Постанова

Іменем України

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 511/383/16-ц

провадження № 61-28770св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області у складі судді

Ільяшук А. В. від 05 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А.,

Погорєлової С. О., від 17 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання договору про іпотечний кредит та договору іпотеки припиненими.

Позов мотивовано тим, що 03 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та банком був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 000 грн під 15% річних із кінцевим строком повернення 03 жовтня 2017 року. На забезпечення належного виконання кредитного договору між ОСОБА_2 та банком цього ж дня був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна іпотекодавцю квартира АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що позичальник повністю погасив заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, позивачі просили визнати припиненими договори кредиту та іпотеки на підставі статті 599 ЦК України та статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для припинення зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами, оскільки матеріали справи не містять доказів належного виконання умов кредитного договору, позивачі не спростували наявності заборгованості за основним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази належного виконання позичальником умов договору щодо повернення кредитних коштів, а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких банк посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 000 грн під 15% річних із кінцевим строком повернення

03 жовтня 2017 року.

На забезпечення належного виконання кредитного договору між ОСОБА_2 та банком цього ж дня був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна іпотекодавцю квартира АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду із позовом, позивачі посилалися на належне виконання умов кредитного договору, у зв`язку із чим просили припинити зобов`язання за договором кредиту на підставі статті 599 ЦК України та припинити іпотеку на підставі статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За правилами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз положення статті 599 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що зобов`язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Належне виконання також включає в себе виконання зобов`язання належними сторонами, в обумовлені строки, в погодженому або визначеному місці тощо. Неналежно проведене виконання не припиняє зобов`язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов`язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою

статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачами не доведено належними та допустим доказами належного виконання умов кредитного договору та відсутності кредитної заборгованості за цим договором.

Доводи касаційної скарги про належне виконання зобов`язань за кредитним договором спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, як вбачається із квитанції від 10 вересня 2015 року,

ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту сплачено банку кошти у сумі 9 290 грн, однак при цьому залишок за кредитом становив 44 916,09 грн

(а. с. 30). Доказів погашення заборгованості у зазначеному розмірі після цієї дати матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара