' Справа № 22-1995-2007 рік                         Головуючий в 1 інстанції Бабенко С.С.

Категорія 21                                                     Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2007 р.                                                             Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судці Ювченко Л.П., суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б., при секретарі  Тума О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську  Донецької області

на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 1 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року позивач вернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання - вібраційної хвороби, ступень втрати професійної працездатності за даним профзахворюванням вперше встановлений висновком МСЕК від 24.10.2002 року у розмірі 25%.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 1 грудня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Дзержинську стягнуто на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, та постановите нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У, який набрав чинності 1 січня 2006 року, зупинено на 2006 рік дію: абзацу 4 статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), п. п "є" п.1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28 та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Окрім того, профзахворювання було виявлено у позивача у 2000 році, тому слід вважати, що правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди виникли у 2000 році, тобто до набрання чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Факт заподіяння позивачу моральної шкоди має бути підтверджений висновком відповідної   МСЕК. На думку апелянта, призначення позивачу одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат компенсує також і моральні страждання.

Представник відповідач підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, поясненну представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу Фонду слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і

залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з

додержанням вимог матеріального і процесуального права.                                    

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р.   (надалі Закон № 1105-XIV)

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п. п. "є" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. З ст. 28 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу.

Висновком МСЕК від 24.10.2002 року йому встановлено вперше 25% стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з вказаним професійним захворюванням починаючи з 21.06.2002 року безстроково.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, та посиланням відповідача на те, що інші виплати, передбачені Законом, компенсують у повному обсязі шкоду, яка заподіяна здоров'ю позивача, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Зупинення на 2006 рік Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статей Закону № 1105-XIV, що регулюють відшкодування моральної шкоди не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування застрахованим особам моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст. 21 та ст. 28 Закону № 1105-XIV, та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, і стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 25 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає можливим погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.   

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, оскільки вони не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1  п.1, 315 ЩІК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 1 грудня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.