ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/6002/21 Номер провадження 22-ц/814/165/24Головуючий у 1-й інстанції Семенова Я.Ю. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Дряниці Ю.В.,

суддів:  Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", треті особи - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, державний виконавець Московського відділу державноївиконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Меженський Віктор Валентинович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", треті особи - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, державний виконавець Московського відділу державноївиконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Меженський Віктор Валентинович, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8000 від 08 серпня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» на загальну суму 143 115,93 грн.; також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2021 року задоволено в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

       Представником позивача суду надано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 5000,00 гривень.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.01.2022 року стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000 гривень.

З додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його до апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення районного суду скасувати відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат.

Звертає увагу суду, на те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача, оскільки не звернув увагу, що позивачем не було надано до суду першої інстанції разом із позовною заявою попереднього розрахунку судових витрат, що у відповідності до ч. 2 ст. 134 ЦПК України є підставою для відмови у стягненні таких витрат.

Також вказує, що відповідачу не було направлено для ознайомлення та надання заперечень заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та документів на підтвердження відповідних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення місцевий суд вказав, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, як зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність витрат на правничу допомогу по даній справі в розмірі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

У відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20 березня 2021 року укладено договір про надання правової допомоги №20/03/2021 з адвокатом Турутею З.О.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача окрім договору №20/03/2021окрім договору №20/03/2021 надано акт про прийняття-передачі наданих послуг від 29.11.2021, згідно якого адвокат Турутя З.О. з 20.03.2021 по 29.11.2021 надавав клієнтові ОСОБА_1 послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги №20/03/2021 від 20.03.2021 у цивільній справі №643/6002/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 серпня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за № 8000, вартість послуг становить 5000,00 гривень. До вказаного акту додано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Турутею З.О.

Згідно наданого до суду рахунку № 29/11 від 29.11.2021, складеного на підставі Договору про надання правової допомоги №20/03/2021 від 20.03.2021 та акту прийняття передачі послуг б/н від 29.11.2021, вартість послуги з надання правничої допомоги за договором №20/03/2021 від 20.03.2021, укладеним між адвокатом Турутею З.О. та Сушанською Л.В., становить 5000,00 гривень.

У правових висновка Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалось на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження       № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Наданими представником позивача доказами підтверджено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також доведено розумність та співмірність таких витрат з огляду на обсяг наданої правової допомоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було подано разом з позовною заяво попередній розрахунок судових витрат, що є підставою для відмови у стягнення витрат на правничу допомогу згідно ч. 2 ст. 134 ЦПК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 201/3040/20 зазначено, що частина друга статті 134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

З тексту позовної заяви вбачається, що представником позивача зазначено як попередній розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи – витрати по сплаті судового збору в розмірі 903 грн., витрати на професійну правничу допомогу – 6000 грн.

У прохальній частині позовної заяви адвокатом заявлено клопотання про надання строку для подачі доказів розміру понесених витрат на правничу допомогу.

Зазначені докази надані представником позивача у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Отже, районний суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви щодо відшкодування витрат понесених позивачем на правничу допомогу при розгляді даної справи.

Обставин, встановлених місцевим судом, відповідач у апеляційній скарзі не спростував.

Доводи ненаправлення відповідачу для ознайомлення та надання заперечень заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та документів на підтвердження відповідних вимог спростовуються матеріалами справи, а саме наданим представником позивача підтвердженням направлення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу електронною поштою, на електронну адресу, вказану відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку поданим доказам та прийшов до правильного висновку про задоволення заяви. Постановлене судом рішення відповідає вимогам процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2022 року

- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач:  Ю. В. Дряниця

Судді : Л. І. Пилипчук

О.В. Чумак