Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 592/2326/17

провадження № 61-28606св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднана первинна організація профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об`єднання»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об`єднання» (далі - Профспілка ПАТ «Сумське НВО») про стягнення недоплаченої частини заробітної плати, індексації, а також компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати та її індексації.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Профспілки ПАТ «Сумське НВО» від 29 грудня 2014 року для ОСОБА_1 був запроваджений простій, який у подальшому був неодноразово продовжений до 27 лютого 2017 року.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19 грудня 2016 року у справі № 592/2991/15-ц розпорядження відповідача від 29 грудня 2014 року про запровадження простою та розпорядження відповідача про продовження простою до 30 вересня 2015 року визнані незаконними.

Оскільки розпорядження про запровадження простою визнано незаконним, а всі подальші розпорядження про продовження простою є похідними від розпорядження від 29 грудня 2014 року, то відповідач незаконно позбавив позивача частини заробітної плати, виплачуючи останню в розмірі 2/3 посадового окладу.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у розмірі 10 582,50 грн, суми індексації - 1 212,06 грн та суми компенсації - 1 725,36 грн, а всього - 13 519,92 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 червня

2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Профспілки ПАТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 недоплачену частину заробітної плати з 29 грудня 2014 року до 30 вересня 2015 року у розмірі 3 582,56 грн; індексацію недоплаченої частини заробітної плати - 853,70 грн; компенсацію за несвоєчасну виплату частини заробітної плати - 1 065,06 грн, а всього - 5 501,32 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Профспілки ПАТ «Сумське НВО» судовий збір у доход держави у розмірі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядження відповідача про запровадження простою з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року не скасовувалось, тому вимоги позивача про стягнення заробітної плати, індексації недоплаченої частини заробітної плати та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У решті позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 червня 2017 року допущено негайне виконання рішення місцевого суду в частині стягнення заробітної плати у розмірі 433,33 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд не допустив негайного виконання рішення відповідно до пункту 2 частини першої статті 367 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог про стягнення недоплаченої частини заробітної плати, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року залишено без змін.

У решті рішення місцевого суду апеляційним судом не переглядалося.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а також зазначив, що розпорядження Профспілки ПАТ «Сумське НВО» про продовження простою за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року є чинними і відповідачем питання про законність цих розпоряджень у судовому порядку не порушувалося, тому вимоги позивача про стягнення невиплаченого заробітку, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати за цей період є передчасними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розпорядження Профспілки ПАТ «Сумське НВО» про запровадження простою скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому усі подальші розпорядження про продовження скасованого розпорядження не мають правового значення.

Простій у відповідача було запроваджено лише один раз, у всіх інших випадках він був продовжений.

Оскільки розпорядження, яким запроваджено простій, скасовано, то інші розпорядження про продовження простою є автоматично нікчемними.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 01 березня 2008 року ОСОБА_1 працює у Профспілці ПАТ «Сумське НВО»за трудовим договором на посаді консультанта з правових питань, за умовами якого сторонами визначено робочий графік виконання обов`язків позивачем, а саме: в понеділок, середу та п`ятницю з 16.00 год до 18.00 год.

ОСОБА_1 неодноразово звільняли із займаної посади з різних підстав, проте судовими рішеннями його поновлено на роботі.

Так, на підставі рішення Апеляційного суду Сумської області від 18 грудня 2014 року позивача з 15 травня 2014 року поновлено на роботі на посаді консультанта з правових питань.

Зазначене рішення виконане розпорядженням відповідача від 29 грудня 2014 року і поновлено ОСОБА_1 на посаді консультанта з правових питань з 15 травня 2014 року.

29 грудня 2014 року працівниками Профспілки ПАТ «Сумське НВО» складено акт про простій, за змістом якого з 2010 року консультації з питань трудового законодавства членам профспілки «Машметал» надаються штатними працівниками профкому та обкомом профспілки «Машметал», питання з правового забезпечення діяльності профкому не виникають, у зв`язку з чим робота для консультанта з трудових питань в межах обов`язків за договором від 01 березня 2008 року відсутня. Запропоновано з 29 грудня 2014 року встановити для вказаної посади простій.

Розпорядженням Профспілки ПАТ «Сумське НВО» від 29 грудня 2014 року для консультанта з правових питань запроваджено простій, початок якого встановлено з 29 грудня 2014 року і заборонено ОСОБА_1 до закінчення простою (до 28 січня 2015 року) виходити на роботу та з`являтися на робочому місці.

Розпорядженнями відповідача від 28 січня 2015 року, від 25 лютого 2015 року, від 29 квітня 2015 року, від 27 травня 2015 року продовжено строк простою з кінцевою датою виходу на роботу 29 липня 2015 року.

На підставі розпорядження від 09 липня 2015 року ОСОБА_1 надано щорічну відпустку за 2014-2015 роки з 28 липня до 20 серпня 2015 року тривалістю 24 календарних дні.

Встановлено, що розпорядженнями Профспілки ПАТ «Сумське НВО» загаломпродовжено строк простою до 27 лютого 2017 року.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив, зокрема, визнати незаконними розпорядження Профспілки ПАТ «Сумське НВО» про запровадження простою від 29 грудня 2014 року, а також розпорядження про його продовження, які були прийняті на момент звернення ним до суду.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19 грудня 2016 року у справі № 592/2991/15-ц визнано незаконними вказане вище розпорядження Профспілки ПАТ «Сумське НВО»про запровадження простою від 29 грудня 2014 року, а також про його продовження до 30 вересня 2015 року, зобов`язано відповідача донарахувати позивачу різницю зарплати до посадового окладу за період з 29 грудня 2014 року до 27 липня 2015 року, та з 21 серпня 2015 року до 30 вересня 2015 року та на ці суми заробітної плати нарахувати індексацію і компенсацію до 19 грудня 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвала суду апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Як встановлено вище, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 19 грудня 2016 року у справі № 592/2991/15-ц визнано незаконними вказане вище розпорядження Профспілки ПАТ «Сумське НВО» про запровадження простою від 29 грудня 2014 року та чинні на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду розпорядження про його продовження включно до 30 вересня 2015 року.

Розпорядження про продовження дії простою після 30 вересня 2015 року, запровадженого на підставі наказу від 29 грудня 2014 року, на момент розгляду цієї справи по суті не скасовані.

Разом з тим, продовження дії простою на підставі відповідних розпоряджень відповідача не змінює суті розпорядження Профспілки ПАТ «Сумське НВО» від 29 грудня 2014 року про запровадження простою, яке скасовано судовим рішенням, як недійсного.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що прийняття відповідачем розпоряджень, якими продовжено дію простою з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року, розпорядження про запровадження якого від 29 грудня 2014 року скасовано судовим рішенням, є обґрунтованими мотивами роботодавця для відмови у виплаті заробітної плати у повному розмірі за вказаний період.

Отже, усі розпорядження про продовження дії простою є похідними від скасованого судом розпорядження про запровадження простою, тому є недійсними.

На підставі викладеного, суди дійшли помилкового висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача невиплаченого заробітку, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року.

Враховуючи викладене, доводи позовної заяви є правильними та доведені належними і допустимими доказами.

Судом першої інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано у відповідача обґрунтований розрахунок суми невиплаченої позивачу заробітної плати, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати за період з 29 грудня 2014 року до 27 лютого 2017 року.

Відповідно до наданого Профспілкою ПАТ «Сумське НВО» розрахунку за період з 29 грудня 2014 року до 27 лютого 2017 року розмір невиплаченої позивачу заробітної плати складає 10 582,50 грн, індексації - 1 212,06 грн, компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати - 1 725,36 грн.

У запереченнях на позовну заяву відповідачем не спростовано періоду, за який позивач просив стягнути суму недоплаченої заробітної плати, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати.

Таким чином, заборгованість Профспілки ПАТ «Сумське НВО» перед ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року становить 8 018,60 грн, а саме: недоплачена частина заробітної плати у розмірі 6 999,94 грн, індексація недоплаченої частини заробітної плати - 358,36 грн, компенсація за несвоєчасну виплату частини заробітної плати - 660,30 грн, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком (а. с. 56).

Встановлені судами обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченого заробітку, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року та ухвали апеляційного суду, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченого заробітку, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, прийняти нову постанову про задоволення вказаних вимог.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції постановлено нове рішення про задоволення позову в оскаржуваній частині, то враховуючи те, що позивач є звільненим від сплати судового збору, з відповідача у дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 252,62 грн, який складається з судового збору за подання позовної заяви (379,58 грн), апеляційної скарги (417,54 грн) та касаційної скарги (455,50 грн).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 23 червня

2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченого заробітку, індексації та компенсації за несвоєчасну виплату частини заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині.

Стягнути з Об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 недоплачену частину заробітної плати за період з 01 жовтня 2015 року до 27 лютого 2017 року у розмірі 6 999,94 грн, індексацію недоплаченої частини заробітної плати - 358,36 грн, компенсацію за несвоєчасну виплату частини заробітної плати - 660,30 грн, а всього 8 018,60 грн.

Стягнути з Об`єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки Публічного акціонерного товариства «Сумське науково-виробниче об`єднання» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 252,62 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська