Дата документу 12.08.2019 Справа № 320/8659/16-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 320/8659/16-к Головуючий в 1 інстанції Горбачова Ю.В.

Провадж. № 11-кп/807/989/19 Доповідач в 2 інстанції Тютюник М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Білоконева В.М., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участю:

прокурора Кмєтя А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Ігнатова Є.Є.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Ненашевої Я.В. в режимі відеоконференції з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

розглянула 12 серпня 2019 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 309, ч.2, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України.

Встановлені судом першої інстанції обставини:

6 жовтня 2016 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходячись у приміщенні котельні, будинку АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав твердопаливний котел, вартістю 6000 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з приміщення вищевказаного будинку таємно викрав два радіатори опалення загальною вартістю 600 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 6600 гривень.

Крім того, 19 листопада 2016 року, приблизно о 13 годині, перебуваючи в під`їзді № 1 будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи особою раніше засудженою за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, виявив на сходах до підвалу полімерний пакет в середині якого знаходився паперовий пакунок із особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений - канабіс, у сухому та подрібненому стані, та медичний шприц із особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетильований, який він підняв та поклав до кишені своєї одежі, тим самим придбав зазначені наркотичні засоби шляхом привласнення знайденого. Після цього, ОСОБА_1 на маршрутному автобусі перевіз знайдені наркотичні засоби до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , де розклав придбаний при вищезазначених обставинах особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, до 4 паперових пакунків, а особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вжив шляхом ін`єкції, залишивши залишки наркотичного засобу в медичному шприці об`ємом 5 мл, після чого зберігав вищезазначені наркотичні засоби за місцем свого мешкання без мети збуту до 10 години 13 хвилин 23 листопада 2016 року, коли працівниками поліції було проведено обшук житла ОСОБА_1 , під час якого було виявлено 4 паперові згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений - канабіс, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину складає - 9,617 г, та полімерний медичний шприц об`ємом 5 мл з рідиною коричневого кольору, що містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, маса якого становить 0,011 г, котрі ОСОБА_1 незаконно придбав, перевіз та зберігав за місцем свого мешкання без мети збуту.

Крім того, 25 вересня 2017 року, в ранковий час доби, знаходячись на 435 кілометрі автошляху «Одеса-Мелітополь-Новоазвоськ», ОСОБА_1 , маючи умисел на придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, шляхом привласнення знайденого, придбав корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати «РДГ-5» з бойовим уніфікованим підривником дистанційної дії, типу «УЗРГМ-2», які в сукупності, згідно з висновком експерта № 12-138/6-410 від 30.09.2017 року, являються бойовою ручною наступальною осколковою гранатою «РДГ-5», яка відноситься до боєприпасів, після чого поклав її до поліпропіленового мішку та зберігаючи її при собі, носив без передбаченого законом дозволу на території Мелітопольського району Запорізької області, до 15 години 50 хвилин 25 вересня 2017 року, коли працівниками поліції, при проведенні огляду особистих речей ОСОБА_1 , вищевказану гранату було виявлено та вилучено в ході проведення огляду місця події.

Крім того, 20 березня 2018 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, за попередньою з мовою з ОСОБА_3 , якого ввів в оману щодо правомірності вилучення майна з дачної ділянки і який з огляду на довірчі відносини, що склалися між ними, не міг усвідомлювати протиправність дій ОСОБА_1 , шляхом зняття хвіртки з петель проникли на територію подвір`я дачної ділянки АДРЕСА_4 , яка є сховищем, звідки таємно викрали брухт чорних металів, загальною вагою 250 кг, вартістю 1750 гривень, який належить ОСОБА_4 , чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на вищевказану суму.

Крім того, у жовтні 2018 року знаходячись у лісосмузі, яка розташована за межами смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 будучи особою, яка раніше вчиняла злочини, передбачені ст. 307 КК України, маючи умисел на придбання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - канабіс, шляхом обривання гілок з рослини роду конопель, яка самовільно зросла у вище зазначеній лісосмузі, придбав для особистого вживання, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, який у подальшому переніс до місця свого мешкання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 для висихання.

14 грудня 2018 року під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс, маса якого, в перерахунку на суху речовину, згідно висновку експерта № 18-4 від 09.01.2019 склала - 105,886 г, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав без мети збуту за місцем свого мешкання для особистого вживання.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2019 року:

ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України та йому призначено покарання:

за ч. 2 ст. 309 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 4 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту його взяття під варту, з 12 лютого 2019 року, зарахувавши час його попереднього ув`язнення (з 12 лютого 2019 року по день набрання вироком законної сили), в строк покарання із розрахунку однин день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 16 600 (шістнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 793 (сімсот дев`яносто три) гривень 86 (вісімдесят шість) копійок, за проведення судової хімічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, за проведення судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривень 00 (шістдесят) копійок, за проведення судової хімічної експертизи.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України

Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 не погоджується з оскаржуваним вироком, вважає його незаконним, через невідповідність призначеною покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_1 в частині покарання по ч.2 ст.185 КК України та невірну кваліфікацію інкримінованого кримінального правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 вину не визнав, завдані збитки не відшкодував, не розкаявся у вчиненому, обвинувачений раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, на шлях виправлення не став та вчинив нові злочини в тому числі тяжкі корисливі при наявності тяжких обставин - рецидиву злочину.

Крім того, вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Посилаючись на показання свідка ОСОБА_6 щодо того, що остання чула, що обвинувачений з кимось розмовляв, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 щодо перебування на території її домоволодіння не лише однієї особи, неправдиві показання ОСОБА_10 щодо надання мною дозволу ОСОБА_1 забрати за виконані будівельні роботи метал, розбіжності в показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_12 щодо місця збуту вкраденого котла опалення та регістрів, вважає, що крадіжку її майна вчинено за попередньою змовою групою осіб, оскільки крім обвинуваченого ОСОБА_1 до крадіжки причетні ще ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , крім того, крадіжка поєднана з проникненням у житло, інше приміщення, оскільки котел було викрадено з будинку та дві батареї-регістри з горища даного будинку, які були зачинені та вона не надавала дозволу туди заходити.

Також вказує про неповноту судового розгляду, оскільки її чисельні клопотання та заяви про допит свідків, дослідження доказів на підтвердження її позиції в частині скоєння злочину групою осіб та крадіжки, поєднаної з прокиненням у житло та інше приміщення в суді відхилялися.

Окрім цього, зазначає про те, що особи, які причетні до крадіжки котла та батарей, в цей час викрали водяний ручний насос з трубами з свердловини, відносно чого 31 січня 2017 року були внесені відповідні відомості до ЄРДС і присвоєно №1201708014000470.

Просить вирок відносно ОСОБА_1 скасувати, ухвалити новий, яким призначити покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Апелянт додатково, у зв`язку з тим, що крадіжка металевого насосу-ручнику 5 жовтня 2016 року була вчинена ОСОБА_10 , особою на ім`я ОСОБА_13 та за участю ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, просить постановити ухвалу та направити її до відділу Мелітопольської національної поліції щодо наявності складу злочину.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації його дій, не погоджується з оскаржуваним вироком в частині призначення покарання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про наявність щиросердного каяття у скоєному, допомоги на досудовому та судовому розслідуванні у встановленні істини по справі, визнання ним провини. Крім того вказує про те, що втратив батька, матір потребує його допомоги.

Просить пом`якшити призначене покарання.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого потерпіла вказує, що ОСОБА_1 становить загрозу для суспільства, його дії небезпечні і тому він повинен бути ізольований.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав власну апеляційну скаргу, просив зменшити призначене покарання, а щодо вирішення апеляційної скарги потерпілої поклався на розсуд суду.

Захисник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та висловив заперечення вимогам апеляційної скарги потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні висловила заперечення апеляційній скарзі обвинуваченого, підтримала власну апеляційну скаргу, просила призначити ОСОБА_1 більш тяжке покарання, вказавши, що обвинуваченим завданні збитки не відшкодовані.

Представник потерпілої у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу потерпілої, просила призначити покарання, яке зазначено в апеляційній скарзі, вказавши, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, а також висловила заперечення апеляційній скарзі обвинуваченого.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення всіх поданих апеляційних скарг, просив вирок суду залишити без змін.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України та загальних засад змагальності і диспозитивності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Епізоди злочинної діяльності від 19.11.2016 року, 25.09.2017 року, 20.03.2918 року, 14.12.2018 року в апеляційній скарзі потерпілої не оспорюються, обвинувачений взагалі не оспорює встановлених судом фактичних обставин справи, що згідно ч.1 ст. 404 КПК України, не передбачає перегляду вироку у даній частині. При цьому, не вбачається і застосування положень ч.2 ст. 404 КПК України щодо даної частини фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Стосовно доводів апеляції потерпілої ОСОБА_2 щодо непогодження із встановленими судом фактичними обставинами справи за фактом висунутого ОСОБА_1 обвинувачення щодо викрадення її майна, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_1 інкриміновано кримінальне правопорушення за фактом викрадення обвинуваченим майна потерпілої ОСОБА_2 , що складається з твердопаливного котла та двох радіаторів опалення, яке мало місце 6 жовтня 2016 року.

Суд першої інстанції за даним епізодом від 6 жовтня 2016 року відносно потерпілої ОСОБА_2 провів судовий розгляд кримінального провадження у повному об`ємі шляхом дослідження усіх доказів і у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

За наведених обставин є неприйнятними доводи потерпілої ОСОБА_2 про причетність до вказаного злочину інших осіб, вчинення ОСОБА_1 іншого злочину, що мав місце 05 жовтня 2016 року, оскільки такі обставини органом досудового розслідування не інкримінувалися ОСОБА_1 , а суд згідно ст. 337 КПК України не вправі вийти за межі висунутого обвинувачення з підстав погіршення правового становища особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Також з тих самих підстав є неможливими до задоволення вимоги потерпілої щодо постановлення апеляційною інстанцією ухвали про направлення до органу поліції інформації про наявність у діях ОСОБА_10 , особи на ім`я ОСОБА_13 та ОСОБА_1 складу злочину за фактом вчинення ними 5 жовтня 2016 року крадіжки металевого насосу-ручнику, що належить потерпілій ОСОБА_2 . Окрім того ухвалення такого судового рішення нормами кримінального процесуального Кодексу України не передбачено і суд не вправі вийти за межі своїх повноважень, визначених ст. 407 КПК України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на посилання в апеляційній інстанції потерпілої про факт внесення відомостей до ЄРДС 31 січня 2017 року за №1201708014000470 за фактом крадіжки ручного водяного насосу (т.2 а.п. 131).

Місцевий суд, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, правильно кваліфікувавши дії обвинуваченого, докладно виклавши у вироку мотиви своїх висновків.

Як вбачається з вироку, свої висновки щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України відносно потерпілої ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтував на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст. 94 КПК України, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому слід зауважити, що потерпіла ОСОБА_2 провину безпосередньо ОСОБА_1 у скоєння крадіжки приналежного їй майна не спростовує, а доводам щодо причетності до її скоєння і інших осіб та збільшенню об`єма обвинувачення через вчинення обвинуваченим і іншого епізоду від 05.10.2016 року суд апеляційної інстанції надав оцінку вище.

Стосовно висунутого обвинувачення ОСОБА_1 у суді першої інстанції свою вину у вчиненні, зокрема і даного злочину визнавав у повному обсязі і давав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним обставинам, що суд відобразив як встановлені фактичні обставини справи, пояснивши, що дійсно у жовтні 2016 року він зі своїм знайомим ОСОБА_10 за домовленістю з ОСОБА_2 виконували у неї будівельні роботи в будинку по АДРЕСА_2 . 06 жовтня 2016 року, маючи доступ до приміщення вирішив викрасти котел та радіаторні батареї, для чого викликав таксі, в яке погрузив металеві вироби, пояснивши водієві вивозом належних йому непотрібних речей, які потім здав, як металобрухт.

За показаннями свідка ОСОБА_10 він разом з ОСОБА_1 мали виконувати роботу по будівництву в будинку ОСОБА_2 В день, коли сталася крадіжка, він на роботу не вийшов, оскільки погано себе почував. В будинку ОСОБА_2 в той день ОСОБА_1 працював один і про подробиці крадіжки йому нічого не відомо.

В основу обвинувального вироку за даним епізодом судом першої інстанції також покладено показання потерпілої ОСОБА_2 щодо наявності у її будинку викрадених речей, укладення із обвинуваченим та ОСОБА_10 усної домовленості щодо виконання останніми ремонтних робіт у будинку та повідомлення ним місце знаходження ключа.

Свідок ОСОБА_6 пояснила про перебування на початку жовтня 2016 року у будинку ОСОБА_2 обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_12 підтвердив приїзд до нього приблизно восени 2016 року на таксі ОСОБА_1 та висунуту останнім пропозиції купити металевий котел та два радіатори опалення, довжиною приблизно 0,8-1 м., пояснюючи це продажем належного йому майна. Узгодивши ціну у 300 грн., свідок вказані речі придбав, в подальшому котел продав, а радіаторні батареї здав на пункт прийому металобрухту.

Покази усіх допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 ,ОСОБА_12 не протирічать встановленим судом фактичним обставинам справи.

Оцінюючи показання обвинуваченого, потерпілої та вказаних свідків за епізодом від 6 жовтня 2016 року на предмет достовірності суд прийняв їх до уваги на користь доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення та в його межах.

Показання вказаних осіб, а також показання потерпілої в частині, що їм не суперечать суд визнав достовірними і поклав в основу свого вироку, критично оцінюючи як неспроможні показання потерпілої в частині вчинення крадіжки групою осіб.

Крім того суд першої інстанції дослідив письмові докази, які поклав в основу вироку і яке знайшли відображення у оскаржуваному вироку.

При цьому покази свідків та відомості письмових доказів щодо винуватості ОСОБА_1 не оспорюються.

Відповідаючи додатково на доводи апеляції потерпілої, судова колегія зауважує, що за клопотанням представника потерпілої - адвоката Ярошенко О.П. було допитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 (т.1 а.п. 62, 70), досліджено ряд документів, судом було проведено тривале і повне дослідження всіх обставин провадження та перевірки їх доказами.

Отримавши ці дані, сторона публічного обвинувачення не знайшла підстав для зміни обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення. За процесуальним законом суд наділений повноваженнями вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в бік покращення становища обвинуваченого, але підстав для цього також не знайдено.

Отже, суд першої інстанції, врахував межі висунутого обвинувачення та дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, визнав доведеним те, що ОСОБА_1 6 жовтня 2016 року шляхом вільного доступу таємно, повторно викрав твердопаливний котел та два радіатори опалення, а тому його дії кваліфікував за ч.2 ст. 185 КК України.

На думку колегії суддів даний висновок суду першої інстанції за епізодом від 6 жовтня 2016 року базується на достовірних відомостях, які були встановленні під час судового розгляду та підтверджують обставини викладеного обвинувачення, а також здобутими слідством та дослідженими судом доказами, які були отриманні в процесуальному порядку та визнанні судом першої інстанції допустимими.

Таким чином, доводи апелянта, про те, що крадіжку її майна вчинено групою осіб, колегія суддів розцінює як такі, що не ґрунтуються на вимогах кримінального законну.

Крім того, доводи потерпілої щодо неповноти судового розгляду через недослідження доказів на підтвердження її позиції в частині скоєння крадіжки з прокиненням у житло та інше приміщення, колегія суддів з урахуванням розміру пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 та вимог ст. 337 КПК України знаходить необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги потерпілої не вказують на порушення судом при розгляді кримінального провадження вимог КПК України.

Досліджені судом першої інстанції докази та їх оцінка, викладена у оскаржуваному вироку засвідчують, що суд дослідив усі обставини за епізодом крадіжки потерпілої ОСОБА_2 , прийшовши до вірної кваліфікації дій обвинуваченого за даним епізодом, що спростовує доводи потерпілої ОСОБА_2 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду.

Перевіряючи доводи потерпілої та обвинуваченого, викладених в апеляційних скаргах щодо призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У даному кримінальному провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено із порушенням визначених законом загальних засад.

Колегія суддів погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами, які впливають на вид і розмір покарання та вважає, що суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, у скоєному не розкаявся, а також не вжив дієвих заходів до відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_2

Суд також взяв до уваги і наявність пом`якшуючої покарання обставини у вигляді сприяння у встановлені істини по справі і одночасно обставини, що обтяжує покарання, які сторонами не оспорюються.

Судом першої інстанції в повній мірі дослідженні тяжкість вчинених злочинів, та усі обставини в достатньому об`ємі, які характеризують обвинуваченого, надана відповідна обґрунтована та вмотивована оцінка призначеного реального покарання, обравши достатній розмір такого покарання як в межах санкцій інкримінованих статей, так і остаточного покарання згідно ст. 70 КК України,яке на переконання колегії суддів є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України.

Отже, беручи до уваги, що призначене районним судом покарання є виваженим, колегія суддів не вбачає підстав для збільшення або зменшення призначеного місцевим судом покарання.

Доводи апеляційної скарги потерпілої про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо обраного розміру призначеного покарання.

Одночасно, апеляційний суд не знаходить підстав і для зменшення призначеного покарання з мотивів, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого, оскільки призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону, засновано на підставі об`єктивно з`ясованих обставинах, з наведенням належних і достатніх мотивів.

Надані при апеляційному розгляді обвинуваченим довідки про стан здоров`я матері, померлого батька та свідоцтво про смерть останньогоне здатні спростувати висновок місцевого суду щодо призначення покарання обвинуваченому, яке є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин колегія суддів вважає, вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, що обумовлює відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2019 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309, ч.2, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення, а засудженою особою, яка утримується під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Судді:

М.С. Тютюник В.М. Білоконев В.Я. Рассуждай