Постанова

Іменем України

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 641/5241/13-ц

провадження № 61-21250св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Піддубного Р. М., Гуцал Л. В. від 22 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 07 серпня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11026053000, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 55 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом на строк до 07 серпня 2017 року.

30 серпня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11206741000, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 20 950,00 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом на строк до 30 серпня 2018 року.

07 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитні договори №№ 11264814000 та 11264529000, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 22 800,00 доларів США зі сплатою 13,9 % річних за користування кредитом на строк до 07 грудня 2017 року та в розмірі 52 000,00 доларів США зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитом на строк до 07 грудня 2037 року відповідно.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договорами від 30 серпня 2007 року та від 07 грудня 2007 року банк уклав з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 окремі договори поруки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 03 серпня 2010 року виникла заборгованість за кредитними договорами у розмірі 127 943,41 доларів США, та уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, ТОВ «Кей-Колект» просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість у розмірі 127 943,41 доларів США в гривневому еквіваленті та судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 липня 2014 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» кредитну заборгованість в розмірі 127 943,41 доларів США, що є еквівалентом 1 531 482 грн 60 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, а тому внаслідок порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Останнім рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 вересня 2016 року, з урахуванням рішення цього ж суду від 25 жовтня 2017 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект» заборгованість: за кредитним договором №11026053000 від 07 серпня 2006 року у сумі 1 103 844 грн 20 коп. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 25 821 грн 78 коп.; за кредитним договором № 11206741000 від 30 серпня 2007 року у сумі 461 638 грн 09 коп. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 1907 грн 04 коп.; за кредитним договором № 11264529000 від 07 грудня 2007 року у сумі 647 091 грн 94 коп., та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 318 грн 32 коп. В задоволенні інших позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього за кредитними договорами №11026053000 від 07 серпня 2006 року, № 11206741000 від 30 серпня 2007 року та № 11264529000 від 07 грудня 2007 року, виходячи із еквіваленту заборгованості станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 11264814000 від 07 грудня 2007 року суд виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором за позивачем 21 січня 2016 року оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд дійшов висновку про припинення поруки у зв`язку із збільшенням кредитної процентної ставки без згоди поручителів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову ТОВ «Кей-Колект» до нього та в цій частині передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при перегляді справи здійснено перерахунок заборгованості в іноземній валюті в національну валюту за курсом на момент повторного апеляційного розгляду, тобто станом на 22 жовтня 2016 року, чим фактично збільшено заборгованість більше ніж вдвічі та порушено вимоги статті 533 ЦК України. Судом не враховано, що кредитний договір № 11026053000 від 07 серпня 2006 року також був забезпечений договором іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка була реалізована, проте суд апеляційної інстанції не перевірив, за якою ціною було набуто вказане майно та чи врахована позивачем вказана сума при розрахунку заборгованості за зазначеним кредитним договором.

Таким чином, рішення апеляційного суду оскаржується ОСОБА_1 лише в частині вирішення позову ТОВ «Кей-Колект» до нього, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 641/5241/13-ц з Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 07 серпня 2006 року між акціонерним товариством «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11026053000, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 55 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом на строк до 07 серпня 2017 року.

30 серпня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11206741000, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 20 950,00 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування кредитом на строк до 30 серпня 2018 року. На забезпечення виконання даних кредитних зобов`язань 30 серпня 2007 року банк уклав з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 окремі договори поруки.

07 грудня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитні договори № 11264814000 та № 11264529000, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 22 800,00 доларів США зі сплатою 13,9 % річних за користування кредитом на строк до 07 грудня 2017 року та в розмірі 52 000,00 доларів США зі сплатою 12,9 % річних за користування кредитом на строк до 07 грудня 2037 року. На забезпечення виконання даних кредитних зобов`язань 07 грудня 2007 року банк уклав з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 окремі договори поруки.

На забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 11264814000 від 07 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 07 грудня 2007 року.

На підставі вказаного договору іпотеки ТОВ «Кей-Колект» 29 січня 2016 року було оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Також судами установлено, що 12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» укладено договір факторингу за зобов`язаннями, які виникли у ОСОБА_1 на підставі вказаних вище кредитних договорів, у зв`язку із чим відбулася заміна кредитора у зобов`язанні та заміна позивача у справі.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Кей Колект» посилався на те, що станом на 03 серпня 2010 року у відповідача наявна заборгованість:

- за кредитним договором № 11026053000 від 07 серпня 2006 року: заборгованість за кредитом 42 497,03 доларів США, заборгованість за процентами - 7808,11 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 25821 грн 78 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом - 3626,94 доларів США;

- за кредитним договором № 11264529000 від 07 грудня 2007 року: заборгованість за кредитом 24912,47 доларів США, прострочена заборгованість за процентами 2465,27 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 318 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 254,88 доларів США;

- за кредитним договором № 11206741000 від 30 серпня 2007 року; заборгованість за кредитом 17772,66 доларів США, заборгованість за процентами 2883,01 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 1907 грн 04 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 254,79 доларів США;

- за кредитним договором № 11264814000 від 07 грудня 2007 року: заборгованість за кредитом 19155,75 доларів США, заборгованість за процентами 2421,86 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 1646 грн 92 коп, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 128,10 доларів США.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За умовами частини другої статті 533 ЦК України якщо у зобов`язаннівизначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договоромабо законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції, врахувавши, що позивачем не надано розрахунку за процентами за кредитними договорами № 11264529000 від 07 грудня 2007 року, № 11206741000 від 30 серпня 2007 року та № 11264814000 від 07 грудня 2007 року, дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості за процентами та заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Крім того, встановивши, що на забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 11264814000 від 07 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 07 грудня 2007 року, а 29 січня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» було оформлено право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , і матеріали справи не містять відомостей щодо наявності або залишку заборгованості за цим кредитним договором з урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні заборгованості за кредитним договором № 11264814000 від 07 грудня 2007 року за недоведеністю.

Таким чином, при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект» заборгованість за кредитним договором №11026053000 від 07 серпня 2006 року у сумі 1 103 844 грн 20 коп. та пеню у сумі 25 821 грн 78 коп.; заборгованість за кредитним договором № 11206741000 від 30 серпня 2007 року у сумі 461 638 грн 09 коп. та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 1907 грн 04 коп.; заборгованість за кредитним договором № 11264529000 від 07 грудня 2007 року у сумі 647 091 грн 94 коп. та пеню у сумі 318 грн 32 коп.

Вказана сума заборгованості була визначена станом на 03 серпня 2010 року у розмірі 127 943,41 доларів США та розрахована відповідно до гривневого еквіваленту станом на час розгляду справи - 22 вересня 2016 року, що відповідає вимогам частини другої статті 533 ЦК України, оскільки датою платежу вважається дата прийняття судового рішення, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

При цьому судом апеляційної інстанції вмотивовано відхилено доводи відповідача про те, що квартира АДРЕСА_1 є також забезпеченням і за кредитним договором №11026053000 від 07 серпня 2006 року, а тому перехід права власності на вказану квартиру до ТОВ «Кей-Колект» вплинув на розмір заборгованості й за цим кредитним договором, оскільки договору іпотеки, укладеного у встановленому законом порядку на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України 2004 року).

За приписами статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договорами №11026053000 від 07 серпня 2006 року, № 11206741000 від 30 серпня 2007 року та № 11264529000 від 07 грудня 2007 року у визначеному судом апеляційної інстанції розмірі відповідно до вимог статті 533 ЦК України.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 вересня 2016 року в частині вирішення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук