УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007  року лютого  місяця  20  дня  колегія суддів  судової палати цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики АРК, радгоспу - заводу „Предгір'я" про відновлення на роботі, надання щорічної відпустки із збереженням місця роботи та заробітної плати за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики АРК на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

02 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він за контрактом від 06 вересня 2001 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1- заводу „Предгір'я", термін дії контракту від 06 вересня 2001 року до 06 вересня 2006 року. 01 вересня 2006 року він надав відповідачу Міністерству аграрної політики АРК заяву про надання йому відпустки за 2006 рік з 06 вересня 2006 року, однак наказом міністра аграрної політики НОМЕР_1у він був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1- заводу „Передгір'я" з 06 вересня 2006 року у зв'язку із закінченням строку контракту по п. 2 ст. 36 КЗпП України. З огляду на вимоги п. 2 ст. З Закону України „Про відпустки", ст.ст. 74, 78 КзПП України звільнення вважає незаконним. Крім того зазначив, що з 06 вересня 2006 року по 28 жовтня 2006 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Кримський Республіканській клінічній лікарні ім. Семашко м. Сімферополя, а відповідно до ч.З ст. 40 КЗпП України не припускається звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органа у період його тимчасової непрацездатності. Просив відновити його на роботі, зобов'язати Міністерство аграрної політики АРК надати щорічну основну відпустку з подальшим звільненням, стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Скасовано наказ НОМЕР_1 по Міністерству агропромислової політики АР Крим про звільнення ІНФОРМАЦІЯ_1- заводу „Передгір'я" ОСОБА_1 Зобов'язано Міністерство аграрної політики надати ОСОБА_1 невикористану чергову трудову відпустку за 2006 рік та продовжити дію контракту до закінчення відпустки. Стягнено з радгоспу -

Справа № 22-ц-1479/2007 р.                             

Доповідач    Сокол B.C.

заводу „Передгір'я" на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі за період з 01 по 28 листопада 2006 року в сумі 1193, 64 грн. В решті вимог відмовлено.

На вказане рішення суду Міністерство аграрної політики АРК подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушенні норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказується, що справу необхідно було розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач просив скасувати акт суб'єкта владних повноважень. Також вказано, що суд невірно послався на ч.З ст.40 КЗпП України щодо неможливості звільнення позивача, оскільки тимчасова непрацездатність працівника в день звільнення могла мати значення тільки при його звільненні по. ст.40 КЗпП України, а не по п. 2 ст. 36 КЗпП України, де факт непрацездатності працівника не має значення. Крім того судом встановлено, що позивач з 01 листопада 2006 року працює на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, отже зобов'язавши відповідача продовжити з ОСОБА_1 строк дії контракту суд не прийняв до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України заборонена робота по сумісництву керівників державних підприємств.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу відхилити.

Згідно з вимогами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційній суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задоволняючи частково позов суд першої інстанції правомірно виходив з того, що останнім робочим днем для позивача був день 06 вересня 2006 року, про що сторони не спорили. І оскільки розірвання трудового договору сторони пов"язували з закінченням строку дії контракту, то за таких обставин, суд першої інстанції пославшись на п. 3.3 контракту правильно застосував ст. 74 КзПП України і ч. 2 ст. З Закону України „Про відпустки", вимоги яких і стали підставою для захисту прав позивача.

Про стягнуту суму сторони в засіданні суду апеляційної інстанції сторони не спорили.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме те, що позивач в заяві про надання відпустки не вказав термін відпустки і період роботи, за який він просить відпустку, не має правового значення для вирішення спору. Щодо доводів в тій частині, що справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, то колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, згідно визначення понять публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Тобто колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики АРК відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.