Справа № 2-А-94 /2007 p.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 березня 2007 року                  Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в

складі: головуючої - судді                   Тучинської Н.В.

при секретарі                            Хонькович Л.І.

з участю представника відповідача     Шевчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької райдержадміністрації про стягнення разової щорічної допомоги, -

встановив:

ОСОБА_1 має статус інваліда 1 групи Великої Вітчизняної війни і відповідно до ч. 7 п. 27 ст. 13 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком. Оскільки позивачу у 2002-2006 роках допомога виплачувалася без врахування розміру мінімальної пенсії за віком, з посиланням на закони про держбюджет на відповідний рік, яким занижено розмір допомоги, за цих п'ять років йому недоплачено всього 7485,50 гривень щорічної разової грошової допомоги. За захистом своїх прав ОСОБА_1 з позовом про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги звернувся до суду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подавши попередньо заяву про слухання справи в його відсутність (а.с. 7).

Представник відповідача позов не визнала і суду пояснила: Виплата допомоги щорічно до 5 травня інвалідам війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, розпорядником яких є Кабінет Міністрів України. Управління ж є лише розпорядником коштів і бере на себе зобов'язання та проводить видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Вважає, що за цим позовом мають відповідати Міністерство фінансів та Кабінет Міністрів України. Просить відмовити в позові.

Розглянувши справу в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи зі слідуючого:

ОСОБА_1 має статус інваліда 1 групи Великої Вітчизняної війни (а.с. 4) і має право на пільги, передбачені Законом України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, ч. 7 п. 27 ст. 13 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.02 р. мінімальна пенсія за віком станом на травень 2002 року складала 47 гривень 30 копійок; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 279 від 13.03.02 р. мінімальна пенсія за віком у 2003 році складала 47 гривень ЗО копійок; відповідно до Закону України № 1058-1У від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне страхування» мінімальна пенсія за віком у 2004 році складала 92 гривні 45 копійок; відповідно до Закону України № 2291-1У від 23.12.2004 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» та Закону України № 2505-1У від 25.03.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» мінімальна пенсія за віком у 2005 році складала 332 гривні; відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» мінімальна пенсія за віком у 2006 році складала 359 гривень.

Таким чином, з урахуванням цих розмірів мінімальних пенсій за віком та ч. 7 п. 27 ст. 13 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_1 мало б бути виплачено щорічної грошової допомоги: у 2002 році - 473 гривні (47,30 грн. х 10), 2003 році - 473 гривні (47,30 грн. х 10), 2004 році - 924 гривні 50 копійок (92,45 грн. х 10), у

2005  році - 3320 гривень (332 грн. х 10), у 2006 році - 3590 гривень (359 грн. х 10), а всього за 2002-

2006 роки 8780 гривень 50 копійок.

Відповідно до пояснень представника відповідача в судовому засіданні та довідки відповідача № НОМЕР_1 від 05.02.07 р. (а.с. 6), позивачу виплачено щорічної грошової допомоги до Дня перемоги за

2002-2006 рік всього 1295 гривень. Отже, недоплачена сума щорічної допомоги ОСОБА_1 за 2002 - 2006 роки складає 7485 гривень 50 копійок (8780,50 грн. - 1295 грн.).

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача в тій частині, що головним Законом, яким керується в своїй роботі Управління праці та соціального захисту населення, є закони про держбюджет на відповідні роки, а цими законами визначені конкретні зменшені розміри щорічної допомоги інвалідам війни, або зовсім не передбачені ними. Основним Законом України є Конституція України, про що записано у преамбулі до неї та зафіксовано у ст. 8 Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, з врахуванням цих положень Конституції України, рішення Конституційного Суду № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, яким визнано неконституційними положення ст. 44 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» про встановлення розміру щорічної разової допомоги, а також відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», де зафіксовано, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір заробітної плати та мінімальний розмір пенсії за віком, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення основної частини вимог позивача.

Заперечення представника відповідача щодо належності його до цього статусу не відповідає і суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України №486 від 11.04.2002 року «Про забезпечення виплати у 2002 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України №425 від 31.03.2003 року «Про забезпечення виплати у 2003 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими встановлено, що виплату разової грошової допомоги здійснює орган праці та соціального захисту населення.

Суд, враховуючи вік та стан здоровя особи, в інтересах якої звернувся до суду прокурор, вважає, що слід задоволити клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав є головним обов'язком держави. Таким чином, відмовивши в поновленні строку позовної давності, суд обмежить гарантовані державою Україна соціальні гарантії інваліду Великої Вітчизняної війни. Отже, суд вважає поважною причину пропуску позивачем строку для звернення до суду з адміністративним позовом, а тому на підставі ч. 2 ст. 100 КАС України задовільняє клопотання про його поновлення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. З, 8, 22 Конституції України, ст.ст. 2, 13, 17-1, 22 Закону України № 3551-ХП від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України № 1058-1У від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне страхування», Законом України № 2291-1У від 23.12.2004 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» та Законом України № 2505-1У від 25.03.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», Закону України № 3235-1У від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік», рішенням Конституційного Суду № 20-рп/2004 від 01 грудня 2004 року, ст.ст. 9, 10, 11, 100, 102, 159, 161, 163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задоволити. Поновити процесуальний строк, встановлений законом для звернення до суду з позовом.

Стягнути із Управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької райдержадміністрації (МФО-802015, код-03191839, р/р 35215011000379 ГУДКУ у Вінницькій області) на користь ОСОБА_1недоплачені суми щорічної разової грошової допомоги як інваліду 1 групи Великої Вітчизняної війни за 2002-2006 роки 7485 (сім тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 50 копійок.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження сторони можуть подати апеляційну скаргу на постанову суду.

Суддя: