УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року лютого  місяця 20 дня колегія суддів  судової палати  у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК, треті особи Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРК, ТОВ „АТП №3971" про спонукання виконати дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК на постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

14 липня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вище зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона в Період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року працювала у ТОВ „АТП №3971", яке на суму її заробітної плати нараховувало і перераховувало страхові внески до органу Пенсійного фонду України. Однак Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК незаконно, при відсутності її вини, не включає до страхового стажу, який дає право на пенсію, вказаний період її роботи за тими підставами, що ТОВ „АТП №3971" є боржником Пенсійного фонду України. Просить встановити, що період її роботи у ТОВ „АТП №3971" являється страховим стажем, який дає право на пенсію, а також зобов"язати відповідача зарахувати період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року до страхового стажу, який дає право на пенсію.

Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

На вказану постанову суду Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК принесло апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про її скасування та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 Доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного застосування судом норм матеріального права, зокрема посилається на незастосування судом вимог ст. 19, 20, 106 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", яке привело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта Абрамкіної М.В. і Мілютіної Т.В., які повністю підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1, яка просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судове рішення повинне бути законним і обгрунтованим. Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з наявності порушених прав позивачки, тому рішенням суду її права були поновлені. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам, встановленим в ході судового розгляду, а також вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 в період з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року працювала у ТОВ „АТП № 3971", тобто позивачка являлась відповідно застрахованою особою, а ТОВ „АТП № 3971" -страхувальником, яка відповідно до Закону повинна сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. На суму фактичних витрат на оплату праці ТОВ „АТП № 3971" нараховувало страхові внески, але перераховувало Пенсійному фонду страхові внески не в повній сумі, являючись його боржником. З вказаним сторони не спорять. Відповідно до даних персоніфікованого обліку на суму заробітної плати позивачки в спірний період ТОВ „АТП № 3971" нараховувало страхові внески, з чим сторони також не спорять. Вини позивачки в тому, що ТОВ „АТП № 3971" являється боржником Пенсійного фонду України, немає, відсутні і які-небудь правовідносини між позивачкою і Управлінням Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Сімферополя АРК. Правовідносини між ТОВ „АТП №3971" і органами Пенсійного фонду України регулюються нормами ст. 20, 106 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких у разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Статтею 106 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлений порядок дій страхувальника і органів Пенсійного фонду, направлений на ліквідацію заборгованості по страховим внескам, в тому числі подача вимоги про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби і звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

2

Закон не передбачає участі у вказаних правовідносинах застрахованої особи, якою являється позивачка, тобто на думку колегії для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 31.12.2005 року у ТОВ „АТП №3971" до страхового стажу, який дає право на пенсію, достатньо того, що позивачка працювала і на суми її заробітної плати нараховувались страхові внески в повній сумі, які страхувальник повинен був перераховувати до органу Пенсійного фонду України.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на норму матеріального і процесуального права, які б відповідно до вимог ст. 202 КАС України являлись підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі вказаного, керуючись статтями 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.