Справа №2-417/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 року Сніжнянськиий міський суд  Донецької області у складі:

головуючого – судді                 Кучми В.В.,

при секретарі -                 Сіденко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян про визнання незаконними дій керівництва,

В С Т А Н О В И В :

    Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, за яким просить визнати незаконною відмову у працевлаштуванні у відповідності до її освітнього рівня, здобутому за держзамовленням. При цьому також просить визнати незаконним перебування на посадах директора ОСОБА_4С та заступника директора центру ОСОБА_5Т та соціальних працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7О, заміщення яких на посадах було здійснено з метою недопущення утворення вільних посад і у тому числі неможливості для неї у працевлаштуванні та за цих підстав визнати незаконною атестацію соціальних працівників тер центру м. Сніжне.

При цьому посилається на те, що на початку 2002 року за поданням керівництва ОСОБА_2 управління праці та соціального захисту населення, до складу якого на той час входив тер центр обслуговування одиноких непрацездатних громадян і де вона працювала соціальним працівником, вона була відібрана і направлена за держзамовленням для навчання до Чернігівського інституту права, соціальних технологій та праці, який закінчила без відриву від виробництва у 2008 році, ставши при цьому єдиним у тер центрі соціального обслуговування спеціалістом з повною вищою освітою за спеціальністю «соціальна робота». Коли вона навчалась на четвертому курсі інституту, то у зв»язку з набранням чинності Довідника кваліфікаційних характеристик професій усіх соціальних працівників наказом по тер центру понизили в робітники, залишив працювати соціальними працівниками ОСОБА_7, ОСОБА_6, а її кандидатуру залишив без уваги. Але, вважає, на той момент вона мала бути першою на черзі на заміщення цих вакансій та була єдиним фахівцем, який відповідав кваліфікаційним вимогам цієї посади. Вважає, що директор тер центру щоб приховати порушення з утриманням на посадах соціальних працівників осіб без відповідної освіти і не допустити появи вакантних посад, навмисне організувала атестування зазначених працівників. Вважає, що посади директора тер центру та зам директора тер центру, які займають ОСОБА_4С та ОСОБА_5, також заміщені з порушенням законодавства. Після закінчення навчання вона могла претендувати як на заміщення посади соціального працівника так і на заміщення цих керівних посад і наполягала на цьому. Під час навчання їй обіцяли про поновлення на посаді соціального працівника після закінчення навчання, а коли вона завершила навчання їй стали відмовляти з посиланням на те, що вона отримала навчання не за замовленням. Від 20.10.09 року вона звернулась з заявою на ім»я директора тер центру, але листом від 05.11.09 р їй було відмовлено.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 заявлений позов підтримала у повному обсязі. У якості неправомірності заміщення посади заступником директора територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян ОСОБА_5 посилається на те, що вона є інвалідом. Пояснила, що була направлена на підготовчі курси для вступників коледжу, по завершенню підготовчих курсів була зарахована до юридичного коледжу за заочною формою навчання. Згодом у період її навчання у зв»язку з проведення акредитації навчальний заклад отримав статус вище й був перейменований на Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, який вона закінчила у 2008 році. На протязі навчання цим учбовим закладом з нею будь-які договори, контракти з приводу навчання на замовлення, щодо працевлаштування не укладались.

Представник позивачки за усною заявою ОСОБА_8А на обгрунтування вимог виклав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні ОСОБА_5 за довіреністю представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян та одночасно за ухвалою суду була залучена до участі у справі у якості третьої особи.

Як представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі. На спростування вимог посилається на те, що факт направлення ОСОБА_1С на навчання за держзамовленням не відповідає дійсності. За даними головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації ОСОБА_1С вона направлялась на підготовчі курси для вступників до Чернігівського юридичного коледжу за заочною формою навчання за спеціальністю «соціальна робота». Вона пам»ятає як на робочій нараді був оголошений лист головного управління праці з пропозицією бажаючим бути зарахованими на підготовчі курси і ОСОБА_1С виявила бажання, тоді цей навчальний заклад був коледжем. Після того як вона була зарахована на заочний факультет будь-який договір ОСОБА_1С з управлінням праці чи інститутом про навчання за держзамовленням з подальшим працевлаштуванням не укладався. Щодо переводу ОСОБА_1С на посаду соціального робітника підставою для цього слугувала її особиста заява від 01.10.06 року. Посилання позивачки на те, що займати керівні посади та посади соціальних працівників не мають права особи без відповідної вищої освіти вважає необґрунтованими, оскільки згідно положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій зазначено, що особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов»язки, можуть бути як виняток залишені на займаній посаді  або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії. Вважає, атестація осіб, які займають посади соціальних працівників, проводилась відповідно до вимог встановленого Порядку атестації соціальних працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.05 р №263. Посилання позивачки на те, що вона неодноразово зверталась до адміністрації тер центру зі зверненнями на посаду вищого рівня, не відповідають дійсності, оскільки фактично зверталась 14.11.08 р після отримання диплому, заява була повернена за відсутністю підпису, а потім надійшла повторна заява 21.10.09 року, на яку за вих. №01-17/830 від 05.11.09 р була направлена відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян». З моменту отримання позивачкою диплому, тобто з 3 червня 2008 року і до цього часу в ОСОБА_2 міському тер центру вільні вакантні посаді вищого рівня відсутні. Питання заміщення посади директора тер центру виходить за межі компетенції самого тер центру  і приймається за рішенням сесії міської ради.

Як третя особа ОСОБА_5 пояснила, що вона була призначена на посаду заступника директора тер центру, коли такий входив до УПтСЗН як структурний підрозділ ще в 1999 році, до цього працювала бухгалтером, заступником головного бухгалтера тер центру, а потім вже була призначена на посаду заступника директора тер центру, про це маються відповідні записи у трудовій книжці. У 2001 році після реорганізації ОСОБА_2 міський терцентр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян став самостійною юридичною особою, а вона за переводом лишилась працювати на цій посаді. Відносно інвалідності, то вона дійсно у 2004 році отримала другу групу інвалідності, але вважає, що дана обставина не може слугувати правомірною підставою і не дає право вимагати її звільнення. До цього часу в Україні діє ОСОБА_5 України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», згідно якого для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів до чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників. Крім того, при огляді МСЕК їй не були встановлені обмеження для виконані трудових обов»язків у тому числі за цією посадю.

Третя особа у справі директор ОСОБА_2 міського тер центру ОСОБА_4С у судовому засіданні пояснила, що диплом про освіту, отриманий ОСОБА_3, не встановлює право працювати тільки в Територіальному центрі. Вона також може працювати в інших органах, що знаходяться в місті та за профілем роботи відносяться до Міністерства праці та соціальної політики -  це в управлінні праці, управлінні Пенсійного фонду, центрі зайнятості населення, будинку-інтернаті. Коли в місцевій газеті опубліковувались оголошення про вакантні місця за профілем освіти, то їй пропонувалось прийняти участь у конкурсі на заміщення вільних вакантних посад у місті  - спеціаліста управління праці, спеціаліста відділу культури та молоді при виконкомі, в суспільній організації «Турбота», але вона відмовлялась.

Залучені до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_6, ОСОБА_7О заявлені позовні вимоги вважають необґрунтованими.

 Представник третьої особи головний спеціаліст юридичного відділу ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_9 пояснила, що підстави вважати навчання позивачки за держзамовленням відсутні , оскільки кандидатура позивачки була подана лише як кандидатура працівника, який бажає вступити до Чернігівського юридичного коледжу Мінпраці та соціальної політики України і її було направлено на підготовчі курси для вступників у навчальний заклад.  Згідно Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22.08.1996 р №992,   після зарахування осіб на навчання за державним замовленням з ними мають укладатись відповідні угоди, а з позивачкою будь-яких угод чи контрактів не укладалось. Атетстація працівників ОСОБА_2 терцентру вважає прводилась відповідно з вимогами, визначеними Порядком атестації соціальних працівників територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 25.08.2005 №263  та відповідно до розпорядження міського голови від 11.11.2009 № 428-р . Позивачка бажає, як вона вказує у скаргах, зайняти одну з керівних посад, що є у територіальному центрі. Але відповідні вакантні посади у тер центрі відсутні. А законних підстав для звільнення працівників територіального центру для можливості заміщення позивачкою звільненої посади немає.   Директор територіального центру ОСОБА_10 призначена рішенням міської ради від 30.05.2002 року «О реорганизации териториального центра социального обслуживания путем выделения из состава Управления труда и социальной защиты населения». Згідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку. Рішень щодо визнання незаконним рішення міської ради стосовно призначення ОСОБА_10 на посаду директора судом не ухвалювалось. Заступник директора терцентру ОСОБА_5 працює з 1994 року, працює за квотою як інвалід, згідно довідки МСЕК може працювати на посаді. Фактів, які б свідчили про невиконання обов’язків керівництвом територіального центру, або про інші порушення трудового законодавства зазначеними особами відсутні.   Також зауважила, що позивачка зверталася зі скаргами та заявами до Міністерства праці та соціальної політики України, до Головного управління праці та соціального захисту населення у Донецькій області, міського голови ОСОБА_11 На виконання доручення заступника міністра праці та соціальної політики України було створено робочу групу з перевірки фактів, викладених у скаргах. 24 грудня 2009 року цією робочою групою у складі представників головного УПтСЗН у Донецькій області, територіальної інспекції праці у Донецькій області, начальника міського УПтCЗН, інших спеціалістів складено довідку про проведення перевірки, у якій вказано, що фактів порушення чинного законодавства з цього приводу не встановлено.

Заслухав пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, третіх осіб, дослідив матеріали справи, вивчив письмові докази, надані сторонами на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачка ОСОБА_3 висуває вимоги, за якими убачає порушеним її право в тому, що відповідачем ОСОБА_2 міським територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян після отримання нею вищої освіти у навчальному закладі, що відповідає профілю її роботи та яку вважає отримала за держзамовленням, їй було відмовлено у працевлаштуванні на посаду, яка б відповідала її освітньому рівню та на умовах працевлаштування для осіб, які отримали освіту за держзамовленням. При цьому оспорює правомірність заміщення ОСОБА_4С посади директора тер центру, ОСОБА_5Т – посади заступника директора., ОСОБА_6 та ОСОБА_7О – посади соціальних працівників, на будь-яку з яких вона могла б бути працевлаштована як особа, яка закінчила навчання за держзамовленням. Також оспорює і просить визнати незаконною атестацію працівників тер центру ОСОБА_6, ОСОБА_7О, за результатами якої вони були зараховані на посади соціальних працівників, які б були вільні і на будь-яку вона могла бути працевлаштована як особа, яка закінчила навчання за держзамовленням.

Втім, такі заявлені вимоги позивачки слід вважати необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №992 з наступними змінами і доповненнями визначено, що керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними типову угоду   за формою згідно з додатком №1.

Згідно пунктів 5, 29 цього Порядку за рік до закінчення навчання міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України, укладають контракти з виконавцями державного замовлення відповідно до кількості замовлених місць, подають міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення, перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов’язуються створити випускнику. Посади за штатним розписом, на які в поточному році повинні бути прийняті на роботу молоді фахівці згідно з угодою, не підлягають заміщенню іншими працівниками. У разі виробничої потреби на ці посади можуть бути прийняті інші працівники на термін до призначення на них молодих фахівців

Дипломом про освіту від 1 червня 2007 року ЕН №32347728 підтверджується, що ОСОБА_1С є така, яка закінчила у 2007 році Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці і отримала базову вищу освіту за напрямком підготовки «Соціологія» та здобула кваліфікацію бакалавра соціології. А згідно диплому про освіту від 3 червня 2008 р ЕН №33935368 ОСОБА_1С у 2008 році закінчила Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Соціальна робота» та здобула кваліфікацію спеціаліста із соціальної роботи (а.с. 3)

Як пояснює позивачка ОСОБА_1С вона була направлена на підготовчі курси для вступників коледжу, по завершенню підготовчих курсів після здачі іспитів була зарахована за заочною формою навчання до Чернігівського юридичного коледжу. Згодом у період її навчання у зв»язку з проведення акредитації навчальний заклад отримав статус вище й був перейменований на Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, який вона закінчила у 2008 році. Зазначені обставини не оспорюються і визнаються сторонами.

У судовому засіданні також встановлено, що на підставі листа №04/2-4427 від 10.05.02 р Головного управління праці та соціального захисту населення за вих. №848 від 20.05.02 р Управлінням праці та соціального захисту населення  м. Сніжне за підписом начальника управління була подана кандидатура ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працює на посаді соціального працівника тер центру з 07.02.96 року, як працівника який бажає вступити до Чернігівського юридичного коледжу Міністерства праці та соціальної політики України (а.с. 17, 188). Як витікає з листа Головного управління праці та соціального захисту населення №04/2-4427 від 10.05.02 р цим листом на адресу міських управлінь праці та соціального захисту населення, тер центрів, будинків-інтернатів направлялась інформація за листом Міністерства праці та соціальної політики України щодо навчання в Чернігівському юридичному коледжі з пропозицією до 20.05.02 року розглянути і подати до відділу кадрово-правової роботи Головного управління кандидатури працівників, які бажають вступити до коледжу (а.с. 189). Листом за вих. від 22.04.02 р Міністерства праці та соціальної політики України адміністрація коледжу повідомляла про роботу у навчальному закладі у відповідності з планом роботи приймальної комісії у 2002 році підготовчих платних курсів для вступників, які працюють в установах, організаціях та підприємствах, що підпорядковані Міністерству праці та соціальної політики України і бажають вступити до коледжу за заочною формою навчання. На підготовчі курси зараховуються особи згідно з направленням головних управлінь праці та соціального захисту населення за наявності поданих документів: заяви про зарахування на курси; квитанції про оплату за навчання на рахунок коледжу ( а.с. 189 на зв.)

Таким чином витікає і підтверджується, що кандидатура позивачки була лише подана як кандидатура працівника, який бажає вступити до Чернігівського юридичного коледжу Міністерства праці та соціальної політики України, який готує фахівців профільного напрямку. Фактично ОСОБА_1 було направлено на платні підготовчі курси для вступників у цей навчальний заклад як бажаючу вступити до коледжу. Позивачка ОСОБА_1 навчалась не за держзамовленням, а була зарахована і проходила навчання за заочною формою навчання без відриву від виробництва.

На протязі розгляду справи позивачка не надала жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що навчальним закладом з нею укладалася будь-яка угода, укладався контракт як то передбачено вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №992, або що територіальний центр якимось чином брав зобов’язання щодо подальшого працевлаштування після закінчення позивачкою навчання. Навпаки, як пояснила і підтвердила позивачка у судовому засіданні, на протязі періоду навчання цим учбовим закладом з нею будь-які договори, контракти з приводу навчання на замовлення, щодо працевлаштування не укладались і по закінченню навчання направлення на працевлаштування вона не отримувала.

У зв»язку з чим убачаються підстави вважати, що навчання позивачки відбувалося на загальних підставах, а не за замовленням держави і у зв»язку з цим підстави для обов’язкового  працевлаштування чи переведення на іншу посаду у територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян відносно позивачки відсутні.

За цих обставин заявлені вимоги у зазначеній частині слід вважати необгрунтованими, право позивачки на працевлаштування чи переведення на іншу роботу відповідно рівня освіти як особи, яка здобула освіту на умовах державного замовлення, не є порушеним і таким чином позов у цій частині слід залишити без задоволення.

Позивачка ОСОБА_1С одночасно висуває вимоги, за яким просить визнати неправомірним заміщення ОСОБА_4С посади директора територіального центру, ОСОБА_5Т – посади заступника директора., ОСОБА_6 та ОСОБА_7О – посад соціальних працівників. Також оспорює і просить визнати незаконною атестацію ОСОБА_6, ОСОБА_7, за результатами якої вони були зараховані на посади соціальних працівників. Але оскільки такі вимоги позивачка одночасно пов»язує з тими обставинами, що могла бути працевлаштована як особа, яка закінчила навчання за держзамовленням по завершенні навчання на будь-яку з цих посад, що заміщується неправомірно цими особами, то виходячи з того, що ОСОБА_1С фактично не отримувала навчання за держзамовленням, то за цими підставами вимоги у цій частині також слід вважати необґрунтованими.

 Самі по собі обставини незаконного перебування на посадах директора територіального центру ОСОБА_4, заступника директора центру ОСОБА_5Т, соціальних працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7О, незаконної атестації останніх, які оспорює позивачка, не знайшли у судовому засіданні свого підтвердження, будь-якими доказами позивачкою лишились не підтверджені і тому також є безпідставними.

Як встановлено, директор територіального центру ОСОБА_10 призначена за рішенням міської ради від 30.05.2002 року «О реорганизации териториального центра социального обслуживания пенсионеров и одиноких нетрудоспособных граждан путем выделения из состава городского управления труда и социальной защиты населения» (а.с 93-95). Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку. Рішень щодо визнання незаконним зазначеного рішення міської ради стосовно призначення ОСОБА_10 на посаду директора тер центру судом не ухвалювалось.

Заступник директора тер центру ОСОБА_5 працює з 1994 року, працює за квотою, як інвалід, згідно до довідки МСЕК може працювати на посаді (а.с. 106).

Згідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2005 р №263 «Про затвердження Порядку атестації соціальних працівників територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян», розпорядження міського голови  від 11.11.2009 р № 428-р (а.с. 108) було проведено атестацію працівників центру. У пункті 2.4 вказаного Порядку чітко визначено наступне: «Атестація соціальних працівників… організовується та проводиться управлінням праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації  або  відповідним органом місцевого самоврядування, якому підпорядкований територіальний центр, на підставі відповідного наказу». У пункті 3.3 вказано, що «головою атестаційної комісії є перший заступник керівника управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації або відповідного органу місцевого самоврядування». Атестаційну комісію у даному випадку очолювала заступник міського голови ОСОБА_12, яка згідно до розподілу обов’язків між заступниками міського голови курує соціальну сферу міста. Відповідно до складу комісії зазначений Порядок не є порушений, оскільки наказ Мінпраці не містить посилання на конкретні вимоги щодо освіти чи спеціальностей членів комісії. Таким чином, організацію атестації, за якою у тому числі були атестовані працівники тер центру ОСОБА_6, ОСОБА_7О, здійснено без порушень, на підставі діючого законодавства.

Посилання позивачки ОСОБА_1С що вона, яка отримала вищу освіту серед співпрацівників центру соціального обслуговування, при атестуванні відповідності займаній професії, підвищення кваліфікації, заміщення вищої посади має перед іншими переважне право є неспроможними.

Як зазначено в роз»ясненнях, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з наступними змінами невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи згідно пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлюється на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян. Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов’язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Тобто якщо працівника, що не має відповідного документа про освіту, фах чи кваліфікацію, було прийнято на відповідну роботу, то у подальшому такого працівника не можна звільнити за пунктом 2 статті 40 КЗпП України лише через відсутність такого документа.  

Крім того, у відповідності до пункту 11 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р №336 «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов’язки, можуть бути, як виняток, залишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії.

У разі наявності штатних вакансій укладати трудові договори з робітниками, які бажають працювати відповідно займаній посаді, є право власника чи уповноваженого органу. Згідно звітності про наявність вакансій за період липень 2008 року – грудень 2009 року у центрі відсутні вільні вакантні посади.

Самі по собі вимоги позивачки ОСОБА_1, яка отримала вищу освіту і бажає зайняти одну з керівних посад, що є у територіальному центрі соціального обслуговування, за відсутності вільних вакансій суперечить положенням статті 43 Конституції України, яка гарантує кожному громадянинові право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

    За таких обставин вимоги позивачки слід вважати необгрунтованми, як такі задоволенню не підлягають і за цими підставами заявлений позов слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, то вони компенсуються за рахунок держави. Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при звернені до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі, у зв»язку з чим з позивача ОСОБА_1С на користь держави слід покласти витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривен

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України, Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №992 з наступними змінами, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212–215, 294 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міського територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян про визнання незаконними дій керівництва залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривен.

    Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Головуючий: