Справа №: 398/1350/19

провадження №: 2/398/1132/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" серпня 2019 р. Олександрійський районний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В. з участю секретаря судового засідання Джеваги В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_2 , який був посвідчений 16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Понамарьовою Д.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 жовтня 2018 року відповідач ТОВ Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" продав, а ОСОБА_2 придбав у власність нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У квітні 2018 року позивачу випадково стало відомо, що відповідно до вказаного договору нотаріус м. Києва без його згоди, без будь-яких доручень здійснив відчуження належного ОСОБА_1 нерухомого майна. Як зазначено у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, право на продаж вказаного майна відповідач має на підставі договору іпотеки від 18.02.2008 року. Позивач вважає, що оскільки зазначена квартира є єдиним місцем проживання позивача, зазначене нерухоме житлове майно, як таке, що відповідає вимогам підпункту першого пункту першого Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуто (без згоди власника) протягом дії зазначеного закону. Позивач посилається на порушення процедури передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки іпотекодавець не отримував від іпотекодержателя письмових повідомлень про порушення обов`язків, не отримував вимогу про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та не отримував попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач вважає, що оцінка вказаної вище квартири є дуже низькою і під час укладення оспорюваного договору оцінка майна здійснена не була. Позивач вважає також те, що відповідачем був порушений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

24 травня 2019 року від відповіда надійшов відзив, у якому просить він залишити позовну заяву без задоволення та стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача понесені судові витрати. Свій відзив обґрунтовує тим, що між ПАТ "Дельта Банк", який є правонаступником ПАТ "УкрСиббанк", та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено Договір № 667/К купівлі продажу майнових прав від 11.07.2018 року, посвідченим Антиповою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим за № 678, відповідно до яких ПАТ "Дельта Банк" відступило право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". У зв`язку з неналежним виконанням Позичальником та Іпотекодавцем умов Кредитного договору та Договору іпотеки ПАТ "Дельта Банк", як кредитором, на адреси Позичальника та Іпотекодавця направлено Вимогу про усунення порушення, яка згідно тексту цієї Вимоги є одночасно: вимогою про усунення порушень у порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та Письмовим повідомленням Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про намір Іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу Предмета іпотеки в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Вимогу про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" повернуто ТОВ "ФК "Довіра і гарантія" у зв`язку з відмовою Відповідача отримати відповідний лист, що засвідчено належним чином працівником відділення поштового зв`язку. Тому, у зв`язку з відмовою від отримання письмового повідомлення, ТОВ "ФК Довіра та Гарантія" набуло право на звернення стягнення на Предмет іпотеки, що узгоджується з висновком Великої палати Верховного суду у Постанові від 04.07.2018 у справі 522/2732/16-ц. У зв`язку з залишенням Вимоги без належного виконання та непогашенням заборгованості за Кредитним договором, ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", як кредитором та іпотекодавцем, звернуто стягнення на Предмет іпотеки із застосування процедури, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" на підставі Договору іпотеки. Так, 16 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. посвідчено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_2 , за реєстровим номером 2270. ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" надала всі необхідні документи, які передбачені чинним законодавством України, для вчинення відповідного правочину та документально підтвердило Нотаріусу, що Товариство повідомило всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому порядку права чи вимоги на Предмет іпотеки, про звернення стягнення на предмет іпотеки та свій намір укласти Договір купівлі-продажу. Цими ж документами нотаріусом підтверджено, факт набуття ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" права на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки з набуттям права вимоги до моменту посвідчення Договору купівлі-продажу минуло більше 30 днів. Крім того, під час посвідчення Договору купівлі-продажу нотаріусом встановлено, що іпотекодержателем нерухомого майна, що відчужується, є ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

ТОВ"ФК" Довіра та гарантія" у своєму відзиві надала наступні спростування доводів позивача. Дотримуючись принципу свободи договору ОСОБА_1 , укладаючи та підписуючи Договір іпотеки добровільно погодився на включення до вказаного договору застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, чим в свою чергу надав Іпотекодержателю згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання. По-друге, вимогу про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" повернуто ТОВ "ФК Довіра і гарантія", у зв`язку з відмовою відповідача отримати відповідний лист, що засвідчено належним працівником відділення поштового зв`язку. Тому, у зв`язку з відмовою від отримання письмового повідомлення про усунення порушення, ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" набуло право на звернення стягнення на Предмет іпотеки. По-третє, відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Відтак, недодержання іпотекодержателем вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки та намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за зниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою визнання оспорюваного договору недійсним. Також, відповідач вважає, що інші доводи позивача та його посилання на недотримання ст. 37 Закону України "Про іпотеку", п.п. 57 та 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постаново. Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 не заслуговують на увагу, оскільки регулюють звернення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки і жодним чином не стосуються застосованого у даній ситуації способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки, в порядку визначеному ст. 38 Закону України "Про іпотеки". Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 346 УК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов`язанням власника. В той же час, доводи позовної заяви грунтуються на власних міркуваннях позивача та його загальною незгодою з задоволенням цивільних зобов`язань за рахунок предмета іпотеки, що природньо свідчить та доводить факт, що позивачем не виконувалось та не буде добровільно виконуватися цивільно правове зобов`язання, яке забезпечене іпотекою.

10 липня 2019 року представником позивача - адвокатом Мунтяном В.І. до суду була подана відповідь на відзив, у якій зазначено, що визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є настання правового наслідку, що в даному випадку передбачає перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Отже, дія мораторія на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. На підтвердження своїй доводів пресдтавник посилається на правові позиції, викладені у постанові КЦС ВС у справі № 465/1310/17 від 31.10.2018 та у постанов ВП ВС від 10.04.2019 у спрві №726/1538/16-ц. Враховуючи викладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.07.2019 року ОСОБА_2 було залучено як співвідповідача по справі.

Позивач та його представник- адвокат Мунтян В.І. у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивача. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань не надсилав до суду.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань не надсилав до суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 березня 2007 року, яке видане Олександрійською міською радою, квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до договору дарування від 15 лютого 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подарували ОСОБА_1 ⅔ частини у праві власності на квартира АДРЕСА_1 .

18 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав позичальнику кредит на умовах та в порядку, передбаченого Кредитним договором. Того ж дня між банком та позивачем був укладений Іпотечний договір, для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , посвідчений Радовою С.В., приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу за реєстровим № 266. Відповідно до Договору іпотеки предметом іпотеки є трикімнатна квартира загальною площею 87 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Договір іпотеки також містить положення, відповідно до якого іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету застави від свого імені біль-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ЗУ "Про іпотеку".

Відповідно до договору № 667/К купівлі продажу майнових прав від 11 липня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрованого за № 678, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відступило право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

30 серпня 2018 року за Вих. № 43778 ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення та дострокове повернення кредиту ( в порядку ст. 35-38 Закону України "Про іпотеку).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вище вимога ОСОБА_1 вручена не була у зв`язку з відмовою адресата від одержання.

Відповідно до наданої відповідачем довідки про балансову вартість нерухомого майна, крім об`єктів незавершеного капітального будівництва, виданої директором ТОВ "ФК "Позика" (ідентифікаційний код юридичної особи 39493634) ОСОБА_6 станом на 30.09.2018 року балансова та залишкова вартість трикімнатної квартира загальною площею 87 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , становить 152734,00 грн.

16 жовтня 2018 року між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., за реєстровим номером 2277. Відповідно до вказаного вище договору ТОВ "ФК" Довіра та гарантія", діючи відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" продав, а ОСОБА_2 купив нерухоме майно - трикімнатну квартиру, 87, загальною площею 66,6 кв. метрів, житловою площею 37,1 кв. метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на зазначене нерухоме майно належить позивачу ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.03.2007 року Олександрійською міською радою, згідно з розпорядженням № 19166 від 19.03.2007 року (право власності за ОСОБА_1 зареєстроване в Олександрійському МБТІ 13.04.2007 року, реєстр № 9554/69 с. 331) та Договору дарування частки квартири посвідченого 15.02.2008 року приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кібальнік О.Ф. за реєстровим № 352. Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю (ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), на підставі Договору іпотеки від 18.02.2008 року та Договору № 667/К купівлі продажу майнових прав. Право ТОВ "ФК"Довіра та гарантія" як іпотекодержателя нерухомого майна, що відчужується за цим договором, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 130666092. Відчуження зазначеного нерухомого майна здійснюється за 152734,00 грн., які ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" до 16.10.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки. Це підтверджується довідкою КП "Житлогосп" від 10 квітня 2019 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником вказаної вище квартири є ОСОБА_2 .

Суд застосовує такі норми права.

У постанові Верховного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17 сформульовані такі висновки щодо застосування норм права.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .

Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15, дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Виходячи із зазначеного вище тлумачення норм права Верховний суд дійшов висновку про помилковість висновок суду апеляційної інстанції про те, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено заборону органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, лише щодо вжиття заходів примусового виконання рішень, що допускає набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у порядку статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Велика палата Верховного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №726/1538/16-ц застосувала аналогічне викладеному вище тлумачення норм ЗУ "Про іпотеку" та ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" , однак щодо правовідносин, у яких іпотекодержатель скористався передбаченим іпотечним договором правом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Велика палата Верховного суду у зазначеній постанові зазначила, квартира, яка була предметом іпотеки" відповідала вимогам ЗУ"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". також у постанові зазначено, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того що договір купівлі-продажу було укладено щодо майна, яке є предметом іпотеки та виступає як забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземні валюті у період дії Закону № 1304-VII, тому дії банку з відчуження без згоди власника предмета іпотеки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Застосовуючи зазначені вище норми законів "Про іпотеку" та ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" до обставин цієї справи суд дійшов таких висновків.

Як вже зазначено вище, суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки. Ця квартира належить позивачу, а відомості про інше нерухоме майно, яке б перебувало у його власності відсутні, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами та витягами з реєстру прав власності, що зазначені вище. Відповідач також не оспорює тверджень позивача про відсутність у нього іншого житла.

Отже, позивач постійно проживає у зазначеній квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 кв. м, іншого нерухомого майна у власності позивача немає, згоди на відчуження спірного майна він не надавав.

Тобто на момент укладення 16 жовтня 2018 року оспорюваного договору дії ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» з відчуження іпотечного майна за споживчим кредитом без згоди власника (іпотекодавця) суперечили ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Отже, договір купівлі-продажу не відповідав вимогам частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У зв`язку з викладеним оспорюваний договір купівлі-продажу слід визнати недійсним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 258-273 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до ТОВ "Фінансова компанія"Довіра та Гарантія", ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження : вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , третя особа, яка не заявляює самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, місцезнаходження: вул. Щорса, 31, оф. 25, м. Київ, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 16 жовтня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та ОСОБА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Понамарьовою Д.В.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", "Фінансова компанія"Довіра та Гарантія", ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження : вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у сумі 384,20 грн.

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у сумі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя В.В. Орловський