Справа № 22-2131 -2007 рік Головуючий в 1 інстанції Мірошкін О.І.
Категорія 21 Доповідач Азевич В.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2007 р . Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого - судді Ювченко Л.П., суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б. при секретарі Тума О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області
на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 27 березня 1999 року під час виконання трудових обов'язків на шахті „Єнакіївська" ВО „Орджонікідзевутілля" з ним стався нещасний випадок на виробництві внаслідок якого він отримав травму кісток носу, про що складений акт за формою Н-1.
Висновком МСЕК від 15 липня 2004 року йому вперше встановлена втрата професійної працездатності - 15%.
На підставі статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"( надалі Закон № 1105 - XIV) просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. В процесі розгляду справи він зменшив свої позовні вимоги до 5000 грн.
Представник відповідача просив відмовити у задоволені позову.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 - з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та постановити нове - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
На думку апелянта, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло під час дії Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 427 від 23.06.1993 року (надалі Правила), згідно з якими обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди було покладено на підприємство. Закон № 110 - XIV набрав законної сили з 01.04.2001 року і немає зворотної сили на спірні правовідносини.
Окрім того, позивач не навів суду доказів підтвердження факту заподіяння моральної шкоди.
Відповідач, належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, свого представника не направив.
Позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 березня 1999 року позивач, працюючи на шахті за професією ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав травму на виробництві, про що свідчить акт за формою Н-1 від 30 березня 1999 року. Висновком МСЕК від 15 липня 2004 року йому вперше встановлено 15% втрати працездатності.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на ст. ст. 21, 28, 34 Закону України № 1105 - XIV, але дані висновки суду не відповідають нормам матеріального права.
Спірні правовідношення є трудовими і регулювалися на момент отримання травми ст. 12 Закону України „Про охорону праці" (у редакції закону на момент виникнення правовідношень), відповідно до якої: відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Позивач звернувся до суду з позовом після встановлення у 2004 році втрати працездатності у зв'язку з раніше отриманою травмою. Апеляційний суд вважає, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту отримання травми.
Згідно з роз'ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", судам слід мати на увазі, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом, ще зазнає моральних страждань від раніше вчинених правомірних дій. Таким чином, положення Закону України № 1105 - XIV не розповсюджується на дані правовідносини, а позивач мав можливість реалізувати своє право, звернувшись з таким позовом до власника підприємства відповідно до вимог Закону України „Про охорону праці" та КЗпП України.
Проте зазначених вимог закону місцевий суд не врахував, та виніс рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції постановляючи рішення порушив норми матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області задовольнити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року скасувати.
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.