Номер провадження: 33/813/1003/19

Номер справи місцевого суду: 500/1242/19

Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Русанжик В.П. на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2019 року, -

встановив:

оскаржуваною постановою судді районного суду, ОСОБА_1 . замінено призначене постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2019 року адміністративне стягнення за ст. 183-1 КУпАП із 120 (ста двадцяти) годин суспільно корисних робіт на адміністративний арешт строком на 8 (вісім) діб.

Відповідно до оскаржуваної постанови, постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2019 року до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді суспільно-корисних робіт строком на 120 (сто двадцять) годин. Матеріалами особової справи №041/2019 про виконання адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 встановлена відсутність останнього за адресою реєстрації в АДРЕСА_1 . З огляду на зазначене, суддя районного суду прийшов до висновку, що підтвердженим є ухилення порушником від виконання адміністративного стягнення, у зв`язку з чим застосував положення ст.325-4 КУпАП та замінив адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно-корисних робіт, призначених ОСОБА_1 постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2019 року, на адміністративний арешт строком на 8 (вісім) діб.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Русанжик В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, посилаючись на те, що суддя районного суду, ухвалюючи рішення застосував положення ст.325-4 КУпАП, яка втратила свою чинність на підставі Закону України №2475-VIII від 03.07.2018 року, та викладена в іншій редакції.Крім того, прокурором порушує питання про поновлено строку на апеляційне оскарження постанови районного суду, яке мотивоване тим, що прокурор участь у розгляді справи, а копія оскаржуваної постанови отримана прокурором 11.07.2019 року та наступного дня подана апеляційна скарга.

Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю прокурора, який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Апеляційний розгляд також проведено за відсутності ОСОБА_1 , оскільки викликати останнього в судове засідання не представилось можливим через недійсність номерів засобів телефонного зв`язку, наявних в матеріалах провадження, а апеляційний суд з огляду на стислі строки розгляду зазначеної категорії справ, позбавлений можливості викликати останнього в іншій спосіб.

Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом були створені всі умови для реалізації права учасників провадження на доступ до правосуддя, та оцінює таку поведінку сторін провадження, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови судді районного суду, 31.05.2019 року прокурор не був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції (а.с.4).

Матеріали судової справи містять запит та розписку прокурора про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії оскаржуваного рішення - 11.07.2019 року. Апеляційна скарга подана - 12.07.2019 року (а.с. 7-14). За таких підстав апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити апелянту право на доступ до правосуддя.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення, апеляційним судом встановлено таке.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що приймаючи оскаржувану постанову суддя районного суду послався на положення ст.325-4 КУпАП, відповідно до якої у разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом.

Разом з цим, поза увагою судді районного суду залишився той факт, що Законом України №2475-VIII від 03.07.2018 року«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28.08.2018 року, стаття 325-4 КУпАП викладена в такій редакції: «У разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. У разі злісного ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законом».

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що суддя районного суду, при розгляді подання органу пробації щодо вирішенні питання про виконання постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2019 року, застосував закон, який не підлягав застосуванню, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора заслуговують на увагу, а оскаржувана постанова не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.

Разом з тим, діючими нормами КУпАП не визначено дії апеляційного суду в разі встановлення за результатами розгляду апеляційної скарги у справі про адміністративне правопорушення, застосування районним судом закону, який не підлягав застосуванню.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплено одну з найважливіших гарантій здійснення конституційних та інших прав і свобод людини і громадянина, а саме право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому положення наведеної статті відповідають зобов`язанням України, які виникли, зокрема, у зв`язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Крім того, в п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення ст.ст. 55, 64 і 124 Конституції України (справа за зверненням жителів м. Жовті Води) зазначено, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, імперативно встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, з метою забезпечення виконання положень ст.1 КУпАП та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, при розгляді апеляційної скарги прокурора в даному провадженні, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права - кримінального процесуального права та, при вирішенні апеляційної скарги, керуватися ст.ст.409, 413 КПК України.

Положеннями закріпленими в ст. 409 КПК України регламентовано підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Згідно положень ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Таким чином, апеляційний суд з урахуванням встановлених обставин справи вважає, що вирішуючи подання органу пробації та замінюючи ОСОБА_1 призначені постановою суду суспільно корисні роботи адміністративним арештом, не врахував, що норма ст.325-4 КУпАП втратила свою чинність ще 28.08.2018 року, та станом на день розгляду справи не передбачала можливість заміни суспільно корисних робіт адміністративним арештом та застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Зазначені порушення КУпАП, на думку апеляційного суду, перешкодили суду першої інстанції ухвалити законну та обґрунтовану постанову, що тягне за собою прийняття апеляційним судом нової постанови.

Приймаючи рішення за поданням Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області щодо вирішення питання виконання постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2019 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді 120 годин суспільно-корисних робіт за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183-1 КУпАП, апеляційний суд, з урахуванням положень ст.325-4 КУпАП, які передбачають притягнення до адміністративної відповідальностіособи, уразі її ухилення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно-корисних робіт, а апеляційний суд не є тим органом, в повноваження якого входить ініціювання питання щодо притягнення особи до відповідальності за такі дії, а також враховуючи, той факт, що матеріали судового провадження не містять відомостей про виконання зазначеної норми закону уповноваженим на те органом, приходить висновку про необхідність відмови в задоволенні подання органу пробації.

Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Русанжик В.П. - задовольнити.

Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2019 року, якою ОСОБА_1 замінено призначені постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2019 року за ст. 183-1 КУпАП 120 годин суспільно корисних робіт на адміністративний арешт строком на 8 (вісім) діб- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні подання Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.183-1 КУпАП.

Копію постанови апеляційного суду невідкладно надіслати на адресу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Русанжика В.П. та Томак Д.М.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський