Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 667/151/15-ц

провадження № 61-18679св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач – кредитна спілка «Громада»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою кредитної спілки «Громада» на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року кредитна спілка «Громада» (далі – КС «Громада») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2013 року між КС «Громада» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 450, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 149 000,00 грн строком до 12 липня

2014 року під 46 % річних. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між КС «Громада» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 було укладено договір поруки №450п, згідно якого останні зобов'язались відповідати за зобов'язаннями позичальника – ОСОБА_10 у повному обсязі. Позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 29 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 195 090, 99 грн. На неодноразові звернення позичальника до боржника та поручителів з вимогою про погашення заборгованості, відповідачі не реагують, борг не сплачують.

У зв’язку з викладеним та уточненими позовними вимогами КС «Громада» просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість по кредитному договору в розмірі 195 090, 99 грн.

У березні 2015 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позовну заяву до КС «Громада», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про розірвання кредитного договору.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після укладання оспорюваного договору відбулася суттєва зміна обставин, які вплинули на його фінансовий стан, у зв’язку з чим просив розірвати кредитний договір від 12 липня 2013 року № 450, укладений між ним та КС «Громада».

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 червня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до КС «Громада», ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про розірвання кредитного договору залишено без розгляду (а. с. 216).

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 червня 2015 року позов КС «Громада» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 на користь КС «Громада» заборгованість за кредитним договором від 12 липня 2013 року №450 в розмірі 195 090,99 грн, з яких:

148 999,67 грн – заборгованість за кредитом; 46 091,32 грн – заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором по своєчасному та повному погашенню необхідних щомісячних платежів, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителів в солідарному порядку.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, подану представником ОСОБА_12, задоволено, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 червня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_7 на користь КС «Громада» заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2013 року

№ 450 в розмірі 195 090,99 грн, та судового збору по 372,86 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено КС «Громада» у задоволенні позову до ОСОБА_7

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядалося лише в частині солідарного стягнення з ОСОБА_7 на користь КС «Громада» заборгованості за кредитним договором. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося до апеляційного суду і в апеляційному порядку не переглядалося.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що порука ОСОБА_7 припинена відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, тому відсутні правові підстави для стягнення з нього в солідарному порядку кредитної заборгованості.

У лютому 2017 року КС «Громада» подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції .

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про припинення договору поруки у зв’язку зі спливом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання. Зазначали, що умовами договору поруки (пункт 3.1) встановлено чіткий строк дії поруки, а саме порука є дійсною протягом трьох років після закінчення зобов’язань позичальника та поручителів за кредитним договором.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 12 липня 2013 року між КС «Громада» та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір № 450, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 149 000,00 грн на строк 12 місяців зі сплатою 46 % річних (а. с. 5).

КС «Громада» свої зобов’язання за кредитним договором виконала належним чином, надавши ОСОБА_4 кредит в розмірі 149 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12 липня 2013 року № 207.

12 липня 2013 року між КС «Громада» та ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, було укладено договір поруки № 450-П, згідно якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором в повному обсязі по зобов'язаннях ОСОБА_4 у сумі 149 000,00 грн згідно з кредитним договором від 12 липня 2013 року № 450 (а. с. 7).

Умовами договору поруки, викладеними у пунктах 1.2, 1.3, 2.3 встановлено, що у разі невиконання боржником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з боржником за повернення суми кредиту, процентів за користування, підвищеного проценту, неустойки та інших штрафних санкцій.

Умовами пункту 3.1 укладеного між позивачем і ОСОБА_7 договору поруки від 12 липня 2013 року зазначено, що договір набуває чинності з часу підписання і діє протягом трьох років після закінчення зобов’язань позичальника і поручителя перед кредитором по кредитному договору.

Також судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно

пункту 3.1 кредитного договору позичальник ОСОБА_4 зобов’язаний повертати кредит у відповідності до встановленого сторонами графіку щомісячних платежів (додаток №1 до кредитного договору), останній із яких мав бути внесений 12 липня 2014 року (а. с. 6).

Однак, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за кредитним договором у ОСОБА_4 станом на 29 травня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 195 090,99 грн, з яких 148 999,67 грн – заборгованість по тілу кредиту та 46 091,32 грн заборгованість по відсоткам за користування кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а. с. 186).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_7 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до нього, апеляційний суд виходив із того, що КС «Громада» звернулася з позовом до відповідачів 15 січня 2015 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання – 12 липня 2014 року, тобто у той час, як порука вже була припинена.

Колегія суддів погоджується з цим висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України  порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від

14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16.

Умови договору поруки про її дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15.

Вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки. Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Це відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14.

У договорі поруки від 12 липня 2013 року № 450 п не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію протягом трьох років після закінчення зобов’язання позичальника і поручителя перед кредитором за кредитним договором не є встановленим сторонами строком дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України. Обумовлений договором строк дії поруки протягом трьох років після закінчення зобов’язання не може вважатися встановленням конкретного строку ще й тому, що він залежить від суб’єктивного фактору (належності виконання позичальником кредитного зобов’язання).

Отже, в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті

559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя за період, який є більшим, ніж шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, в силу частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами такого шестимісячного строку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі

№ 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком у справі № 6-53цс14 і не вбачає підстав для відступлення від нього.

КС «Громада» звернулась до суду з позовом до відповідачів 15 січня 2015 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку основного зобов’язання 12 липня 2014 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку, що порука ОСОБА_7 припинилася відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки КС «Громада» звернулась до суду поза межами строку, передбаченого законом, тому підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_7 немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу кредитної спілки «Громада» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                           А. О. Лесько

 А. А. Калараш

 С.

П. Штелик