Справа №2-800/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 лютого 2010 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого  - судді                 Кучми В.В.                      

при секретарі  -                 Сіденко І.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час змушеного прогулу,

В С Т А Н  О В И В :

    Позивачка ОСОБА_1В звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час змушеного прогулу. При цьому посилається на те, що з 03 жовтня 1987 року вона працювала у відповідача у якості чергового пульту пункту централізованого спостереження Торезького міжрайонного відділу ДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області. Від 8 грудня 2009 року була звільнена з роботи у зв»язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Але вважає її звільнення незаконним, оскільки відповідачем при визначенні осіб, які підлягали до звільнення за скороченням штатів, щодо неї не боли враховані ті обставини, що вона мала більш високу кваліфікацію та продуктивність праці у порівнянні з тими працівниками, що лишалися працювати. Також нещодавно пройшла перепідготовку для подальшої роботи. Оскільки у зв»язку з незаконним звільненням її відповідачем вона перебувала у змушеному прогулі з дня звільнення з 08 грудня 2009 року і продовжує перебувати по теперішній час, то також просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час змушеного прогулу з 08 грудня 2009 року по день винесення судового рішення.

У судовому засіданні позивачка заявлений позов підтримала у повному обсязі.

    Представник позивачки за усною заявою Котлов на обґрунтування вимог виклав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, те що позивачка пропрацювала понад 22 роки, у порівняні з іншими п»ятьма працівниками, що лишились працювати на пульті, вона має більший досвід і кваліфікацію, а тому при визначенні його довірительницю як таку, що підпадає під скорочення чисельності штатів, відповідачем не були дотримані вимоги ст. 42 КЗпП України. Крім того, вважає що відповідачем не були дотримані вимоги при скороченні його довіритльниці щодо погодження цього питання з профспілковим комітетом.

    Представник відповідача за довіреністю головний юрисконсульт організаційно-аналітичного відділу УДСО при ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3С позов не визнав. При цьому пояснив, що не може з повагою не відмітити добре ставлення до роботи позивачки, втім виходячи з об»єктивних обставин у Торезькому МВДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області відбулись зміни в організації виробництва і праці, що обумовили необхідність об»єднати пульти централізованого спостереження, що потягло за собою скорочення штатів працівників. УДСО при ГУМВС України в Донецькій області змушено було розірвати договори з декілька ми операторами пультів, в число таких працівників потрапила ОСОБА_1 Питання визначення персональних кандидатур, що мали бути звільнені, вирішувались на зборах профспілкового комітету, тобто фактично трудовий колектив визначався з перевагами одних півників перед іншими, надавши належну оцінку кваліфікації і продуктивності праці вивільнених працівників. Планову перепідготовку, на що посилається позивачка, проходили усі працівники, і залікові оцінки в неї у порівнянні з іншими не були високі.

Заслухав пояснення позивачки і представника, представника відповідача, вивчив письмові докази, надані сторонами на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає заявлений позов залишити без  задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачка висуває вимоги, за якими убачає порушеним її право в тому, що відповідачем ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області при прийнятті рішення про її звільнення у зв»язку зі скороченням чисельності штату працівників не були враховані в повному обсязі та не дотримані вимоги положень ст. 42 КЗпП України, що регулює переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме те, що вона серед вивільнених працівників має тривалий стаж роботи, більший досвід роботи, більш високу кваліфікацію та продуктивність праці.

Втім, такі заявлені вимоги позивачки слід вважати необґрунтованими з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу по ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області №659 о/с від 08.12.09 р позивачка ОСОБА_1В, яка заміщувала посаду чергового пульту пункту Торезького міжрайонного відділу ДСО УДСО централізованого спостереження при ГУМВС України в Донецькій області, з цієї дати була звільнена з займаної посади з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку за п. 1 ст. 40 КЗпП України через скорочення штату.

    Згідно положень ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у тому числі у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Наказом Департаменту Державної служби охорони при МВС України за №187 від 21.12.09 р «Про організаційно-штатні  питання» з метою приведення штатної чисельності у відповідності до укладених договорів зутверджений перелік змін у штатах УДСО, ВДСО при ГУМВС, УМВС України в областях, згідно якого убачається у Торезькому міжрайонному відділі Державної сллужби охорони на пункті централізованого спостереження підлягає до скороченння п»ять посад чергового пункту (а.с. 26-28).

    Згідно протоколу №11/10 засідання профспілкового комітету Торезького МВДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області від 07.10.09 року, на якому було поставлено на порядок денний і розглядалось питання про наступне вивільнення персоналу Торезького МВДСО УДСО області у зв»язку зі скороченням штату працівників, прийнятим на цьому засіданні рішенням профкомітету було ухвалено вивільнити у тому числі ОСОБА_1В (а.с. 33). Як убачається з відміток у наказі по ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області №389 від 07.10.09 р «Про наступне вивільнення персоналу Торезького МВДСО УДСО області в зв»язку зі скороченням штату працівників» позивач ОСОБА_1В, щодо якої була надана згода профспілкового комітету на її звільнення, була ознайомлена від цієї дати під особистий розпис про наступне вивільнення. Згідно її розписки від 07.10.09 року остання не згодна працювати на посадах відповідно запропонованих вільних вакансій охоронника, інженера, електромонтера (а.с. 29, 31). Таким чином, убачається що відповідачем у порядку вивільнення працівників у зв»язку зі скороченням чисельності штату були дотримані і виконані вимоги положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України про те, що звільнення з підстав скороченням чисельності штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, положень ч. 1 ст. 43 КЗпП України про необхідність отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, та положень ст. 49-2 КЗпП України про те, що про наступне вивільнення працівник персонально має бути попереджений не пізніше ніж за два місяці.

Посилання позивачки на неправомірність її звільнення відповідачем за скороченням чисельності штату за тих осбтавин, що вона серед інших працівників має більший досвід роботи, більш високу кваліфікацію та продуктивність праці не є спроможними, оскільки відповідно до положень, що визначені статтею 42 Кодексу законів про працю України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації серед працівників, які підлягають вивільненню, перевага в залишенні на роботі надається особам з врахування додаткових обставин, перелік яких визначається ч. 2  ст. 42 КЗпП України. Втім, як витікає з протоколу отримання заліків чергових ПЦС, які до реорганізації скорочення чисельності штату відносились до Амвросіївського МВДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, за результатами атестації щодо визначення рівня знань та відповідності посаді позивачка ОСОБА_1Д серед восьми інших працівників отримала одну з найнижчих загальну відмітку (а.с. 32). За порівняльними даними, відображеними у довідці №1568/Кл/1 від 17.02.10 р щодо працівників УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, які підлягають вивільненню за скороченням штату, позивачка ОСОБА_1Д є одна з тих, що має середню освіту (а.с. 34-36). Достатній же досвід роботи та тривалий стаж, на що посилається позивачка, до переліку додаткових обставин, що визначені частиною другою ст. 42 КЗпП України для врахування за умови наявності однакового рівня продуктивності та кваліфікації праці серед вивільнених працівників, не включені і не можуть бути враховні як суттєві обставини. Сама по собі наявність певного стажу роботи не є об»єктвиною ознакою, що обумовлює і вказує на виконання працівником покладених обов»язків з більшою продуктивністю та віддачею.

    Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Втім, на протязі розгляду справи позивачка ОСОБА_4 не надала жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона за рівнем освіти, результатами атестування, підвищення кваліфікації, виконання планових показників чи за інших обставин  на момент прийняття відповідачем рішення про її звільнення за скорочення чисельності штату працівників вона мала суттєві переваги серед інших вивільнених працівників як така, що має більш високу продуктивність праці та більш високу кваліфікацію.

За таких обставин вимоги позивачки слід вважати необгрунтованми, як такі задоволенню не підлягають і за цими підставами заявлений позов слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, то вони компенсуються за рахунок держави. Відповідно до ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при звернені до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах у тому числі про поновлення на роботі, у зв»язку з чим суд вважає за необхідне покласти ці судові витрати на позивача у сумі 37 гривен.

Керуючись ст.ст. 5-1, 40, 42 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212–215, 294 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час змушеного прогулу залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривен.

    Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Головуючий: