№2-2528/09

Р  І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                            У К Р А Ї Н И

05 листопада 2009 року                                       м. Добропілля

Добропільский міськрайонний суд Донецької області

    у складі: головуючого судді                                   Канурної О.Д.

                   при секретарі                                           Солдатенко О.М.

            за участю:  

            позивача                                                   ОСОБА_1

            відповідача                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Добропільского міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до  ОСОБА_2 про визнання права власності.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 26 листопада 1991 р., шлюбні відносини між ними були припинені 18.05.2009 р.

Від двох попередніх шлюбів вона має двох дітей, позивачів у справі - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

В період сумісного життя з відповідачем, розпорядженням органу приватизації № 246/4128 від 22.04.1997г., на підставі заяви, поданої ОСОБА_2 з їхньої згоди від 24.03.1997 р. було видано Добропольською міською Радою народних депутатів 22.04.1997р. свідоцтво про право власності на житло - на квартиру АДРЕСА_1. Дане свідоцтво було зареєстроване в Добропільському БТІ 23.04.1997г. за №15. Згідно цього свідоцтва, кожному з них з відповідачем на праві особистої власності належало по ј  частини вищевказаної квартири.

Рішенням Добропільської міської Ради народних депутатів № 271/3 від 16.07.1997 р. було дозволено продати частину квартири, яка належала неповнолітнім ОСОБА_5 і ОСОБА_4, з отриманням грошей від продажу квартири, без проведення банківських операцій по внеску на їх рахунки, у зв'язку з покупкою будинку більшою житловою площею в м. Добропілля.

17.07.1997 р. вищевказана квартира була продана, що підтверджується договором купівлі-продажу, засвідченого державним нотаріусом Добропільськой державної нотаріальної контори у реєстрі № 2040.

28.07.1997 р. ними за гроші, отримані від продажу квартири, був куплений житловий будинок № 146 по вулиці Леніна м. Добропілля. Договір купівлі-продажу був засвідчений нотаріусом Добропільськой державної нотаріальної контори в реєстрі № 2143.

Потім вищевказаний житловий будинок був обмінений на квартиру № 49 будинку № 33 м-р Молодіжний м. Добропілля. Договір міни був засвідчений приватним нотаріусом Добропільського державного нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі № 1711 24.05.2002 р.

ЇЇ діти, позивачі у справі, стали повнолітніми і живуть окремо. В даний час вона з відповідачем припинила шлюбні відносини з тієї причини, що відповідач зловживає спиртними напоями, на цьому грунті часто відбувалися сварки і скандали, проявляє відносно неї агресію. У зв'язку з агресивним відношенням до неї з боку відповідача, вона вимушена була піти проживати на квартиру. Вона запропонувала відповідачеві добровільно провести розділ вищевказаної квартири з урахуванням частки дітей, проте вони отримали відмову, при цьому відповідач заявив, що квартира належить тільки йому, ні вона ні її діти до неї ніякого відношення не мають.

    Продаж квартири, де частина житлової площі належала неповнолітнім, була проведена з відома органів опіки і опікування, оскільки отримувався житловий будинок на користь дітей і на частину їх грошей, більшій площі. Проте, коли цей житловий будинок був обмінений на квартиру, та думка всіх співвласників (а саме ОСОБА_5 і ОСОБА_4П.) не була з'ясована, проте на підставі вищезгаданих документів їм належало по 1/4 частини загальної площі житлового будинку.

Просить визнати за нею, а також за Логвин (ОСОБА_5С.)  та ОСОБА_4 право власності по ј частини квартири АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, але наддав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, не заперечує проти їх задоволення.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд керуючись правилами ст. 169 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 по матеріалам, які є в наявності в справі, направивши по місцю мешкання останніх копію рішення  для відома.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд  вважає, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Згідно до ст. 328 ЦК України,  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону, або незаконність набуття права власності встановлена судом.

У судовому засіданні встановлено, що  ОСОБА_1 знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 26 листопада 1991 р., шлюбні відносини між ними були припинені 18.05.2009 р. (а.с.19).

Від двох попередніх шлюбів ОСОБА_1 має двох дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про народження. (а.с.22-23).

В період сумісного життя з відповідачем, розпорядженням органу приватизації № 246/4128 від 22.04.1997г., на підставі заяви поданого ОСОБА_2 від 24.03.1997 р. було видано Добропольською міською Радою народних депутатів 22.04.1997р. свідоцтво про право власності на житло - на квартиру АДРЕСА_3. Дане свідоцтво було зареєстроване в Добропільському БТІ 23.04.1997г. за №15. Згідно цього свідоцтва, кожному на праві особистої власності належало по ј  частини вищевказаної квартири.(а.с.24,26)

Рішенням Добропільської міської Ради народних депутатів № 271/3 від 16.07.1997 р. було дозволено продати частину квартири, яка належала неповнолітнім ОСОБА_5 і ОСОБА_4, з отриманням грошей від продажу квартири, без проведення банківських операцій по внеску на їх рахунки, у зв'язку з покупкою будинку більшою житловою площею в м. Добропілля.(а.с.25).

17.07.1997 р. вищевказана квартира була продана, що підтверджується договором купівлі-продажу, засвідченого державним нотаріусом Добропільськой державної нотаріальної контори у реєстрі № 2040.(а.с.28).

28.07.1997 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за гроші, отримані від продажу квартири, був куплений житловий будинок № 146 по вулиці Леніна м. Добропілля. Договір купівлі-продажу був засвідчений нотаріусом Добропільськой державної нотаріальної контори в реєстрі № 2143.

Встановлено, що вищевказаний житловий будинок був обмінений на квартиру №49 будинку №33 м-р Молодіжний м. Добропілля. Договір міни був засвідчений приватним нотаріусом Добропільського державного нотаріального округу ОСОБА_6 в реєстрі № 1711 24.05.2002 р.(а.с.33).

  Продаж квартири, де частина житлової площі належала неповнолітнім, була проведена з відома органів опіки і опікування, оскільки отримувався житловий будинок на користь дітей і на частину їх грошей, більшій площі. Проте, коли цей житловий будинок був обмінений на квартиру, та думка всіх співвласників (а саме ОСОБА_5 і ОСОБА_4П.) не була з'ясована, проте на підставі вищевказаних документів їм належало по 1/4 частини загальної площі житлового будинку.

Згідно частини 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Із частини 1 ст. 321 ЦК України випливає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Керуючись ст.ст. 5, 10, 169, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 220, 328 ЦК України, суд

                                                          В И Р І Ш И В:

    Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності по ј частини квартири №49, будинку №33 по м-ну Молодіжний м. Добропілля Донецької області.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Копію рішення направити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для відома.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Добропільский міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана  в Добропільский міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів після проголошення рішення.

Складено  одноособово у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя                                                           О.Д.Канурна