ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2441/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» - Кулика С.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» - Дроботько О.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфорас» - Дроботько О.В.,

Державного підприємства «Львіввугілля» - Хробак Г.В.,

Державного підприємства «Волиньвугілля» - Новосада Ю.М.,

Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» - Новосада Ю.М.,

Львівської обласної державної адміністрації - Брильовської О.Р.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вх. № 6041/2019)

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016

у складі колегії суддів: Михалюк О.В., Мельник Г.І, Плотніцький Б.Д.

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 (про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком»)

у складі судді Артимович В.М.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

про банкрутство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. 03.01.2011 між Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (далі - ПАТ Львівська вугільна компанія», боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новіком» (далі - ТОВ «Новіком», заявник) укладено договір купівлі-продажу № 030111. Згідно умов цього договору заявник, як продавець, зобов`язався передати у власність боржника, як покупця, товар - тонкі відходи вуглезбагачення в кількості 1 293 754, 07 тонн (п. п. 1.1, 1.2, 2.2 договору № 030111). Згідно з п. 2.4 договору орієнтовна вартість договору становить 254 772 821, 92 грн. У п. 3.1 договору зазначено, що покупець проводить розрахунки з продавцем по договірній ціні, визначеній в протоколах узгодження ціни (додаток № 1, додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011.

2. Як зазначено в протоколі узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу від 03.01.2011 № 030111 (додаток № 1) сторонами досягнуто згоду щодо ціни однієї тонни тонких відходів вуглезбагачення в розмірі 192 грн з врахуванням ПДВ. У протоколі узгодження договірної ціни згідно договору купівлі-продажу від 03.01.2011 № 030111 (додаток № 2) сторонами досягнуто згоду про ціну однієї тонни тонких відходів вуглезбагачення в розмірі 201, 60 грн з врахуванням ПДВ.

3. 04.01.2011 боржником та заявником укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу від 03.01.2011 № 030111.

4. Боржником згідно з актом приймання-передачі векселів до договору від 03.01.2011 № 030111 передано заявнику прості векселі серії АА №№ 1700020-1700041, 1700043 в кількості 23 штуки загальною номінальною вартістю 164 610 396, 70 грн з датою погашення векселів - за пред`явленням.

5. Заявником згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.07.2009 № 076-09-Б придбано простий вексель серії АА № 1700006 номінальною вартістю 4 700 093, 60 грн з датою погашення - за пред`явленням, який емітовано боржником (дата складання векселя 14.07.2009), та простий вексель серії АА № 1700007 номінальною вартістю 5 000 000 грн з датою погашення - за пред`явленням, який емітовано боржником (дата складання векселя 14.07.2009).

6. Згодом заявником згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.01.2010 № 027-10-Б придбано простий вексель серії АА № 1700011 номінальною вартістю 355 130 грн з датою погашення - за пред`явленням, який емітовано боржником (дата складання векселя 25.01.2010).

7. Також заявником згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 03.03.2010 № 059-10-Б придбано простий вексель серії АА № 1700015 номінальною вартістю 2 600 750 грн з датою погашення - за пред`явленням, який емітовано боржником, дата складання векселя 10.02.2010.

8. У відповідності з актом пред`явлення векселя до оплати від 05.11.2012 заявником 05.11.2012 пред`явлено до оплати боржнику простий вексель серії АА № 1700011 номінальною вартістю 4 000 000 грн з датою погашення - за пред`явленням, датою складання - 14.02.2012. Цей вексель частково погашено в сумі 3 644 578, 21 грн на підставі угоди про залік однорідних взаємних вимог від 15.11.2012.

9. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», визнано вимоги кредитора - ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 11 160 835, 01 грн, з яких 11 160 835, 01 грн - безспірні вимоги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шутку Я.С., здійснено інші процесуальні дії.

10. 25.08.2015 на сайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство № 914/2441/15.

Подання заяви до суду

11. 25.09.2015 на розгляд суду надійшла заява ТОВ «Новіком» про визнання кредитором у даній справі з грошовими вимогами до боржника на суму 143 611 698, 49 грн.

12. Вимоги заявника обґрунтовані тим, що ТОВ «Новіком» згідно договору від 03.01.2011 № 030111 отримало від боржника прості векселі серії АА №№ 1700020-1700043. Крім того, заявником придбано на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів від 03.03.2012 № 059-10-Б, від 25.01.2010 № 892-08-Б, від 20.07.2009 № 076-09-Б прості векселі серії АА №№ 1700006, 1700007, 1700011 та 1700015. У заяві вказано, що боржником погашено прості векселі серії АА №№ 1700020-1700023, а також частково погашено вексель АА № 1700029 номінальною вартістю 4 000 000 грн, внаслідок чого заборгованість по даному векселю складає 355 421, 79 грн. Як стверджував заявник, заборгованість боржника перед ним за простими векселями серії АА №№ 1700006, 1700007, 1700011, 1700015, 1700024-1700043 станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство становить 143 611 698, 49 грн. Заявник грошові вимоги до боржника мотивував нормою статті 43 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, згідно якої держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб навіть до настання строку платежу у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні.

13. Заява ТОВ «Новіком» з грошовими вимогами до боржника на суму 143 611 698, 49 грн основного боргу розглянута розпорядником майна Шуткою Я.С. , яким грошові вимоги ТОВ «Новіком» визнано в заявленій сумі, що вбачається з повідомлення від 28.09.2015 № 28/09 (т. 2, а.с. 168).

Розгляд справи судами

14. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2016, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016, грошові вимоги ТОВ «Новіком» визнано частково в сумі 357 857, 79 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, з яких 2 436 грн (судовий збір) - перша черга, 355 421, 79 грн (основний борг) - четверта черга. Решта вимог відхилена.

15. Судові рішення в частині визнання грошових вимог мотивовані тим, що у боржника є заборгованість перед цим кредитором по оплаті за пред`явленим ТОВ «Новіком» до оплати простим векселем серії АА № 1700029. Стосовно решти вимог за векселями суди їх відхилили з огляду на непред`явлення векселів до платежу та пропуск заявником станом на дату подачі грошових вимог (25.09.2015) строку позовної давності. При цьому зазначено, що встановлені статтею 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) строки для пред`явлення позовних вимог за векселем (три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу) є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов`язаних за векселем осіб.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції та ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «Новіком» звернулося з касаційною скаргою (вх. № 6041/2019), у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ТОВ «Новіком» в сумі 143 611 698, 49 грн і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

17. Посилання зроблені на неправильне застосування положень статей 34, 70, 78 Уніфікованого закону.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу

18. ПАТ «Львівська вугільна компанія» подало відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Розгляд заяви про відвід суддів

19. У судовому засіданні представником ПАТ «Львівська вугільна компанія» Куликом С.С. подано заяву за вх. № 6041/2019Д1 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. від розгляду справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

20. Вказана заява мотивована тим, що, як стало відомо представнику ПАТ «Львівська вугільна компанія», судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Пєсков В.Г. та Катеринчук Л.Й. брали участь у розгляді іншої справи за участю тих самих сторін, у зв`язку з чим, на думку заявника, обґрунтованими є сумніви у неупередженості та об`єктивності вказаних суддів. Окрім того, заявник вважає, що про неупередженість та необ`єктивність вказаних суддів свідчить і той факт, що авторозподіл справи № 914/2441/15 відбувся з порушенням порядку його проведення, що виключає можливість подальшого розгляду справи у вказаному складі суддів. З огляду на викладене, представник ПАТ «Львівська вугільна компанія» просив Суд прийняти дану заяву до розгляду та відвести суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. від розгляду справи № 914/2441/15 за касаційною скаргою ТОВ «Новіком» (вх. № 6041/2019) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 (про визнання грошових вимог ТОВ «Новіком»).

21. Вказану заяву ПАТ «Львівська вугільна компанія» за вх. № 6041/2019Д1 про відвід суддів Касаційного господарського суду Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. підтримали представники ТОВ «Новіком» та ТОВ «Іфорас»; інші представники заперечували проти вказаних заяв.

22. Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

23. Відповідно до частини третьої статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

24. У даному випадку представником ПАТ «Львівська вугільна компанія» Куликом С.С. заяву за вх. № 6041/2019Д1 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. подано з порушенням строків, зазначених у положеннях частини третьої статті 38 ГПК України.

25. Водночас, із матеріалів справи не вбачається виняткових випадків, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу вказаного строку.

26. З урахуванням викладеного заява ПАТ «Львівська вугільна компанія» за вх. № 6041/2019Д1 про відвід суддів Пєскова В.Г. та Катеринчук Л.Й. не підлягає розгляду через порушення заявником порядку і строків подання відповідної заяви, встановлених статтею 38 ГПК України, а також з огляду на те, що ця заява про відвід не містить будь-якого обґрунтування наявності виняткових випадків, передбачених чинним законодавством, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

27. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

28. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень ГПК України (в редакції після 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29. Суди першої та апеляційної інстанцій, відхиляючи грошові вимоги за векселями серії АА №№ 1700006, 1700007, 1700011, 1700015, 1700024-1700041, 1700043, встановили, що прості векселі на суму 143 611 698, 49 грн до пред`явлення не були пред`явлені до оплати станом на дату порушення справи про банкрутство, тому заборгованість за цими векселями не є конкурсною.

30. Водночас із цими висновками погодитися не можна у зв`язку з таким.

31. Статтею 34 Уніфікованого закону встановлено, що переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

32. У силу статті 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, у тому числі, строку платежу (статті 33-37). Верховний Суд у даному випадку не вбачає будь-якої несумісності норми статті 34 Уніфікованого закону з природою простого векселя, тому вважає за можливе застосувати зазначену норму до спірних простих векселів та перейти до питання наслідків недотримання векселедержателем річного строку на пред`явлення простого векселя до пред`явлення до оплати.

33. Уніфікований закон не пов`язує пропуск річного строку до пред`явлення до оплати простого векселя із втратою ним вексельної сили/припиненням зобов`язання з векселя. Це випливає зі змісту статті 53 Уніфікованого закону, якою встановлено, що після закінчення строків, встановлених для пред`явлення переказного векселя зі строком платежу за пред`явленням або у визначений строк від пред`явлення держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов`язаних осіб, за винятком акцептанта. Інших наслідків закінчення строків, встановлених для пред`явлення переказного векселя зі строком платежу за пред`явленням або у визначений строк від пред`явлення, ані Уніфікований закон, ані Закон України «Про обіг векселів» не містять.

34. Частиною першою статті 70 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

35. Норми статей 34, 53, 70 Уніфікованого закону у силу статті 77 цього ж закону так само застосовуються до простих векселів.

36. Згідно з частиною першою статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Таким чином, у силу статей 53, 78 Уніфікованого закону після закінчення строків, встановлених для пред`явлення переказного векселя зі строком платежу за пред`явленням, векселедержатель має право позову до векселедавця простого векселя протягом трьох років.

37. Закон про банкрутство, встановлюючи критерії визнання особи конкурсним кредитором, визначає, що конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Зазначеним нормам грошові вимоги ТОВ «Новіком» відповідають.

38. Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи наслідки непред`явлення простого векселя зі строком платежу за пред`явленням до оплати протягом одного року від дати емісії, дійшли неправомірного висновку про фактичне припинення вексельного зобов`язання внаслідок порушення цього строку. Такий висновок не ґрунтується на нормах Уніфікованого закону або Закону України «Про обіг векселів».

39. Водночас, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності посилань ТОВ «Новіком» як на підставу своїх вимог на статтю 43 Уніфікованого закону, згідно з якою держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб навіть до настання строку платежу у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні.

40. Стаття 43 Уніфікованого закону, хоча й поширюється на прості векселі у силу статті 77 того ж закону, натомість вона регулює специфічний інститут права регресу у разі неплатежу, який реалізується у специфічній, встановленій самим Уніфікованим законом процедурі. Так статтею 44 Уніфікованого закону визначено порядок здійснення протесту у неакцепті або неплатежі з метою пред`явлення регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов`язаних осіб саме для реалізації інституту регресу.

41. Натомість у даному випадку, з урахуванням процедури виявлення кредиторів у межах провадження у справі про банкрутство, заяви векселедержателів подаються у силу прямої норми статті 23 Закону про банкрутство незалежно від інших обставин (настання строку платежу) як частина загальної процедури виявлення кредиторів у межах процедури банкрутства. При цьому непред`явлення до оплати простих векселів до порушення справи про банкрутство як підстава їх невизнання конкурсними вимогами не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

42. Крім того, судова колегія акцентує увагу на те, що при розгляді справ, пов`язаних з обігом простих векселів, судам у судовому засіданні слід досліджувати оригінали цих цінних паперів, зважаючи на їх правову природу та обов`язковість реквізитів.

43. Стосовно застосування строку позовної давності у цих правовідносинах слід зазначити таке.

44. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що встановлені статтею 70 Уніфікованого закону строки для пред`явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов`язаних за векселем осіб.

45. Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, вірно зазначивши про зміст норм статті 70 Уніфікованого закону та зробивши наведені вище висновки, помилилися стосовно розрахунку пропуску строку позовної давності для пред`явлення вимог за низкою векселів.

46. Аналіз статті 70 Уніфікованого закону дає підстави вважати, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Погашення грошового вексельного зобов`язання у силу закону не позбавляє векселедержателя права заявити свої вимоги у процедурі банкрутства боржника, натомість, має тягнути безумовну відмову у визнанні таких вимог.

47. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в обґрунтування заявлених грошових вимог ТОВ «Новіком» вказувало, що ним згідно з договором від 03.01.2011 № 030111 отримано від боржника прості векселі серії АА №№ 1700020-1700041, 1700043, емітовані 14.02.2012.

48. Крім того, заявником придбано на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів від 03.03.2012 № 059-10-Б, від 25.01.2010 № 892-08-Б, від 20.07.2009 № 076-09-Б прості векселі серії АА: №№ 1700006, емітований 14.07.2009; 1700007, емітований 14.07.2009; 1700011, емітований 25.01.2010 та 1700015, емітований 10.02.2010.

49. У заяві ТОВ «Новіком» про визнання кредиторських вимог вказано, що боржником погашено прості векселі серії АА №№ 1700020-1700023, а також частково погашено вексель серії АА № 1700029 номінальною вартістю 4 000 000 грн, внаслідок чого заборгованість по даному векселю складає 355 421, 79 грн. Як стверджує заявник, заборгованість боржника перед ним за простими векселями серії АА №№ 1700006, 1700007, 1700011, 1700015, 1700024-1700043 станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство - 25.08.2015 - становить 143 611 698, 49 грн.

50. З урахуванням викладеного вище, у цій справі про банкрутство можуть бути визнані лише вимоги ТОВ «Новіком», що виникли з векселів у межах

4-річного терміну до дати порушення провадження у справі про банкрутство. Цю справу про банкрутство було порушено згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015. Таким чином, у межах цього провадження можуть бути визнані вимоги з векселів серії АА № 1700020-1700041,1700043, які емітовані 14.02.2012, у непогашеній частині.

51. Грошові вимоги з інших векселів, емітованих до цієї дати, не можуть бути визнаними у якості конкурсних вимог у цьому провадженні, оскільки векселі серії АА №№ 1700006 від 14.07.2009, 1700007 від 14.07.2009, 1700011 від 25.01.2010, 1700015 від 10.02.2010 на загальну суму 12 655 973, 60 грн були емітовані поза межами строків вексельної позовної давності і є погашеними у силу спеціальної норми - статті 70 Уніфікованого закону.

52. Аналогічна правова позиція щодо обчислення початку строку позовної давності стосовно обігу простих векселів з датою погашення векселів - за пред`явленням викладена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2002 у справі № 4/36 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до Спільного українсько-американського підприємства «Ірен», Акціонерного комерційного банку «Надра» про стягнення 142 213 961, 45 грн (колегія суддів бере до уваги однаковий зміст норм щодо простого векселя Уніфікованого закону та Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 року (N 104/1341), норми якого було проаналізовано та застосовано Верховним Судом України у вказаній справі).

53. Наведене вище не було взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді грошових вимог ТОВ «Новіком», у зв`язку з чим оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки необхідно також з`ясувати обставини справи для усунення розбіжностей, які допустили суди попередніх інстанцій.

54. Так, ТОВ «Новіком» у заяві про визнання його грошових вимог зазначало, що станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство існує заборгованість боржника перед ним за простими векселями серії АА №№ 1700006, 1700007, 1700011, 1700015, 1700024 - 1700043. Погашеною є заборгованість за простими векселями серії АА №№ 1700020-1700023 і частково за векселем серії АА № 1700029 - не погашено цей вексель на суму 355 421, 79 грн (т. 19, а.с. 5-8).

55. Такі ж обставини встановлені судами (т. 19, а.с. 95, абз.8; т. 19, а.с. 146, абз. 4).

56. Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій зазначали про наявність непогашеної заборгованості в сумі 355 421, 79 грн за векселем серії АА № 1700011 (т. 19, а.с.98, абз 1; т.19, а.с.148, абз. 7). А в подальшому знову вказувалась заборгованість за векселем серії АА № 1700029 (т. 19, а.с. 99, абз.6; т. 19, а.с. 149, останній абзац).

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі Мала проти України від 03.07.2014 № 4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27.09.2001 № 49684/99).

59. Однак, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у цій справі зазначеним вимогам не відповідають, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ «Новіком» (вх. № 6041/2019) та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

60. При новому розгляді суду першої інстанції слід оглянути оригінали всіх векселів, на яких ґрунтуються грошові вимоги ТОВ «Новіком», задля встановлення їх номінальної вартості, наявності/відсутності дефектів форми векселів, обрахунку розміру заборгованості з урахуванням дати емісії і співвідношення кінцевого терміну пред`явлення векселів та дати порушення провадження у цій справі. Усі ці висновки необхідно чітко відобразити у судовому рішенні.

В. Висновки про правильне застосування норм права

61. Аналіз статті 70 Уніфікованого закону дає підстави вважати, що строк позовної давності щодо боргу за простим векселем з датою погашення - за пред`явленням, який не було пред`явлено до оплати протягом року від дати емісії, слід обчислювати з дати закінчення строку для пред`явлення векселя до оплати, а не з дати видачі векселю.

Г. Судові витрати

62. Оскільки справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вх. № 6041/2019) задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 (про визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком») у справі № 914/2441/15 скасувати, справу № 914/2441/15 у частині визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» передати до Господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому складі суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді О.О. Банасько

Л.Й. Катеринчук