Справа № 2-а-188/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

Мотивована

            26 лютого 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Мілєйко Є.Д., при секретарі Кобзар Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Микитівському районі м. Горлівки про зобов’язання зробити перерахунок пенсії та стягнути недоотриману пенсію за 2005-2006 роки.

В С Т А Н О В И В:

             Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Микитівському районі м. Горлівки перерахувати йому з січня 2005 року по грудень 2006 року, як інваліду другої групи, пенсію в розмірі відповідно до норм п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та ст. 63 Закону України № 2505-ІV Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та стягнути з відповідача недоотриману пенсію за 2005-2006 роки,  посилаючись на те, що він отримує пенсію як інвалід другої групи.

             Відповідно до ст. 49 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач повинен виплачувати йому пенсію, яка складається з державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

             Розміри пенсії, встановлені відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено, що «У всіх випадках розміри пенсії інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильської катастрофою, не можуть бути нижчими:

               -       по другій групі інвалідності – вісім мінімальних пенсій за віком:

           Розмір мінімальної пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного:

          а) на 2005 рік – Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” в розмірі – 332,00 грн.;

          б) на 2006 рік – Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” в розмірі: з 01 січня – 350,00 грн., з 01 квітня – 359,00 грн., з 01 жовтня – 366,00 грн.;

           В зв’язку з тим, що розмір пенсії, яку він отримує, не відповідає вимогам діючого законодавства, він звертався з обґрунтованою, відповідно до діючого законодавства, заявою до відповідача 09.12.2005 року.

           В своїй відповіді № 8397/03 від 14.12.2005 р. відповідач безпідставно посилаючись на постанову КМУ від  03.01.2002 року за № 1 „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, Закон України від 09.07.2003 року № 1058-ІV  -  в задоволенні його вимог відмовив.

           Вважає зазначені відповіді суперечать Конституції України, невиплата йому пенсії в повному обсязі відповідно до норм Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та ОСОБА_2 України.

           Позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про повне підтримання позовних вимог та про розгляд справи у його відсутність.

           Представник відповідача – УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надавши письмові заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1, в який просив розглядати справу без участі представника управління, а також зазначив, що пенсію по інвалідності ОСОБА_1 призначено з 19.07.1994 року згідно Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

           Відповідно до ст. 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

           Частиною 4 ст. 54 Закону передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, у яких є зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими по  ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсії за віком.

           Стаття 50 Закону передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 2 групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

           Згідно п.4 постанови КМУ „Про компенсацію виплат особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836, мінімальний розмір пенсії за віком складає 16 грн.62 коп. Таким чином, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю інвалідам 2 групи, віднесеним до 1 категорії, складає 14,93 грн.

           Позивач вимагає встановити йому основну пенсію виходячи з мінімального розміру пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

           Пунктом 1 статті 2 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з 3-х рівнів:

-   солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування на здійснення виплати пенсій за рахунок коштів Пенсійного фонду України на умовах і в порядку, передбачених цим Законом;

-   накопичувальна загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (не введена);

-   недержавного пенсійного забезпечення.

           При цьому, пунктом 3 ст.2 цього Закону передбачено, що для окремих категорій громадян ОСОБА_2 України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

           Одним з таких ОСОБА_2 і є  Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

           Відповідно до абзацу першого частини1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (статтю 28 доповнено ч.3 згідно із Законом № 2505-1У від 25.03.2005). Тобто ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до інших ОСОБА_2, у тому числі і відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

           Враховуючи, що Закони „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мають рівну юридичну силу, відсутні підстави для застосування норм, зазначених в першому, ігноруючи норми іншого.

           Розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, Законом України „Про Державний бюджет України”, а також нормативно - правовими актами КМУ.

           Конституцією України (ст. 92) визначено перелік норм, які встановлюються виключно законами України. Так, виключно законами України встановлюються форми і види пенсійного забезпечення. На розміри пенсій Конституція України такий обов’язок не поширює.

           Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

           Згідно зі ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання.

           З метою реалізації права на соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 836 від 26.07.1996 (зі змінами, внесеними постановами КМУ № 562 від 12.07.2005, № 649 від 20.04.2007).

           Пунктом 4 вказаної постанови затверджено, що виплати, передбачені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і ґрунтуються на мінімальному розмірі пенсії за віком, провадити виходячи із суми 1500000 карбованців (15 грн.). Відповідно до постанови КМУ № 831 від 26.07.96, з 01.08.96р. збільшено в 1,108 раз розмір додаткової пенсії, тобто розрахунок додаткової пенсії, призначеної відповідно до ст. 50 особам, віднесеним до 1 категорії проводиться із розрахункового мінімального розміру пенсії за віком 16, 62 грн.

           З метою реалізації права на соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова „Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 21.12.2005 № 1293, яка набрала чинності з 01.01.2006 року. Цією постановою встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений ст. 54 Закону, для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: для інвалідів ІІ групи – 500 грн.

           Крім того, ОСОБА_1 звертався до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про перерахунок основної та додаткової пенсії. Виконуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року, ОСОБА_1 з 01.01.2008 року проведено перерахунок основної пенсії по інвалідності у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком з 01.11.2007 року та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2006 року

           Враховуючи конституційну норму щодо обов’язкового виконання постанов КМУ (ст.117 Конституції України) – управлінням ПФУ у Микитівському районі м. Горлівки при визначені розміру основної  і додаткової пенсії позивача було правомірно застосовано вказані вище постанови КМУ.

           На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

           Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1  підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

           Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії А № 051607 від 13 жовтня 1994 року та копією довідки МСЕК.

            На звернення позивача від 09.12.2005року, листом відповідача від 14.12.2005 року  було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з огляду на відсутність законних підстав  

           З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

          Абзацом другим преамбули Закону України № 1058-4 передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону.

          Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-4 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

           Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

           Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України № 1058-4 таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення” за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

          Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 Закону України № 1058-4 і означає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

          Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених нормативно правових актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-12, оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

            Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4.

            Стаття 49 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлює пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4  у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

           Нормами ст. 54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

          Частина третя зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року, який набрав чинності з 13.12.2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (ст.30-35 Закону).

           Частиною 1 ст. 33 Закону України № 1058-4 визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 групи – у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу – за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27,28 цього Закону.

            Зазначене свідчить про те, що після внесення змін у частину третю ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, обчислення і призначення пенсії по інвалідності  з 13.12.2005 року здійснюється за правилами Закону №1058-4, внаслідок чого розмір пенсії по інвалідності постановлений в залежність від розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами загального закону.

              Частина четверта ст. 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсії за віком.

               Враховуючи зазначене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної) у розмірах менших, ніж це передбачено Законом є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

              Таким чином, для позивача, як особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної пенсії повинен розраховуватися, виходячи з наведених розмірів.

             Як встановлено у судовому засіданні позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії до відповідача 9 грудня 2005 року. Відповідно до вимог ч.4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058- 4 – перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст. 35, ч.2 ст. 38, ч.3 ст. 42 та ч.5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Однак, оскільки порядок обчислення і призначення пенсії по інвалідності за правилами Закону № 1058-4  здійснюється з 13 грудня 2005 року, тому відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу за його заявою від 9 грудня 2005 року з 13 грудня 2005 року.

            З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково: з обов'язати відповідача перерахувати з 13.12.2005 року по 31.12.2006 року ОСОБА_1, як інваліду другої групи, пенсію в розмірі відповідно до норм ст.ст. 49, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 з 13.12.2005 року по 31.12.2006 року, як інваліду другої групи, пенсію в розмірі відповідно до норм ст.ст. 49, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Керуючись ст.ст. 160-161 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

 Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити частково.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Микитівському районі м. Горлівки Донецької області перерахувати з 13 грудня 2005 року по 31 грудня 2006 року ,  ОСОБА_1, як інваліду другої групи, пенсію в розмірі відповідно до норм ст.ст. 49, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХП від 28.02.1991 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України Микитівському районі м. Горлівки Донецької області  з 13 грудня 2005 року по 31 грудня 2006 року , на користь ОСОБА_1, як інваліду другої групи, пенсію в розмірі відповідно до норм ст.ст. 49, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХП від 28.02.1991 року

               На постанову до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляція протягом 20 днів, після подання протягом 10 днів  з дня складання постанови у повному обсязі (02 березня 2010 р.)  заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

              Суддя                                                                                                           Є.Д. Мілєйко