Справа №2-28/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

4 березня 2010 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого  - судді                 Кучми В.В.                      

при секретарі  -                 Сіденко І.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час змушеного прогулу, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з справжнім позовом до ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час змушеного прогулу, моральної шкоди.

    При цьому на обґрунтування вимог посилається на те, що 01 серпня 2003 року за наказом №172-к вона була прийнята на роботу до лікарні на посаду лікаря-психіатра, за наказом №235к від 30.09.05 р переведена на посаду завідуючого жіночим загально психіатричним відділенням. За наказом №194–к від 31 липня 2009 року була звільнена з займаної посади за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку.

Але вважає, що вказаний наказ про її звільнення, що був винесений з врахуванням попередніх наказів №4 від 02.03.09 р, №5 від 25.05.09 р щодо неї про накладання дисциплінарних стягнень та на підставі наказу №137 від 31.07.09 р про усунення порушень в роботі та дисциплінарні стягнення, прийнятий не правомірно, оскільки порушень обов»язків, визначених п.п. 2.13, 2.22, 2.25, 2.26 посадової інструкції, про що йдеться в наказі про накладання дисциплінарного стягнення №137 від 31.07.09 р, вона не допускала. Також не дотримана процедура її участі на засіданні профспілкового комітету, де розглядалось подання адміністрації лікарні про згоду на її звільнення без її участі. З 31 липня 2009 року по 14 серпня 2009 року включно вона перебувала на лікарняному. Копія наказу про звільнення та трудова книжка нею були отримані лише після завершення лікування 14 серпня 2009 року. До теперішнього часу вона не допущена до роботи та не працює. За цих підстав її право як робітника вважає порушеним і просить поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час змушеного прогулу з 31 липня 2009 року по день поновлення її на роботі.

У зв»язку з безпідставним звільненням порушився її сталий образ життя, порушились особисті плани, що вимагає від неї докладати додаткових зусиль в організації життя і тим самим  викликає душевні хвилювання та моральні страждання, у зв»язку з чим просить забов»язати відповідача відшкодувати їй завдану моральну шкоду, яку оцінює у 5000 грн.

У ході розгляду справи позивачка за заявою від 15.12.09 р доповнила позовні вимоги, додатково просила визнати незаконним пункт 1 наказу №166 від 24 вересня 2009 року по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку, який був прийнятий відповідачем вже під час розгляду даної справи та яким був змінений попередній наказ по лікарні №137 від 31.07.09 р у частині дати її звільнення, за яким вона звільнялась з 15 липня 2009 року, а також просила визнати

незаконним наказ №261-к від 31.07.09 р по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1В», який був прийнятий як кадровий наказ на підставі наказу №166 від 24 вересня 2009 р з врахуванням листка непрацездатності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений позов підтримала повністю. У якості обгрунтуючих обставин посилалась на ту обставину, що в день коли було прийнято рішення про її звільнення вона перебувала на лікарняному. При цьому пояснила, що 31 серпня 2009 року на робочому засіданні вона була присутня лише перші 10-15 хвилин, потім їй стало зле, вона стала себе не добре почуватись і вийшла з засідання не дочекавшись його завершення, коли зачитували наказ де йшлося про її звільнення вона не чула. Вона ще зранку почувала себе кволою, про що скаржилась. Повернувшись, вона ще з годину-дві перебувала у відділені, а потім покинула відділення десь по обіду приблизно між одинадцятою-дванадцятою годиною. 14 серпня 2009 року з заявою і лікарняним вона була у лікарні, які віддала у приймальній секретарю Наталії Іванівні для реєстрації, а потім зайшла до головного лікаря, яка їй вказала що їй вже нічого не допоможе, оскільки вона вже є звільненою.

Представник позивачки за усною заявою ОСОБА_3 позов підтримав повністю, вимоги вважає обґрунтованими. Пояснив, що додатково заявлені вимоги в заяві від 15.12.09 р у частині визнання незаконними пункту 1 наказу №166 від 24 вересня 2009 року по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку та наказу по лікарні №137 від 31.07.09 р про зміну дати звільнення його довірительниці слід вважати доповненням до раніш заявлених позовних вимог.

Щодо обгрунтуючих обставин позовних вимог пояснив, що вони не оспорюють правомірність звільнення ОСОБА_1В з підстав чи мало місце з її боку порушення трудової дисципліни чи посадових обов»язків, але вважає незаконним звільнення з роботи його довірительниці під час перебування на лікарняному. Факт перебування його довірительниці на лікарняному в день, коли відповідачем було прийнято рішення про її звільнення, мав місце та підтверджується належними доказами – лікарняним листом. Безпідставність видачі лікарняного листка його довірительниці у зв»язку з хворобою або його недійсність до теперішнього часу не оспорена та будь-яким правовстановлюючим документом не є встановленими. Про перебування в день звільнення ОСОБА_1В на лікарняному стало відомо відповідачу, але до цього часу будь-яких дій з поновлення її на роботі відповідачем вчинено не було. Навпаки, після того як відповідач запевняє лікарні напевне стало відомо про перебування позивачки на лікарняному, були видані додаткові накази про зміну дати її звільнення після того як вона вже фактично була звільнена з 31 серпня 2009 року, з цього часу усунена від виконання обов»язків, на робочому місці не поновлювалась і робочих виходів не мала.

Також пояснив, що оскільки позивачем у порядку витребування доказів не були надані оригінали лікарняного та заяви від 14.08.09 р, які передавались довірительницею до лікарні, отримана довірительницею і надана суду копія цієї заяви викликає сумнів ким на справді була зареєстрованою та не вказує на відсутність монтажу, то за цих обставин виходячи з положень ст. 185 Цивільного процесуального кодексу просить виключити дану копію заяви з обсягу доказів.

Представник відповідача ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку ОСОБА_4В, яка одночасно за нотаріально посвідченою довіреністю представляє інтереси третьої особи ОСОБА_5, як представник відповідача позов не визнала у повному обсязі, як представник третьої особи заявлені позовні вимоги вважає не обґрунтованими.

На спростування вимог у судовому засіданні пояснила, що з 13.07.09 р по 24.07.09 р комісією лікарні була проведена перевірка виконання вимог щодо зберігання, обліку, виписці та призначення лікарських препаратів і медичної продукції, за результатами якої від 24.07.09 р був складений акт, яким встановлено порушення з боку позивачки п.п. 2.13, 2.22, 2.25, 2.26 посадової інструкції, у позивачки був відсутній контроль за випискою в аптеці, витратою і фактичною наявністю лікарських засобів і предметів медичного призначення, за призначенням і видачею препаратів пацієнтам, за чітким і правильним заповненням лікарями і середнім медичним персоналом відділення медичної документації і таким чином у винесенні наказу по лікарні №137 від 31.07.09 р про усунення недоліків в роботі лікарні мались підставі і застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі до ОСОБА_1В у вигляді звільнення було обґрунтованим. ОСОБА_6 лікарем лікарні були дотримані вимоги щодо звільнення позивачки за ст. 43 КЗпП України з погодженням профспілкового комітету, яким за її зверненням було відхилено подання про дачу згоди, оскільки ОСОБА_1В не є членом первинної профспілкової організації і у цьому разі згода не потрібна. Також були дотримані вимоги про отримання письмових пояснень від працівника та ознайомлення його з наказами. Актом підтверджується відмова ОСОБА_1В надати письмові пояснення з приводу виявлених порушень. Актом від 31.07.09 р підтверджується відмова позивачки ознайомитись з наказом про усунення недоліків №137 від 31.07.09 р. З кадровим наказом  №194-к від 31.07.09 р позивачка була ознайомлена 14.08.09 року коли з»явилась до відділу кадрів лікарні і отримувала трудову книжку. ОСОБА_2 психоневрологічна лікарня №2 м. Донецьку не заперечує сам факт перебування позивачки на лікарняному з 31.07.09 р по 14.08.09 р і видачу їй за цей час лікарняного листка, з цього приводу головним лікарем Лікарні на ім»я головного лікаря ОСОБА_6 управління охорони здоров»я Донецької облдержадміністрації направлявся лист з проханням провести перевірку обґрунтованості видачі вищезазначеного листка непрацездатності і таки факти підтвердились, але при цьому було виявлено, що при видачі зазначеного лікарняного листка було допущено ряд порушень, зокрема те, що позивачка лікувалась не за місцем проживання. Про факт захворювання на гіпертонічну хворобу та перебування у стаціонарі з видачею лікарняного листка непрацездатності з 31.07.09 р по 14.08.09 р позивачка керівний та лікарський склад лікарні не повідомляла. Про даний лікарняний лист відповідачу стало відомо лише 24.09.09 р коли на адресу лікарні надійшла ухвала суду про відкриття провадження у справжній справі разом з доданою копією позовної заяви і доданими документами. Таким чином, вважає правомірно від 24.09.09 року по лікарні було видано наказ №166 «Про внесення змін в наказ №137 від 31.07.09 року», відповідно до якого у зв»язку з перебуванням позивача ОСОБА_1В на стаціонарному лікуванні з 31.07.09 р по 14.08.09 р включно була змінена дата її звільнення з 31.07.09 р на 15.08.09 року. Також у зв»язку з вказаними змінами від 24.09.09 року у зміну наказу №194-к від 31.07.09 р було видано наказ №261-к від 24.09.09 р «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1В», відповідно до якого дата звільнення позивачки також була змінена на 15.08.09 року. Вимоги у частині моральної шкоди, що заявлені позивачкою, вважає не обґрунтованими, оскільки позивачка не конкретизує у чому саме полягали для неї втрати морального характеру, буд-які обставини у частині моральної шкоди вважає є недоведені.

    Третя особа у справі головний лікар ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку ОСОБА_5Я підтримала думку свого представника. Також пояснила, що під час відвідування її позивачкою 14.08.09 року листок непрацездатності їй останньою не передавався, при цьому в її кабінеті були присутні інші особи і мова про листок непрацездатності не йшла, вона їй повідомила лише що вона є звільненою і може забирати свої речі.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7П пояснила, що вона працює заступником головного лікаря по лікувальній роботі з 2002 року, як такій що приймала безпосередню участь їй відомо, що 31 липня 2009 року на оперативній нараді біля 9 години нею був оголошений наказ по лікарні , у якому оголошувались результати перевірки роботи в лікарні, в ньому також йшлося про звільнення позивачки. Після того як ОСОБА_1 почула про її звільнення, то запитала «Де я можу отримати трудову книжку?», а потім вийшла, її ніхто не затримував. Лише зі слів їй відомо, що позивачка 14 серпня 2009 року навідувалась до відділу кадрів й отримала трудову книжку, а про лікарняний лікарні стало відомо коли надійшов позов до суду.

    Свідок ОСОБА_8М пояснила, що вона працює інженером з охорони праці лікарні та на період відпустки вона також виконувала обов»язки інспектора відділу кадрів. Приблизно о 9 годині 30 хвилин 31 липня 2009 року до неї підійшла позивачка з питанням коли може забрати трудову книжку. Перед цим їй передали з приймальної головного лікаря наказ про її звільнення та акт про відмову від підпису в ньому, їй треба було оформити і підготувати до видачі трудову книжку, про це позивачка мала розписатись в журналі. Приблизно через годину вона передзвонила до відділення, але ніхто трубки не підіймав. За вказівкою головного лікаря разом з начальником медичної частини, табельником, головним бухгалтером вони пішли до відділення, при цьому ОСОБА_1В приблизно о 14 годині на місці не було, ними був складений акт, співпрацівники повідомили, що вона покинула відділення приблизно після 12 години.

    Як свідок ОСОБА_9А пояснила, що вона працює завідуючою відділенням психоневрологічної лікарні №2, 31 серпня 2009 року була присутня на нараді, при цьому був зачитаний наказ про усунення недоліків в роботі та звільнення ОСОБА_1В, їй пропонували розписатись про його ознайомлення але вона не розписалась. Про лікарняний лист їй нічого не відомо.

    ОСОБА_10В, яка була допитана у якості свідка, пояснила, що працює в лікарні

медичною сестрою, в день звільнення позивачки 31 серпня 2009 року вона працювала у відділенні, бачила як та повернулась з оперативної наради приблизно о 10 годині, десь о 11 годині до неї приїхав знайомий чоловік і з ним ще один, вони допомагали їй збирати її особисті речи, а приблизно на 13 годину вони покинули відділення, згодом приходили з адміністрації лікарні, перевіряли чи є на місці ОСОБА_1

    У якості свідка ОСОБА_11О, яка працює старшою медичною сестрою кардіологічного відділення Центральної міської лікарні м. Сніжне, пояснила, що 14 серпня 2009 року вона приїздила до лікарні відповідача щоб довідатись коли їй будуть виплачені розрахункові, коли піднялась на третій поверх то там нікого не було, коли зайшла до приймальні, то там зустріла ОСОБА_1В, яка зайшла разом з одним чоловіком, її вона знає, оскільки під її керівництвом працювала в психіатричним відділенні процедурною сестрою, припинила працювати з 11 серпня 2009 року, остання їй вказала, що її теж звільнили і вона йде до відділу кадрів забирати трудову книжку, невдовзі коли вона повернулась у неї в руках були два папери, вона їй пояснила, що хоче щоб їй дозволили забрати особисті речі і прийняли лікарняний, також бачила як та в руках разом з паперами тримала лікарняний листок, в її присутності папірці з лікарняним вона передала секретарю Наталії Іванівні, яка потім зайшла до кабінету головного лікаря, а коли вийшла то запропонувала ОСОБА_1В зайти до неї в кабінет, ще декілька хвилин почекавши в приймальні вона потім пішла звідти.

    У якості свідка ОСОБА_12В пояснив, що працює лікарем-хірургом Інституту невідкладної хірургії України, є давній знайомий позивачки, оскільки навчались разом студентами і до цього часу підтримують дружні стосунки. Приблизно о 9 годин 30 хвилин 31 серпня 2009 року йому подзвонила ОСОБА_1, яка вказала що не добре себе почуває, просить його приїхати і допомогти, коли він приїхав, то вона попросила скласти деякі речі та відвезти додому, коли він допомагав їй спускатись по сходинках, то як лікар зробив висновок що ОСОБА_1В потребує невідкладної медичної допомоги і він її відвіз до найближчої лікарні на студмістечку. 14 серпня 2009 року на прохання ОСОБА_1В приблизно о 9 годині він її відвозив за місцем роботи, коли вони приїхали, вона просила його зачекати, пішла до будинку, через деякий час вийшла й вказала, що не розуміє що трапляється, їй вказали, що вона вже тут не працює, тоді він став її супроводжувати, увійшли в інший будинок, там у відділу кадрів вона отримала трудову книжку, в якій був запис, що вона звільнена, потім повернулись до приймальні, там вона писала дві заяви, на повернення власних речей та щоб прийняли лікарняний до оплати, секретар взяла у неї заяви, лікарняний, пішла до головного лікаря, а потім запросила увійти до її кабінету, а коли вийшла, то спросила, чи зареєструє заяву і можна взяти копію, потім він разом допомагав забирати речи з відділення, а коли погрузили, то відвіз додому.

    Допитана як свідок ОСОБА_13І пояснила, що працює секретарем Міської психоневрологічної лікарні №2, 14 серпня 2009 року до неї в приймальні підійшла Пала гута Г.В з заявою про видачу речей, вона її зареєструвала та віднесла головному лікарю, а другої заяви і лікарняного позивачка не подавала.

    Свідок ОСОБА_14А вказала, що працює старшою медсестрою 4 відділення ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні, також на неї покладений обов»язок складати графіки роботи лікарів усієї лікарні та ведення табелів виходів. Лікарняні листи їй як правило передає або сестра відділення або лікар особисто, вона заповнює верхній рядок у листку, потім передає до відділу кадрів, який потім передає до бухгалтерії. 14 серпня 2009 року лікарняний лист на Пала гуту Г.В їй ніким не передавався.

Заслухав пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, третьої особи, свідків, дослідив матеріали справи, вивчив письмові докази, що надані сторонами на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

    З наказу №137 по ОСОБА_2 психоневрологічній лікарні №2 м. Донецьку від 31 липня 2009 року «Про усунення недоліків та винесення дисциплінарних стягнень» витікає, що наказом по КЛПУ «ОСОБА_2 психоневрологічна лікарня №2 м. Донецьку» №129 від 13.07.09 р була утворена комісія з перевірки виконання вимог за зберіганням, обліком, випискою та призначенням лікарських препаратів та медичної продукції. У ході роботи комісії згідно акту роботи комісії від 24.07.09 р були виявлені порушення: у всіх підрозділах листки лікарських призначень (ф 003 4-о) заповнюються не лікувальними лікарями в порушення наказу МОЗ України №258 від 03.07.01 р «Про затвердження типових інструкцій щодо заповнення форм первинної медичної документації лікувально-профілактичних закладів, затверджених наказами МОЗ України»; завідуючими відділеннями №№1, 3, 6, 8  послаблений контроль ведення журналів предметно-кількісного обліку медикаментів та листів лікарських призначень (ф 003 4-о) в порушення п.п. 2.13, 2.26 посадової інструкції завідуючого відділенням; відсутній контроль завідуючої відділенням №2 ОСОБА_1В за випискою в аптеці, витратами та фактичною наявністю лікарських засобів та предметів медичного призначення, за призначенням та видачею препаратів пацієнтам, за правильністю заповнення лікарями та середнім медичним персоналом відділення медичної документації (ф 003 4-о) в порушення п.п. 2.13, 2.22, 2.25, 2.26 посадової інструкції завідуючого відділенням. За цими підставами та оскільки раніш до завідуючої відділення №2 ОСОБА_1В раніш застосовувались дисциплінарні стягнення згідно пункту 1 зазначеного Наказу вирішено завідуючу відділенням ОСОБА_1 звільнити 31 липня 2009 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов»яків, що покладені на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 5-6).

    Згідно наказу по ОСОБА_2 психоневрологічній лікарні №2 м. Донецьку №194-к від 31.07.09 року «Про звільнення ОСОБА_1В», що був виданий на підставі вищезазначеного наказу №137 від 31 липня 2009 року, подання та виписки з профкому, ОСОБА_1В як завідуюча 2-го відділення лікарні є звільненою з 31.07.09 року за систематичне невиконання нею без поважних причин облов»язків, що покладені на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а.с. 7).

    Як убачається з записів у трудовій книжці звільнення позивачки ОСОБА_1В проведено на підставі наказу №194-к від 31.07.09 року, згідно цього наказу внесений відповідний запис до її трудової книжки, який у свою чергу був виданий у зв»язку з прийняттям наказу по лікарні №137 від 31.07.09 р про усунення недоліків та винесення дисциплінарних стягнень, позивачка була звільнена з дати винесення наказу - з 31 липня 2009 року (т. 1, а.с.9 на зв).

У порядку ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Згідно пояснювальної записки та акту від 14.08.09 р, складеного старшим інспеткром відділу кадрів лікарні ОСОБА_15А, голови профкому ОСОБА_16Г позивачка цього дня була ознацйомлена з наказами №137 від 31.07.09 р, №194-к від 31.07.09 року, їй була видана трудова книжка та копія наказу про звільнення (т. 2, а.с. 80, 81) і таким чином позивачка звернулась до суду в межах строку, визначеного статтею 233 КЗпП України, який підлягає застосуванню незалежно від того заяляє про це сторона чи ні.

    Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, у тому числі передбачених пунктом 3 статті цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Але згідно ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі чи організації. Як витікає і підтверджується завіреною заявою ОСОБА_1В від 06.03.09 р на ім»я голови профспілкової організації МПНЛ №2 про виключення її з профспілки та витягом з протоколу №6 засідання профспілкового комітету лікарні від 10 березня 2009 року ОСОБА_1В з цього часу є виключеною з первинної профспілкової організації цієї медичної установи (т. 1, а.с. 248, 249) і тому потреба у встановленні наявності чи відсутності згоди профспілкої організації щодо звільнення ОСОБА_1В на підставі наказу №194-к від 31.07.09 року при розгляді справжньої справи відсутня.

При подачі позовної заяви позивачка оспорювала правомірність її звільнення за тих підстав, що вона не припускалась порушень виконання покладених на неї обов»язків, при її звільненні уповноваженим органом власника не був дотриманий порядок погодження її звільнення з профспілковим комітетом, в день її звільнення вона перебувала на лікарняному. Але при розгляді справи позивачка і її представник звузили обгрунтуючі обставини та обсяг доказування, підтримали позов за тих підстав і на обґрунтування посилались на ту обставину, що мало місце звільнення з роботи позивачки під час її перебування на лікарняному, що вважають незаконним. А відповідно до положень ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України виходячи з диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров”я України від 13.11.01 р №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується лише листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, спеціально обумовлених у законі. Згідно листка непрацездатності серії ААХ №221582, виданого ОСОБА_2 лікарнею №4 від 14 серпня 2009 року убачається, що позивачка ОСОБА_1В перебувала на стаціонарному лікуванні з 31.07.09 року по 14.08.09 року включно з діагнозом гіпертонічної хвороби (т. 1, а.с. 8).

Як запевняє позивачка ОСОБА_1В цей листок непрацездатності був переданий нею після виписки з лікарні 14.08.09 року секретарю Міської психоневрологічної лікарні ОСОБА_13І для подальшого оформлення і проведення оплати. ОСОБА_2 психоневрологічна лікарня №2 заперечує, що зазначений листок непрацездатності позивачкою будь-коли комусь з працівників лікарні не передавався. У якості доказів позивачка посилалась на пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12В, які пояснили, що 14.08.09 року були присутні у приймальній головного лікаря і бачили як позивачка передавала листок непрацездатності секретарю. Відповідач ОСОБА_2 психоневрологічна лікарня №2 м. Донецьку у якості спростувань посилалась на свідчення ОСОБА_13, яка пояснила що 14.08.09 року позивачкою їй передавалась лише заява про видачу особистих речей, а інших заяв і листків непрацездатності від неї вона не отримувала. ОСОБА_6 лікар ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 ОСОБА_5Я пояснила, що під час відвідування її позивачкою 14.08.09 року листок непрацездатності їй останньою не передавався та про його наявність позивачка не вказувала.

    Втім, сторони визнали і підтвердили сам факт перебування позивачки ОСОБА_1В на лікуванні та отримання за результатами лікування листка непрацездатності за період з 31.07.09 року по 14.08.09 року.

    ОСОБА_6 управління охорони здоров»я Донецької облдержадміністрації за №01/19-1960 від 19.11.09 р підтверджується, що ОСОБА_6 управлінням у зв»язку зі зверненням головного лікаря ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку проводилась перевірка обґрунтованості видачі листка непрацездатності ААХ №221582 з 31.07.09 року по 14.08.09 року ОСОБА_1В в ОСОБА_2 лікарні №4 м. Донецьку і за результатами перевірки зазначений факт знайшов своє підтвердження, ОСОБА_1В дійсно перебувала у цей період на стаціонарному лікуванні у даній лікарні. На момент перевірки і складання висновку за висновками перевірки госпіталізація та видача листка непрацездатності визнані обґрунтованими (т. 2, а.с. 194). На момент розгляду справи будь-які обставини, які б вказували на безпідставність видачі даного лікарняного листка у зв»язку з хворобою позивачки та перебуванні на лікарняному або на його недійсність у преюдиціальному порядку також не встановлені.

    Як запевняє відповідач і наводить підтверджуючі докази, зокрема проведення реєстрації за журналами вхідної кореспонденції, ОСОБА_2 психоневрологічній лікарні №2 про листок непрацездатності позивачки за період з 31.07.09 р по 14.08.09 р стало відомо лише 24.09.09 р коли на адресу лікарні надійшла ухвала суду про відкриття провадження у справжній справі з доданими копіями позовної заяви та доданими до неї документами. І за цими підставами від 24.09.09 року по лікарні був виданий наказ №166 «Про внесення змін в наказ №137 від 31.07.09 року», відповідно до якого убачається, що у зв»язку з перебуванням позивачки ОСОБА_1В на стаціонарному лікуванні з 31.07.09 р по 14.08.09 р та ненаданням лікарняного листка вносяться зміни до пункту 1 наказу №137 від 31.07.09 р, за якими дата її звільнення з 31.07.09 р змінена на 15.08.09 року. Також на підставі даного наказу №166 від 24.09.09 року у зв»язку з вказаними змінами та листка непрацездатності з 31.07.09 р по 14.08.09 р ААХ №221582 у зміну наказу №194-к від 31.07.09 р відповідачем виданий наказ №261-к від 24.09.09 р «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1В», відповідно до якого дата звільнення позивачки також змінена на 15.08.09 року і згідно цього наказу позивачка вважається остаточно звільненою з цієї дати (т. 2, а.с. 10, 19).

Втім, прийняття наказів ОСОБА_2 психоневрологічною лікарнею №2 м. Донецьку №137 від 31.07.09 р «Про усунення недоліків та винесенні дисциплінарного стягнення», зокрема пункту першого цього наказу у частині звільнення завідуючої відділенням №2 ОСОБА_1 з 31 липня 2009 року, №194-к від 31.07.09 р «Про звільнення ОСОБА_1В», а також наступних наказів №166 від 24.09.09 р та №261-к від 24.09.09 р по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1В» слід вважати неправомірними.

Згідно положень, закріплених у ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Як роз»яснено з цього приводу у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 р «Про практику розгляду судами трудових спорів», з наступними змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.98 р, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1В 31 липня 2009 року, тобто в день коли відповідачем було прийнято рішення про її звільнення, виходила на роботу і була присутня на оперативній нараді, яка проводилась на початку робочого дня, але до кінця робочого часу не допрацювала, у першій половині дня стала почувати себе недобре і за станом здоров»я покинула робоче місце та була в екстреному порядку розміщена до лікарняного закладу ОСОБА_2 лікарні №4 м. Донецьку, де перебувала на стаціонарному лікуванні з 31.07.09 року по 14.08.09 року включно з діагнозом гіпертонічної хвороби. Відповідачем у другій половині дня у складі комісії проводилась перевірка наявності перебування позивачки ОСОБА_1В на робочому місті, яка на момент перевірки була відсутня і про це зафіксовано у відповідному акті, але при цьому і в наступному відповідачем не вживались будь-які заходи щодо встановлення фактичних причин відсутності позивачки на робочому місці. У присутності позивачки на оперативній нараді оголошувався лише наказ №137 від 31.07.09 р про усунення недоліків в роботи лікарні та винесення дисциплінарних стягнень, а з наказом 14.08.09 року, який був виданий на підставі попереднього про її звільнення та на підставі якого зроблений запис в її трудову книжку, позивачка була ознайомлена лише після виходу з лікарняного 14.08.09 року.

Посилання представника відповідача на те, що у всяк випадку обов»язок сповіщення власника або уповноваженого ним органу покладається на робітника і оскільки позивачка своєчасно не сповістила, що перебуває на лікарняному, то у ОСОБА_2 психоневрологічній лікарні №2 м. Донецьку мались підстави й прийняті накази про її звільнення є правомірними, слід визнати не спроможними і як такі судом не можуть бути узяті до уваги.

Відповідно до положень ст. 24 КЗпП України укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу про зарахування працівника на роботу. При цьому трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані але працівника фактично було допущено до роботи.

    Наказ №166 від 24.09.09 р «Про внесення змін в наказ №137 від 31.07.09 року» та наказ №261-к від 24.09.09 р «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1В» були прийняті ОСОБА_2 психоневрологічною лікарнею №2 коли трудові відносини з позивачкою фактично були припинені, по 31.07.09 р включно позивачці були переведені розрахункові на банківській рахунок, а 14.08.09 року на руки видана трудова книжка та копія наказу про її звільнення №137 від 31.07.09 р. У період з дня винесення попереднього наказу з 31 липня 2009 року і по день винесення наступних наказів про внесення змін про дату її звільнення та про змінення дати звільнення, тобто по 24 вересня 2009 року позивачка ОСОБА_1В фактично не була допущена до роботи, покладені трудові обов»язки не виконувала, заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась. За таких обставин наказ про зміну дати звільнення працівника, який вже є звільнений за наказом і за цим наказом з ним проведений розрахунок, без попереднього його поновлення на роботі є неправомірним і таким, що не ґрунтується на законі. У зв»язку з чим убачаються підстави також визнати наступні накази №166 від 24.09.09 р та №261-к від 24.09.09 р по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1В» незаконними.

Cтаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянинові право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

    За таких обставин вимоги у частині скасування наказів про звільнення слід вважати обґрунтованими, право позивачки, яка звільнена в період тимчасової непрацездатності, тобто з суттєвим порушенням вимог трудового законодавства у разі розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, є порушеним і таким, що підлягає відновленню шляхом скасування оспорюваних наказів та відповідних пунктів наказів.

    Згідно витягу з трудової книжки позивачки, наказу по ОСОБА_2 психоневрологічній лікарні №2 м. Донецьку №194-к від 31.07.09 року позивачка звільнена з посади завідуючої відділенням №2 цієї лікарні з 31 липня 2009 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання нею без поважних причин обов»язків, що покладені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Оскільки у судовому засіданні доведено, що позивачка є звільнена з займаної посади неправомірно, то вона підлягає поновленню на робочому місці на зазначеній посаді з 31.07.09 року і з цього часу вважається такою, що перебувала у змушеному прогулі. Згідно положень ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Позивачка перебувала у вимушеному прогулі на протязі періоду з 31.07.09 року по 4.03.10 року, робочий день 31.07.09 року є оплачений відповідачем, що підтверджується довідкою та розрахунковим листом і ці обставини визнає і підтверджує позивачка. У зв»язку з цим кількість робочих днів за період перебування у вимушеному прогулі, що підлягає оплаті з 1.08.09 року по 4.03.10 року складає 151 робочих днів. Згідно довідок нарахована до виплати заробітна плата позивачки за червень 2009 року складала 1609,44 грн за 23 відпрацьовані дні, а за липень без врахування грошової компенсації за невикористану відпустку - 1686,60 грн за 27 робочих днів (т. 2, а.с. 34, 193). То таким чином, виходячи з порядку розрахунку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 р „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, розмір середнього заробітку позивачки за час змушеного прогулу складає (1609,44+1686,60):50=65,92*151=9953,92 грн, які і слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивачкою заявлені у межах позовної давності. Згідно положень ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Позиачем не були дотримані ці вимоги, щодо позивачки ОСОБА_2 психоневрологічною лікарнею м. Донецьку було прийнято рішення про її звільнення в період перебування її на стаціонарному лікуванні, про що був виданий відповідний листок непрацездатності, позивачка була звільнена з посади з порушенням трудового законодавства, таким чином її право як працівниці фактично порушено. Працюючи у відповідача, позивачка займала посаду завідуючої відділенням лікарні, у зв”язку з незаконним звільненням втратила сталі соціальні зв”язки на виробництві для службовця відповідного рівня, отримувала відповідний посаді заробіток, а перебуваючи у вимушеному прогулі на протязі понад восьми місяців, не отримуючи заробітну плату на протязі вказаного часу була позбавлена джерел засобів існування, таким чином порушення нормального укладу життя позивачки, зміна у її матеріальному становищі вплинуло і завдало їй моральні страждання

Але у судовому засіданні позивачкою не доведено і не підтверджено доказами наявність тривалих моральних страждань у зв”язку з її незаконним звільненням, які потягли для неї суттєву втрату життєвих зв”язків, змушувало її на додаткові зусилля для організації життя і таким чином, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог ст. 23 ЦК України, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь вини відповідача, а також глибини душевних страждань позивача, вимоги принципу розумності і справедливості, суд вважає позов у цій частині задовольнити частково і вважає справедливим і співрозмірним встановити сатисфакцію моральної шкоди в сумі 500 гривен.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, судові витрати стягуються з другої сторони на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до роз»яснень, викладених у п. 12 постанові пленуму Верховного Суду України, визначаючи розмір судового збору, суди повинні мати на увазі, що заяви, в яких порушується питання про одночасне вирішення майнового і немайнового спорів, оплачуються судовим збором за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, і ставками для вимог немайнового характеру. Відповідно до правил статті 88 ЦПК у разі визначення при відкритті провадження у справі судового збору в розмірі меншому, ніж передбачено законом, недоплачена сума стягується в дохід держави з позивача при відмові в позові, а при задоволенні позову - з відповідача. Таким чином, оскільки задовльняються позовні вимоги немайнового і майнового характеру на користь позивачки, яка є звільненою від оплати судового збору, то з відповідача ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку на користь держави слід стягнути судовий збір у частині вимог про поновлення на роботі 8,50 грн та у частині вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - у сумі 104,53 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при звернені до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі, у зв»язку з чим з відповідача на користь держави слід покласти витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривен.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 40 Кодексу законів про працю України,  ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212–215, 294 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час змушеного прогулу, моральної шкоди задовольнити частково.

    Скасувати пункт 1 наказу №137 від 31 липня 2009 року по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку «Про усунення недоліків та винесенні дисциплінарного стягнення» у частині звільнення завідуючої відділенням №2 ОСОБА_1 з 31 липня 2009 року за систематичне невиконання нею без поважних причин обов»язків, що покладені трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Визнати незаконним та скасувати наказ №194-к від 31.07.09 р по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку «Про звільнення ОСОБА_1В».

Визнати незаконним пункт 1 наказу №166 від 24 вересня 2009 року по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку

Визнати незаконним наказ №261-к від 31.07.09 р по ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1В».

    Забов»язати ОСОБА_2 психоневрологічну лікарню №2 м. Донецьку поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої відділенням №2 ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні м. Донецьку з 31 липня 2009 року.

    Стягнути з ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час змушеного прогулу за період з 1 серпня 2009 року по 4 березня 2010 року у сумі 9953 (дев»ять тисяч дев»яносто три) гривні 92 копійки та моральну шкоду у сумі 500 (п»ятсот) гривен.

    В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 психоневрологічної лікарні №2 м. Донецьку на користь держави судовий збір у частині вимог про поновлення на роботі 8 гривен 50 копійок, у частині вимог про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди у сумі 104 гривні 53 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривен.

    Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Головуючий: