Справа № 11-а-532-2006 р.                                                Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст. 121 ч.2 КК                                                     Івченко О.М.

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

УХВАЛА                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 липня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючої                Погорєлової Г.М.

суддів Войтовського С.А., Салтовської І.Б.

за участю прокурора Данчука В.М.

засудженого ОСОБА_1 розглянула  у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   матеріали кримінальної справи  за  апеляцією  засудженого ОСОБА_1  на вирок Ленінського  районного  суду  м.   Миколаєва  від   19  квітня  2006  р.,  яким засуджено

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1

народження,   уродженця   м.   Миколаєва,   раніше   не

судимого за ст. 121 ч.2 КК України до 8  років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого на користь держави в особі фінансового відділу Миколаївського міськвиконкому 234 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 02.10.2005 р., приблизно о 19 год., в м. Миколаєві, в АДРЕСА_1, у стані алкогольного сп'яніння, через неприязні відносини, які виникли раптово, наніс рукою удар в обличчя ОСОБА_2, від якого той впав на підлогу. Потім ОСОБА_1 став наносити потерпілому удари ногами в різні частини тіла, у тому числі по ребрах з правого боку.

Злочинними діями ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження у виді переломів 6-8 ребер, що супроводжувалося гемопневмотораксом, підшкірною емфіземою та спричинило смерть потерпілого від гострої легенево-серцевої недостатності ІНФОРМАЦІЯ_2. Також ОСОБА_1 заподіяв потерпілому інші тілесні ушкодження у виді синців на правому передпліччі і правій гомілки, що стосовно до живих осіб відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування. Стверджує, що злочину не вчиняв та що спочатку лікар в довідці вказав про смерть потерпілого від серцевої недостатності. Посилається, що основний свідок по справі - ОСОБА_3 в судовому засіданні не допитана та вважає, що на досудовому слідстві вона могла дати показання під впливом органа дізнання або слідчого. Зазначає, що судом відхилене його клопотання про допит слідчого як свідка з питань методів проведення слідства. Просить допитати в апеляційній інстанції особу на ім'я ОСОБА_4 - племінницю ОСОБА_3, яка була присутня при його зустрічі з ОСОБА_2 та повідомляє про її знаходження в слідчому ізоляторі. Вказує на порушення його права на захист. Посилається, що перебуває на обліку в психіатричній лікарні, тому йому треба було надати захисника та за його участю проводити допит. Оспорює висновки медичної комісії про наявність хронічного алкоголізму.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про умисне заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень під час раптово виниклих неприязних відносин за обставин, вказаних в вироку, ґрунтується на доказах, перевірених у судовому засіданні.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_5 підтвердила суду, що її рідний брат ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями. 06.10.2005 р. їй стало відомо про знаходження брату в лікарні. У нього були тілесні ушкодження на голові, на тілі. Помер він ІНФОРМАЦІЯ_2

З показань свідка ОСОБА_3 від 08.10.2005 р. на досудовому слідстві вбачається, що на протязі 02.10.2005 р., вона, її співмешканець ОСОБА_2 та їх знайомий ОСОБА_1 неодноразово вживали спиртні напої: з ранку в місті, а після 9 год. в квартирі потерпілого. Після чергового вживання самогону о 18 год., ОСОБА_2 шарпав її, тягав за волосся, вимагав гроші на самогон. Куплену ним пляшку самогону розпили втрьох. ОСОБА_1 висловився, що йому не подобається, коли б'ють жінок. Вони стали сваритися. ОСОБА_1 пішов слідом за ОСОБА_2 до кімнати. Чула звідти падіння тіла на підлогу. Забігла в кімнату. На підлозі лежав ОСОБА_2 Його ногами по тілу бив ОСОБА_1, якого відтягла від потерпілого. ОСОБА_1 втік з квартири. Викликала «Швидку допомогу» для ОСОБА_2, який важко дихав. Його обличчя було побито. ОСОБА_2 доставили в лікарню (а.с.26).

При проведенні очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 08.10.2005 р. вона підтвердила про побиття потерпілого саме ОСОБА_1 руками та ногами 02.10.2005 р., приблизно о 19 год. в квартирі потерпілого через виниклу сварку. ОСОБА_1 з її поясненнями погодився та додав, що ОСОБА_3 потерпілого не била (а.с. ЗО).

Зазначені показання свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні досліджені у порядку ст. 306 КПК України, оскільки судом приймалося рішення про привід свідка, що не здійснено через її відсутність за місцем проживання. Є безпідставними твердження апелянта щодо можливого впливу на свідка ОСОБА_3 з боку органа дізнання або слідчого, оскільки конкретних даних з цього приводу апелянт є навів, а саме твердження є припущенням з боку апелянта.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи ОСОБА_2 заподіяні переломи 6-8 ребер справа, синці в області грудної клітки справа, на зовнішній поверхні лівого передпліччя, переднє-внутрішній поверхні правої гомілки, садна в області ліктьових суглобів, зовнішньої поверхні правого передпліччя, які виникли від дії тупих твердих предметів та можливо 02.10.2005 р. Смерть потерпілого настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок гострої легенево-серцевої недостатності на фоні закритої тупої травми грудної клітки у виді переломів ребер справа, пневмоторакса, підшкірної емфіземи, які є тяжкими тілесними ушкодженнями та перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого. Інші ушкодження у виді синців на лівому передпліччі і правій гомілки, саден в області ліктьових суглобів стосовно до живих осіб є легкими тілесними ушкодженнями. Судово-медичними даними також підтверджується знаходження потерпілого в стані алкогольного сп'яніння (а.с.37-39).

Сам засуджений в судовому засіданні не заперечував знайомство з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3, вживання з ними спиртних напоїв з ранку 02.10.2005 р. та перебування в цей день в квартирі потерпілого після 9 год. Також поясняв, що ОСОБА_2 вимагав гроші у ОСОБА_3 та наніс їй декілька ударів в потилицю. Просив ОСОБА_2 не бити ОСОБА_3 У зв'язку з цим стали з ОСОБА_2 сваритися. Зробив йому підніжку. Попадали на підлогу. Вдарив ОСОБА_2 ногою по нозі. З підлоги ОСОБА_2 підняла ОСОБА_3

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 став стверджувати, що пішов з цієї квартири після 12 год., залишивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вдвох. Проте, це твердження спростовується як вище зазначеними показаннями свідка ОСОБА_3 , так і показаннями самого ОСОБА_1, даними на досудовому слідстві, які досліджені в судовому засіданні (а.с.25,29). В них ОСОБА_1 не заперечував свого перебування в квартирі ОСОБА_2 і в вечері, нанесення йому ударів руками в голову, ногами в різні частини тіла, після чого потерпілий став відчувати себе погано.

Наведена сукупність доказів спростовує твердження апелянта про непричетність до злочину і є достатньою для висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що спричинили його смерть. Дії засудженого за ст. 121 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.

Твердження апелянта про застосування незаконних методів досудового слідства перевірені в судовому засіданні шляхом прокурорської перевірки, але не підтвердилися, що слідує з відповідної постанови від 10.04.2006 р. про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні працівників Ленінського районного відділу міліції (а.с.98). Слідчий був опитаний в межах цієї перевірки. Клопотань про його допит в судовому засіданні не заявлялося. Не було потреби й в допиті особи на ім'я ОСОБА_4 (знайомої засудженого), яка не була присутня в квартирі потерпілого, а тому обставини події їй невідомі.

Право на захист обвинуваченого не порушено, оскільки захисник допущений до участи у справи з додержанням вимог п.2 ч.1 ст.45 КПК України з моменту встановлення у ОСОБА_1 психічної вади.

При призначенні покарання суд врахував вчинення ОСОБА_1 тяжкого злочину, а також в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною. Проте, суд не врахував вчинення злочину ОСОБА_1 вперше та внаслідок неправильної поведінки потерпілого, пов'язаної з застосовуванням насильства до ОСОБА_3, що колегія суддів визнає обставинами, які пом'якшують покарання засудженого. Крім того, суд недостатньо узяв до уваги такі дані про особу засудженого, як наявність у нього психічного захворювання та позитивна характеристика за місцем проживання. Щодо негативної характеристики, підписаної дільничним інспектором райвідділу міліції, то вона не є конкретною, містить загальні фрази (а.с.65) та суперечить іншій позитивній характеристики за місцем проживання (а.с.66).

Колегія суддів вважає, що наведені пом'якшуючі обставини істотно знижують ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та з урахуванням даних про його особу дають підстави для призначення йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межи, встановленої санкцією кримінального закону.

Тому в частині призначення покарання вирок суду підлягає зміни, а апеляція засудженого - частковому задоволенню.

Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2006 р. у відношенні ОСОБА_1 змінити. Призначити йому за ст. 121 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі.

В решті вище зазначений вирок залишити без зміни.