УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Панкова М.В. суддів Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі Волковій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Гурзуфської селищної Ради, Гурзуфської селищної Ради про визнання рішень недійсними, визнанні недійсним державного акту на земельну ділянку, свідоцтва на право власності, визнанні недійсними договорів купівлі-продажу, відшкодуванні моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 04 грудня 2006 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом і просила визнати незаконним та відмінити рішення виконавчого комітету Гурзуфської селищної ради НОМЕР_1 в частині виділення квартири НОМЕР_1в окремий житловий будинок і видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1. Просила визнати недійсним та відмінити рішення Гурзуфської селищної Ради про передачу у власність земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2. Визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку НОМЕР_2 та земельної ділянки по вул. ОСОБА_2 в смт. Гурзуф між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є власником 2/5 часток будинку АДРЕСА_1
ОСОБА_2 та сім'ї ОСОБА_4 належала решта житлового будинку.
За рішенням виконавчого комітету Гурзуфської селищної Ради від 20 травня 2004 року квартира НОМЕР_1будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 була виділена в окремий житловий будинок, якому був призначений номер НОМЕР_2.
На даний житловий будинок, а також підсобні приміщення: душ літ. «Д», сараї літ. «X та Г» навіс літ. «Ф» вбиральня літ. «У» ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право власності.
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 28 вересня 2004 року ОСОБА_2 у власність була передана земельна ділянка площею 0,0466 га.
Надалі ОСОБА_2 продала свій будинок і земельну ділянку ОСОБА_3, якій був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.
Позивачка вважає, що виконавчий комітет незаконно призначив квартирі НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 по вул. ОСОБА_2 окрему поштову адресу, оскільки будинок АДРЕСА_1 є єдиним
Справа № 22-ц-1519/2007року
Доповідач Ісаєв Г.А.
2
будинком, вона є співвласником будинку, оскільки володіє 2/5 частками даного будинку і без її згоди виконавчий комітет не мав право розпорядитися частиною майна, яка належить їй. На думку ОСОБА_1, земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_2 для обслуговування будинку НОМЕР_2 є частиною прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, на якому розташовані підсобні приміщення, співвласником яких вона себе вважає.
Цими незаконними діями виконавчого комітету та селищної ради були порушені її права як співвласника будинку, відповідно продаж будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 ОСОБА_3 також незаконна.
У зв'язку з порушенням її прав позивачка просила стягнути моральну шкоду у розмірі 80000 грн.
Рішенням Ялтинського міського суду від 04 грудня 2006 року в позові ОСОБА_1. відмовлено.
У апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухав суддю доповідача, вислухавши представників ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірне домоволодіння належало ОСОБА_1., ОСОБА_2 та сім'ї ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності. Кожен власник користувався відокремленими приміщеннями та частиною земельної ділянки і яких-небудь суперечок про порядок користування житловими і підсобними приміщеннями, а також земельною ділянкою між ними не виникало.
На думку суду першої інстанції, виконавчий комітет Гурзуфської селищної Ради мав право призначити окрему поштову адресу майну, що належить ОСОБА_2, а селищна Рада надати земельну ділянку і передати її у власність.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі є співвласниками будинку на праві часткової власності, позивачці належить 2/5 частки будинку у вигляді заскленої веранди, жилої кімнати, підсобних приміщень: двох сараїв, літньої кухні, ванни, вбиральні. ОСОБА_1. користується відособленою земельною ділянкою, що примикає до її частини будинку і на якому розташовані підсобні приміщення (а.с. 22)
Позивачка стала власником даних приміщень не шляхом приватизації, а викупивши займані нею приміщення у колишнього власника, виконавчого комітету Ялтинської міської Ради. (а.с. 12)
Оскільки позивачка придбала у власність приміщення, що належать їй, не на підставі приватизації, а з інших правових підстав, то її посилання на порушення виконавчим комітетом Гурзуфської селищної Ради Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України № 1 -2/2004 від 02.03.2004 року, не спроможна.
Згідно висновку бюро технічної інвентаризації м. Ялта, належне Виноградовій житлове приміщення є відокремленим жилим приміщенням, має окрему систему водо- і електропостачання, має окремий вихід, дане приміщення розташоване на окремій земельній ділянці і може бути виділено зі складу домоволодіння АДРЕСА_1 з призначенням окремого номера НОМЕР_3. (а.с. 108)
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виділення частки спірного будинку в окремий номер права позивачки не порушує. Ці висновки суду позивачкою не спростовані.
3
Доводи апеляційний скарги про те, що виділена ОСОБА_2 земельна ділянка є частиною прибудинкової території, не підтверджені допустимими доказами.
Статтями 125-126 ЗК України встановлено, що право власності або право користування на земельну ділянку виникає після отримання документа, який підтверджує це право, зокрема, державним актом.
Порядок встановлення і закріплення меж прибудинкової території існуючого житлового фонду передбачений Положенням, затвердженим наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах, Державним комітетом з житлово-комунального господарства, Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури, Фондом державного майна України від 05 квітня 1996 року № 31/30/53/396.
У відповідності п. З Правил користування приміщеннями і прибудинковими територіями за власником житлового будинку органом місцевої державної влади закріплюється прибудинкова територія.
Згідно пункту 2.1 Положення «Про порядок встановлення і закріплення меж прибудинкової території існуючого житлового фонду і надання в загальне користування або загальну сумісну власність земельних ділянок для будівництва житлових будинків» прибудинкова територія - це встановлена проектом розділу території мікрорайону (кварталу) і проектом забудови земельна ділянка багатоквартирного будинку.
На думку колегії суддів, право користування земельною ділянкою як прибудинковою територією не виникає автоматично, тобто тільки у зв'язку з придбанням квартири у власність, а вимагає закріплення земельної ділянки у вказаному правовому статусі за будинком. Багатоквартирний житловий будинок є об'єктом нерухомості з певними житловими і нежилими приміщеннями. Питання про закріплення земельної ділянки для обслуговування будинку розв'язується відповідно до земельного законодавства.
Для того, щоб виникло право користування земельною ділянкою як прибудинковою територією необхідне позначення його меж, розміру і закріплення земельної ділянки, саме в такому правовому статусі.
Відповідно до Положення «Про порядок встановлення і закріплення меж прибудинкової території існуючого житлового фонду і надання в загальне користування або загальну сумісну власність земельних ділянок для будівництва житлових будинків» прибудинкова територія закріплюється за жилим будинком відповідно до проекту забудови території (п. 2.5), проектом розділу території мікрорайону на окремі земельні ділянки прибудинкових територій; проекту відведення земельних ділянок прибудинкових територій будинку цього мікрорайону (п. 2.1-2.6).
Проект розділу території мікрорайону затверджується органами місцевого самоврядування. Таким чином, розмір і розташування прибудинкової території може бути визначений на підставі проектів розділу території, кварталу, мікрорайону і затвердженої землевпоряджувальної документації.
Разом з тим, при розгляді справи яка-небудь документація, підтверджуюча, що під обслуговування будинку АДРЕСА_1 передбачена земельна ділянка, в певних розмірах і межах, суду надана не була.
Колегія судців вважає, що підстав вважати, що видана ОСОБА_2 земельна ділянка входить до складу прибудинкової території, у зв'язку з відсутністю якої-небудь документації, що визначає розмір, межі і правове положення даної ділянки, що знаходиться у веденні селищної ради, не було і таких доказів позивачкою не надано і судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів знаходить, що права позивачки унаслідок виділення земельної ділянки будинку НОМЕР_2 по вул. ОСОБА_2 не порушені.
Рішення суду відповідає закону і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія ХфЩЗЩ палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 04 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.
Судді: