Постанова

Іменем України

21 серпня  2019 року

м. Київ

справа № 686/19440/15-ц

провадження №61-31712св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів:  Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 липня 2016 року у складі судді Козак О. В. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року у складі  колегії суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Талалай О. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ  «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просило стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за кредитним договором  в розмірі 48 029,36 доларів США, що еквівалентно 1 060 488,27 грн та 53 024,46 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 04 грудня 2007 року між ПАТ КБ  «ПриватБанк» та ОСОБА_1, останній отримав  кредит у розмірі 20 000 доларів США на умовах, ви значених договором,  на термін до 22 листопада 2010 року.

3. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки, укладеним того ж дня між банком та ОСОБА_2, відповідно до умов якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

4. Позивач указував, що позичальник умови договору виконує неналежним чином, допустив утворення заборгованості, тому просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 029,36 доларів США, що еквівалентно

1 192 895,61 грн, із яких заборгованість по: кредиту – 12 337,20 доларів США; процентам – 35 692,16 доларів США: штрафу (фіксована частина) – 250 грн та , штрафу (процентна складова) – 53 024,46 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.                      

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовідносини сторін випливають з кредитного договору. Позичальник допустив утворення заборгованості, тому є підстави для її стягнення в судовому порядку.

7. Водночас, місцевий суд прийшов висновку по відмову в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 з підстав припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Ухвалою  апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11 липня 2016 року залишено без змін.

9. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог банку до позичальника ОСОБА_1, оскільки останній в повному обсязі не виконував взятих зобов'язань по кредиту, а тому згідно закону та умов кредитних договорів позичальник повинен сплатити банку заборгованість по кредитному договору та штрафні санкції.

10. Разом із тим, апеляційний суд указав, що в позові до поручителя відмовлено і рішення суду в цій частині не оскаржується, тому не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційна скарга мотивована тим, що покладаючи на боржника обов’язок по сплаті процентів після закінчення строку дії кредитного договору, у розмірі, визначеному умовами кредитного договору, суд не врахував, що в такому випадку нарахування відсотків повинно здійснюватись на рівні відповідної облікової ставки Національного банку України, оскільки умовами договору не встановлено розміру процентів після закінчення дії договору.

13. Касаційна скарга також містить посилання на те, що внаслідок неправильного застосування положень статті 534 ЦК України, суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з тим, що  в період часу з 02 березня

2011 року по 12 квітня 2012 року сплати у загальному розмірі 1 273,02 доларів США йшли саме в рахунок погашення тіла кредиту, оскільки за наявності заборгованості зі штрафів та відсотків, така сума повинна була першочергово спрямовуватись, згідно з положенням даної норми права та пункту 4.8 кредитної угоди, у повному обсязі на погашення прострочених відсотків та штрафів.

Доводи інших учасників справи

14. Інші учасники справи письмових заперечень щодо  вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

16. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

18. У травні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

19. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

20. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

21. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

22. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. 04 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду, за умовами якої банк надає позичальнику кредит в загальній сумі 20 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту

22 листопада 2010 року зі сплатою 14% річних. Видача кредиту буде здійснюватись окремими частинами - траншами після підписання окремих додаткових договорів про видачу траншу. Строк повернення кредиту встановлюється договорами та графіками погашення кредиту і відсотків. Позичальник за умовами договору зобов’язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду у строки, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів (пункти 1.1., 1.2, 1.3, 2.2.3).

24. У пунктах 6.6, 6.8 угоди сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, передбачених даною угодою більш ніж на 120 днів, в зв’язку з чим банк змушений звернутись до суду, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. та 5% від суми позову. Строк позовної давності з вимогами щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом штрафів за даною угодою встановлюється сторонами тривалістю 5 (п’ять) років.

25. 04 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про видачу траншу, за умовами якого банк зобов’язується надати позичальнику транш у вигляді кредитних коштів згідно умов кредитної угоди від 04 грудня 2007 року в сумі 20 000 доларів США. Строки повернення траншу кредиту та відсотків визначаються згідно графіку погашення кредиту і відсотків (Додаток № 1 до даного договору). Транш кредиту і відсотки погашаються шляхом щомісячного внесення ануїтентного платежу в сумі

690 доларів США. За користування кредитними коштами позичальник сплачує відсотки в розмірі 14% річних. При порушенні позичальником якого-небудь зобов’язання по погашенню траншу кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 48% від суми залишку непогашеної заборгованості (пункти 1.1, 1.2. 1.3, 4.1, 4.3).

26. 04 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого остання поручилась перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 зобов’язань, що витікають з кредитного договору від 4 грудня 2007 року. Поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

27. Позичальник ОСОБА_1 зобов’язання за наведеним вище кредитним договором належним чином не виконала, не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, допустив утворення заборгованості, яка в добровільному порядку сплачена не була.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

29. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

31. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.

32. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені у даній справі в частині задоволення позовних вимог до позичальника.

33. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

34. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

35. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

36. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

37. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

38. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

39. Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення – невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

40. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

41. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.

42. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

43. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

44. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

45. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

46. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13  та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16.

47. З обставин справи, встановлених судом, убачається, що кредитний договір діяв до 22 листопада 2010 року, у період з 22 листопада 2010 року по 22 квітня 2012 року позичальником неодноразово здійснювались проплати,  позов пред’явлено  22 вересня 2015 року.

48. Пред’являючи позов, банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 15 серпня 2015 року, у розмірі 48 029,36 доларів США, що еквівалентно 1 192 895,61 грн, із яких заборгованість по: кредиту – 12 337,20 доларів США; процентам  – 35 692,16 доларів США; штрафу (фіксована частина) – 250 грн, по штрафу (процентна складова) –

53 024,46 грн.

49. У межах даного позову вимоги про покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку статті 625 ЦК України не заявлено.

50. Разом із тим, суд касаційної інстанції позбавлений можливості у повній мірі перевірити правильність стягнутих судом процентів та ухвалити своє рішення по суті спору, оскільки погоджуючись з рішенням місцевого суду, апеляційний суд не врахував відсутність у ньому розрахунків процентів, періодж їх нарахування. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не містить чіткого посилання на конкретну суму заборгованості по процентам, з урахуванням проплат здійснених у період

з 22 листопада 2010 року по 22 квітня 2012 року, не з’ясовано, за який саме період боржником сплачені відсотки за користування кредитом.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

51. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

52. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

53. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, ухвала суду апеляційної інстанції   не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                      В. С. Висоцька

Судді                                                                                                І. В. Литвиненко

                                                                                                                 Є. В. Петров

                                                                                                                   В.

В. Сердюк

                                                                                                                   І.

М. Фаловська