№ 11-372/2006 р.
ч.З ст. 191, ч.З ст.358 КК України
Головуючий у 1 інстанції Ющук О.С. Доповідач Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 25 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської
області в складі: головуючого-судді Опейди В.О.,
суддів Хомицького А.О., Олексюка Я.М.,
з участю прокурора Артиша Я.Д.,
цивільного позивача ОСОБА_1
представника цивільного позивача ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією цивільного позивача на вирок Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року, яким ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого, засудженого за ч.З ст. 191 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 1 рік. за ч.З ст.358 КК України до 3 місяців арешту.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбування 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст.76 КК України зобов'язання - не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, навчання, а також періодично з'являтись туди для реєстрації.
Вирішено стягнути з ОСОБА_3 в користь ТзОВ «Світ канцелярії» 26879 гривень.
Вирішено питання речових доказів у справі. Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він працюючи на посаді менеджера по реалізації ТзОВ «Світ канцелярії», будучи матеріально-відповідальною особою, вніс завідомо неправдиві відомості про покупців товару в рахунок фактури та розхід зі складу, які дають право на отримання товару на ТзОВ «Світ канцелярії». На підставі вказаних документів, у період з 11 січня 2006 року по 09 лютого 2006 року, неодноразово отримував зі складу ТзОВ «Світ канцелярії» канцелярські вироби на загальну суму 21453 грн. 35 коп.. Зокрема отримавши замовлення на поставку товару в Волинське облуправління «Ощадбанк» на загальну суму 2431 грн. 08 коп. та відповідно отримавши товар зі складу ТзОВ «Світ канцелярії», товару замовнику поставив лише на 1303 грн. 58 коп., а решту привласнив. Після того ТзОВ «Світ канцелярії» доставили товар замовнику, тобто «Ощадбанку» на суму 1128 грн. 50 коп..
Після цього, незаконно отримані товари ОСОБА_3 не передав зазначеним у рахунках-фактурі та розході зі складу покупцям, а використав на власні цілі. Таким чином, заподіявши ТзОВ «Світ канцелярії» матеріальну шкоду в сумі 22592 грн. 35 копійок.
В апеляції цивільного позивача ОСОБА_1 зазначено, що судове слідство є однобічним і не повним, оскільки він і його адвокат не були присутні при проведенні попереднього розгляду і розгляду справи по суті, а про дати проведення засідань він повідомлений не був. Просив вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
В запереченні на апеляцію старший помічник прокурора м.Луцька, що приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції зазначила, що доводи апелянта безпідставні. Зокрема в ході судового розгляду, де приймав участь представник цивільного позивача, засуджений повністю визнав свою вину, а також заявлений цивільний позов. З врахуванням наведеного покарання судом було обране у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
В поданих на апеляцію запереченнях засуджений вважає її не обґрунтованою, оскільки рішення щодо нього було прийняте з участю представника цивільного позивача, який не висловлював заперечень щодо порядку судового розгляду. Ним повністю визнано вину і цивільний позов. З врахуванням наведеного вважає, що позивач не вправі подавати апеляцію такого змісту.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав основні доводи апеляцій, міркування прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, думку цивільного позивача, який підтримав подану ним апеляцію, представника цивільного позивача, який підтримав вище вказану думку і просив задовольнити апеляцію, а також думку засудженого, який просив залишити апеляцію без задоволення, а вирок без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у скоєнні умисного привласнення чужого майна, яке перебувало в його віданні, а також умисному використанні завідомо підробленого документу не оспорювались учасниками судового розгляду і підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.
З матеріалів кримінальної справи, зокрема протоколу судового засідання суду першої інстанції вбачається, що засуджений повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів, а також повністю визнав заявлений цивільний позов, який був підтриманий представником цивільного позивача.
Твердження цивільного позивача ОСОБА_1 про порушення його прав, зокрема позбавлення можливості дати показання, висловити свою думку в судовому засіданні не ґрунтується на матеріалах справи.
У відповідності до матеріалів кримінальної справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції по суті приймав участь його повноважний представник, як сторони цивільного позивача. Йому були роз'яснені процесуальні права, наслідки скороченого порядку розгляду, при цьому ним була висловлена думка щодо скороченого порядку розгляду справи.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного рішення щодо проведення розгляду справи в цілому і зокрема без дослідження доказів стосовно обсягу обвинувачення та розміру цивільного позову, які ніким не оспорювались.
Зазначене узгоджується з вимогами ст.291 КПК України коли суд розглянув цивільний позов з участю повноважного представника цивільного позивача.
Посилання в апеляції на однобічність та неповноту судового слідства не ґрунтуються на досліджених матеріалах справи, а тому не заслуговують на увагу.
Разом з тим згідно з ч.2 ст.50, а також з п. 10 ч. 1 ст.348 КПК України цивільний позивач або його представник вправі подати апеляцію у частині, що стосується вирішення цивільного позову. Зважаючи на те, що заявлений цивільний позов був підтриманий представником цивільного позивача в судовому засіданні і вирішений судом по суті то з врахуванням викладеного вище, підстав для задоволення апеляції цивільного позивача і скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення, у тому числі й тих, які були наведені в апеляції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію цивільного позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без змін.