Справа № 2-424/10                                                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 15 березня 2010 року         Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючої-судді                     ОСОБА_1

при секретарі                         Пекунової Є.Г.

за участю представника позивача                 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тореза цивільну справу за позовом ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійснені права користуванні та розпорядженні нежилим приміщенням, зобов’язання його звільнити, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у здійснені права користуванні та розпорядженні нежилим приміщенням, зобов’язання його звільнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно із договором купівлі-продажу нежилого приміщення, вбудованого в жилий будинок, посвідченого 21.07.2008 року приватним нотаріусом, ОСОБА_3 придбала у власність нежиле приміщення, вбудоване у жилий будинок основною площею 74,6 кв.м, загальною площею 89,2кв.м, яке розташоване за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10. Відповідач на протязі тривалого часу незаконно користується ним, здійснюючи підприємницьку діяльність, і у добровільному порядку його не звільняє. Відповідач пред’являв вимоги про визнання за ним права власності на дане приміщення, але рішенням Торезького міського суду від 22.06.2009 року у задоволенні його вимог к ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнанні договорів купівлі-продажу вказаного приміщення недійсним та визнання права власності на нежиле приміщення відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.10.2009 року дане рішення залишено без змін. Але до теперішнього часу ОСОБА_3 не має можливості користуватися своєю власністю та використовувати майно на свій розсуд, оскільки відповідач у добровільному порядку не звільняє нежиле приміщення і перешкоджає здійсненню ОСОБА_3 свого права користування власністю. Також відповідач не здійснює платежів за користування комунальними послугами, їх оплачує позивач, що ставить його у тяжке матеріальне становище. Просить усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження її майном: нежилим приміщенням, вбудованим у житловий будинок, яке розташоване за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10, зобов’язавши відповідача звільнити незаконно зайняте вказане приміщення та вивезти належне останньому майно.  

У судове засідання позивачка ОСОБА_3, повідомлена в установленому порядку про час та місце розгляду справи, не з’явилася, надала до суду заяву, в якій вказала, що у зв’язку з поганим самопочуттям брати участь у розгляді справи не може, просить справу розглядати у її відсутність, її інтереси буде представляти син ОСОБА_2, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.46).

У судовому засіданні представник позивачки  ОСОБА_2 дав пояснення, аналогічні викладені у позові, додатково пояснив, що позивачка є власником нежилого приміщення, вбудованого у житловий будинок, яке розташоване за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10,  має відповідні правовстановчі документи, право власності зареєстровано у БТІ, надала суду усі документи, які підтверджують її право власності на спірне приміщення, відповідач же не надав спростовуючих доказів, або документів, що саме він (відповідач) у теперішній час є власником даного нежитлового приміщення. Відповідач утворює перешкоди позивачці у здійсненні права користування і розпорядження власністю, не дає користуватися ним позивачці, не звільняє приміщення, не допускає позивачку у приміщення, веде в ньому свою господарчу діяльність, не бажає звільнити приміщення та вивезти з нього свій товар, обладнання. Позивачка не може попасти в нього, використовувати його на свій розсуд, вести господарчу діяльність в ньому та отримувати доходи. Просить усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження її майном: нежилим приміщенням, вбудованим у житловий будинок, яке розташоване за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10, зобов’язавши відповідача звільнити незаконно зайняте вказане приміщення та вивезти належне останньому майно звільнивши приміщення від належного йому майна (товару та торгівельного обладнання).  

Відповідач  у судове засідання не з’явився, хоча повідомлений в установленому порядку про місце та час розгляду справи (а.с.45), у суд не надійшло повідомлення про причини його неявки; судом визнано, що він не з’явився без поважних причин. Він отримав копію позову з додатками (а.с.3), заперечень до суду не направив. В справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, представник позивача просить провести заочний розгляд справи, тому суд ухвалив на підставі ст.ст.169,224 ЦПК України розглянути справу заочно.

Вислухавши пояснення представника позивача,   дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що згідно із договором купівлі-продажу  нежилого приміщення, вбудованого в житловий будинок, ВКМ 809763 від 21.07.2008 року продавець ОСОБА_6 передає у власність, а покупець ОСОБА_3 приймає у власність нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок, основною площею 74,6 кв.м, загальною площею 89,2кв.м, що знаходиться в м.Торез, вул.Поповича, 10, і зобов’язуються оплатити його вартість (п.1), продаж вчиняється за 9000 грн. (п.2), продавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказане нежиле приміщення не перебуває під забороною (арештом) та у заставі, щодо нього не ведуться судові спори, не укладено будь-яких договорів відчуження чи щодо користування з іншими особами (п.5). Договір посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі №1729 (а.с.7). У витязі з державного реєстру правочинів вказано, що даний договір купівлі-продажу значиться у Державному реєстрі правочинів (а.с.8).

У витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно Торезького БТІ вказано, що власником нежилого приміщення, вбудованого в житловий будинок, що знаходиться в м.Торез, вул.Поповича, 10, є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу ВКМ 809763 від 21.07.2008р. (а.с.9). БТІ м.Тореза повідомило у листі від 01.03.2010 року, що нежиле приміщення, розташоване за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2008 року (а.с.39).

Рішенням Торезького міського суду  від 22.06.2009 року по справі №2-1037/09 (а.с.10-12) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності на нежиле приміщення недійсним, визнання права власності на нежиле приміщення відмовлено в повному обсязі. У рішенні вказано, що судом встановлено, що нежиле приміщення, вбудованого в житловий будинок, що знаходиться в м.Торез, вул.Поповича, 10, 22.12.1995 року було набуто у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральний універсальний магазин» (ТОВ «ЦУМ») від Фонду державного майна України при приватизації шляхом викупу, зареєстровано у БТІ 05.11.1997 року. 24.12.1997 року ТОВ «ЦУМ» та ОСОБА_6 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу спірного приміщення, за яким ОСОБА_6 придбав у власність дане нежиле приміщення, договір зареєстрований в БТІ 29.12.1997 року. Після придбання зазначеного нежилого приміщення ОСОБА_6 уклав договори на постачання електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Згідно із договором оренди між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір оренди нежилого приміщення, що знаходиться в м.Торез, вул.Поповича, 10, строком на 1 рік. 11.07.2007 року відповідач ОСОБА_6 направив позивачеві ОСОБА_4 листа з вимогою,  у зв’язку з відмовою від підписання договору оренди, звільнити нежиле приміщення по вул.Поповича, № 10, який був отриманий ОСОБА_4

21.11.2008 року відповідач ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали та нотаріально посвідчили договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_6 за 9000грн. нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок, основною площею 74,6 кв.м., загальною площею 89,2кв.м., що знаходиться в м.Торезі, вул.Поповича, б.10. Згідно довідок БТІ на час звернення позивача до суду і  на час розгляду справи в суді зазначене нежиле приміщення залишається у власності ОСОБА_3 Суд  виходив з того, що ОСОБА_4 не надано жодного доказу на підтвердження того, що  він є стороною за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 24.12.1997 року, погоджував умови договору, здійснив фактичну оплату по договору, тобто фактичні обставини, які є підставою для задоволення позовних вимог. ОСОБА_6 навпаки ж надано докази підтвердження того, що він не тільки був фактичною стороною покупця за договором купівлі-продажу від 24.12.1997 року, а й після укладення договору так і в подальшому вчиняв правочини як власник приміщення (укладав договори на надання комунальних послуг, здавав приміщення в оренду та т.п.). ОСОБА_4 не зміг надати розумних пояснень з приводу того, чому він як особа, яка вважала себе повноправним законним власником приміщення і лише чекала переоформлення приміщення на себе, оплачував оренду плату за користування зазначеним (власним) приміщенням ОСОБА_6 (який згідно позиції позивача був лише титульним власником приміщення), з цього приводу претензій до останнього не мав і до суду з позовом про визнання права власності звернувся лише після того, як отримав вимогу звільнити приміщення. Вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності з підстав набувальної давності не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду   Донецької області  від 12.10.2009року (а.с.13-14) встановлено, що 22.12.1995року приміщення за адресою: м.Торез, вул.Поповича, б.10 було набуте у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральний універсальний магазин» від фонду державного майна України при приватизації шляхом викупу. Право власності ТОВ «ЦУМ» на зазначене нежиле приміщення зареєстроване в БТІ 05 листопада 1997 року. 06 жовтня 1997 року між ТОВ «ЦУМ» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди нежилого приміщення магазину № 91 з правом викупу. У подальшому між ТОВ «ЦУМ» та ОСОБА_6 було укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_6 придбав у ТОВ «ЦУМ» нежиле приміщення площею 74,6кв.м., розташоване за адресою м.Торез, вул.Поповича, 10 за 1069грн., зазначений договір зареєстрований в БТІ 29.12.1997 року, після чого ОСОБА_6 як власник цього приміщення сплачував комунальним підприємствам платежі за споживання послуг, пов’язаних з користування та утриманням приміщення. На час придбання ОСОБА_6 спірного приміщення позивач до лютого 1998 року працював в ТОВ «ЦУМ» на посаді завідуючого секцією. Після звільнення позивача з підприємства між ним та відповідачем було укладено договір оренди нежилого приміщення за адресою: м. Торез, вул.Поповича, 10, за оренду як позивач сплачував відповідачеві оренду плату.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме він є стороною за договором купівлі-продажу спірного нежилого приміщення. Надані відповідачем докази навпаки свідчать про те, що саме він не тільки був фактично стороною покупця за договором купівлі-продажу від 24.12.1997 року, а й відразу після укладення цього договору вчиняв дії, які свідчили про його користування та  управлінням цим майном. Такий висновок суду підтверджений вказаними у рішенні матеріалами справи. Враховуючи той факт, що позивач не надав доказів, які б свідчили, що саме він є власником спірного нежилого приміщення, підстав для задоволення позову не було. Факт користування ОСОБА_4 орендованим приміщенням, не є підставою набуття ним права власності на це приміщення. Тому рішення   Торезького міського суду від 22.06.2009 року ухвалено залишити без змін.

 У технічному паспорті  на нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок, що знаходиться в м.Торез, вул.Поповича, 10, власником вказана ОСОБА_3, інвентаризаційна вартість складає 9365грн.(а.с.18-22).

У акті  від 02.12.2009 року, складеному житловою організацією ПП «Юрген» вказано, що  за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10 розташоване нежиле приміщення загальною площею 89,2кв.м, володільцем якого є ОСОБА_2, приміщення зайнято ОСОБА_4, який не має документів, що підтверджують право оренди, добровільно звільнити приміщення відмовляється, займається у даному приміщенні підприємницькою діяльністю - утримує автомагазин без дозволу власника (а.с.23).

Згідно із квитанціями про оплату КП «Житлокомунсервіс» комунальних послуг за приміщення, розташоване за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10, ОСОБА_2 оплачено за період з вересня 2008 року по грудень 2009 року  (а.с.24-28). КП «Житлокомунсервіс» повідомило, що заборгованості по нежилому приміщенню, розташованому за адресою: м.Торез, вул.Поповича, 10, на 01.02.2010 року по експлуатаційним витратам немає. Договір по даному приміщенню укладений з 21.07.2008 року, власником є ОСОБА_3, оплата проводиться щомісячно (а.с.40).

У свідоцтві про народження вказано, що ОСОБА_3 є матір ОСОБА_2 (а.с.47).

У договорі оренди нежилого приміщення 2007 року (а.с.48-50) між позивачем та відповідачем вказано, що він укладений на строк 1 рік і діє з 01.07.2007 року по 01.07.2008 року (п.7.1), дія договору припиняється по закінченню строку або достроково зі згоди сторін або по рішенню суду (п.7.4). Відповідач у листі від 28.07.2007 року наполягає, що договір був укладений (а.с.52). Але враховуючи, що строк його дії 1 рік закінчився, суд вважає, на теперішній час даний договір, якщо він і був укладений, є припиненим, інших договорів між сторонами суду не надано.

Ст.16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст.10 ЦПК України).

Відповідач, який отримав копію позовної заяви з додатками, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, заперечень по справі не надав, клопотань не заявляв.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.  

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст.ст. 319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно загублено власником або особою, якій він передав майно, або викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому, для виконання судових рішень.

З матеріалів справи вбачається , що позивачка ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення, вбудованого в житловий будинок, основною площею 74,6 кв.м, загальною площею 89,2кв.м, що знаходиться в м.Торез, вул.Поповича, 10, що підтверджено договором купівлі-продажу від 21.07.2008 року, який посвідчений нотаріусом та значиться у Державному реєстрі правочинів, витягом про реєстрацію права власності на дане нерухоме майно Торезького БТІ, листом БТІ м.Тореза, рішенням Торезького міського суду від 22.06.2009 року по справі №2-1037/09, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12.10.2009 року, які набрали чинності.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником спірного нерухомого майна, його право власності ніким не оспорено, не має відомостей про визнання недійсним його договору купівлі-продажу. Тому позивачка має право на спірне нерухоме майно, яке може здійснювати відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Він має право володіння, користування та розпорядження своїм майном, тобто використовувати корисні якості майна для себе, здобувати з цього користь, вигоду, встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю майна, відчужувати майно.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач утворив перешкоди позивачці у здійсненні права користування і розпорядження власністю, не пускає позивачку в її нежитлове приміщення, перешкоджає використовувати його на свій розсуд, перешкоджає вести господарчу діяльність в ньому та отримувати доходи, не вивозить свій товар, обладнання, при цьому дії відповідача не ґрунтуються на законі і є протиправними.

Відповідно до ст.391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, що позивачка є власником спірного нерухомого майна, відповідач своїми протиправними діями перешкоджає позивачці користуватися та розпоряджатися майном, позивачка вимагає про усунення цих перешкод, відношення між позивачем носять позадоговірний характер, до теперішнього часу порушення з боку відповідача не припинилося, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, необхідно зобов’язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування і розпорядження його власністю – спірним нежилим приміщенням, а саме: звільнити нежиле приміщення від товару та торгівельного обладнання, вивезти належне останньому майно.

Відповідачем не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів того, що він має законне право на користування спірного нежитлового приміщення.

Керуючись: ст.ст.316,317,319,321,388,391 ЦК України, ст.3,10,1,15,60,79,88,197,209, 210,212, 214,215,223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження ОСОБА_3 належним їй на праві власності майном, яке складається із нежилого приміщення, вбудованого в житловий будинок, основною площею 74,6 кв.м, загальною площею 89,2кв.м, що знаходиться в місті Торезі Донецької області, вулиця Поповича, будинок 10, якій воно належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ВКМ 809763 від 21 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом і зареєстрованого у Торезькому Бюро технічної інвентаризації, звільнивши приміщення від належного йому майна.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                               Т.В.Стріжакова