Справа №442/2310/19

Провадження №2/442/885/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі :

головуючого - судді Хомика А.П.,

за участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив :

03.04.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 55081,29 грн. та судові витрати. У обґрунтування позову посилається на те, що 18.06.2015 між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 8300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, взятих на себе зобов`язань відповідач не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 19.02.2019 становить 55081,29 грн., і яка складається : 27666,06 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 9839,81 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 14376,31 грн. - за пенею за простроченим зобов`язанням; 100 грн. - пенею за несвоєчасністю сплати боргу на суму від 100 грн.; штрафу ( фіксована частина) -500 грн.; 2599,11 грн. - штрафу ( процентна складова).

Наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту є право позивача вимагати його повернення та штрафних санкцій за невиконання умов договору, а тому просить суд постановити рішення, яким стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

03.04.2019 направлено запит до Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання відповідача, що містяться в картотеці реєстраційного обліку, відповідь судом отримана 17.04.2019.

05.04.2019 провадження в зазначеній справі відкрито.

20.05.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказав, що він неодноразово звертався до банку з проханням надати інформацію з приводу виникнення заборгованості з метою вирішення ситуації, що склалася. Розрахунок заборгованості не може сам по собі слугувати підтвердженням того, що відповідач користувався кредитними коштами. Йому не зрозуміло на підставі чого виникла заборгованість. Разом з тим, вважає що нарахування позивачем штрафів у розмірі 500 грн. та 2599,11 грн., а також пені у розмірі 100 грн. на додаток до нарахованої пені у розмірі 14376,31 грн. є неправомірним.

Він неодноразово звертався до банку з проханням надати інформацію з приводу виникнення заборгованості з метою вирішення ситуації, що склалася, проте банк йому щоразу відмовляв, тому має підстави вважати, що позивач своїми діями сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, тому вважає, що наявні обґрунтовані підстави для зменшення розміру неустойки.

26.06.2019 представником відповідача ОСОБА_3 заявлено клопотання про застосування спливу строків позовної давності. Позовні вимоги позивача про стягнення загальної суми заборгованості, що складаються з окремих платежів, не можуть бути застосовані, адже щодо вимоги про стягнення окремих сум, право на яке позивач набув до квітня 2016, сплив строк позовної давності. Крім цього до вимог про стягнення неустойки ( штрафу та пені) повинна бути застосована спеціальна позовна давність - 1 рік, а тому до таких вимог, що виникли до 24.04.2018, також необхідно застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

18.06.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що позов заявлено підставо та достатньо обґрунтовано. Підстав для застосування положень 616 ЦК України не має.

22.07.2019 від позивача надійшов відзив на клопотання про застосування строків позовної давності. Зазначено, що Верховний суд України неодноразова висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014, справа №6-14цс14 та 18.06.2014, справа №6-61цс14. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки діє до останнього дня 10.2021. Позивач ж звернувся до суду з позовом до відповідача 27.03.2019 - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при звернення до суду.

Також, вважає, що строк спеціальної позовної даності позивачем не пропущено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, попередньо, разом з позовом, подавши заяву про слухання справи без його участі та підтримання позовних вимог.

Відповідач та його представник ОСОБА_4 у позові просили відмовити через його безпідставність.

Суд, вислухавши відповідача та його представника, перевіривши матеріли справи, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, 18.06.2015 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 8300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; також надано витяги з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, кредитний ліміт, не містить, тобто, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.

Разом з тим, надано розрахунок заборгованості, згідно якого у відповідача станом на 19.02.2019 заборгованість становить 55081,29 грн., і яка складається з: 27666,06 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 9839,81 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 14376,31 грн. - за пенею за простроченим зобов`язанням; 100 грн. - пенею за несвоєчасністю сплати боргу на суму від 100 грн.; штрафу ( фіксована частина) -500 грн.; 2599,11 грн. - штрафу ( процентна складова).

При цьому, у самій анкеті-заяві від 18.06.2015 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг домовленості сторін щодо процентів та штрафних санкцій немає.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такого висновку дійшов Верховний суд у складі Великої палати 03.07.2019 при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, до такого висновку також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вищезазначеної справи, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 27666,06 грн. - заборгованості за кредитом; 9839,81 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, що в загальному становить - 37 505,87 грн., в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Що стосується заяви відповідача про застосування строку загальної та спеціальної позовної давності, то така є безпідставності та заявлена відповідачем формально із зазначенням лише загальних положень закону без співвідношення до даної справи.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, підстав для відмови в позові у зв`язку пропуском строку як загальної так і спеціальної позовної давності, судом не вбачається, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви відповідача, його представник про застосування строку позовної давності.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , від 18.12.2013, відтак звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 18.06.2015 в розмірі 37505,87 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 18.06.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.08.2019.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського,1 Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Суддя Хомик А.П.