звільнення, що підтверджується матеріалами справи, а позивачем не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства про працю.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 23 січня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 07 травня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:С. Ю. Бурлаков

А.Ю. Зайцев Є. В. Коротенко

В. М. Коротун