Справа № 11-а-517-2006 г.                                                Головуючий   суду   1   інстанції

Категорія: ст. 124 КК України                                            Галагуза В.В.

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 липня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Погорєлової Г.М.

суддів: Войтовського С.А., Маркової Т.О.

за участю прокурора Данчука В.М.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2 розглянула  у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної справи за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на постанову Центрального районного суду м.  Миколаєва від  19 травня 2006 р., якою кримінальна справа у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженця м. Яворів Львівської області,

українця, громадянина України, з середньо-спеціальною

освітою,  працюючого  директором   ТОВ   «ІНФОРМАЦІЯ_2»,

раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені злочину,

передбаченого ст. 124 КК України закрита внаслідок акта амністії.

Цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишений без розгляду.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони 24.10.2004 р., після 19 год. 45 хв., неподалік від бару «Робін Гуд», розташованого біля будинку № 11 по вул. Комсомольській в м. Миколаєві, що спричинило смерть потерпілого від колото-різаного поранення грудної клітки з пораненням серця.

Прийнявши рішення про закриття кримінальної справи внаслідок акта амністії - на підставі п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 р., суд зазначив, що ОСОБА_1 має неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 5 років, проти застосування амністії не заперечує та раніше до нього амністія не застосовувалася.

В апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Посилається, що по справі не проведені додаткові слідчі дії та не усунені недоліки, на які вказав апеляційний суд в ухвалі від 14.02.2006 р. На думку апелянта це необхідно суду, визначитися, чи немає в діях ОСОБА_1 більш тяжкого складу злочину. Також зазначає, що при застосуванні амністії суд не мав повних даних щодо наявності у ОСОБА_1 судимостей та чи не застосувалася до нього амністія протягом останніх 10 років, оскільки не витребувані відповідні дані з центру інформаційних технологій УМВС Львівській області, де народився ОСОБА_1 та з МВС України.

Заслухавши доповідь судді, заперечення підсудного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на апеляцію потерпілої ОСОБА_3, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши зазначену апеляцію, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою апеляційного суду від 14.02.2006 р. скасована попередня постанова суду 1 інстанції від 23.11.2005 р. про направлення справи на додаткове розслідування, а справа направлена на новий судовий розгляд. При цьому апеляційна інстанція визнала необхідним ретельне дослідження доказів для належної юридичної оцінці дій підсудного, яку оспорює потерпіла. А від встановленого залежить й вирішення питання про застосування амністії.

Проте, в порушення вимог ст. 374 ч.7 КПК України, згідно з якою вказівки суду, що розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду 1 інстанції при повторному розгляді справи, суд обмежувався проведенням підготовчої частини судового засідання, в якій одразу розглянув та задовольнив клопотання захисника підсудного про застосування акта амністії.

При цьому, в постанові суду взагалі немає посилання на фактичні обставини події та на юридичну оцінку дій ОСОБА_1, навіть на ті, що йому інкриміновані органами досудового слідства згідно з постановою про притягнення як обвинуваченого. Посилання суду про зміну слідчим підстав для порушення даної кримінальної справи з ст. 121 ч.2 КК України на ст. 124 КК України зазначеному не тотожне, оскільки така процесуальна дія КПК України взагалі не передбачена.

З огляду те, як викладені фактичні обставини події в тексті формулювання обвинувачення та на юридичну оцінку дій ОСОБА_1 органами досудового слідства (т.1 а.с.251-255), що оспорює потерпіла під час всього провадження по справі, є необхідним дослідження доказів у судовому засіданні та юридична оцінка діям ОСОБА_1 судом, як й було вказано апеляційною інстанцією в ухвалі від 14.02.2006 р.

У випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування акта амністії, потрібно мати усі необхідні дані з цього приводу, в тому числі з'ясувати, чи немає для цього передбачених законом перешкод, про можливість яких зазначає апелянт. Слід також роз'яснити особі, що застосування амністії не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, з огляду на заявлені потерпілою цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 5012 грн. 21 коп. (т.1 а.с. 179) та моральної шкоди у розмірі 150 тисяч грн. (т.2 а.с. 85-87) та що в разі застосування амністії в подальшому інші закони про амністію можуть не застосовуватися.

За наведених обставин постанова суду залишатися в силі не може та підлягає скасуванню. При новому судовому розгляді необхідно виконати вказівки, зазначені в попередній ухвалі апеляційного суду від 14.02.2006 р., а у разі необхідності вирішення питання щодо амністії слід повністю дотриматися процесуального порядку її застосування.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2006 р. про закриття кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 внаслідок акта амністії - скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.