ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7425/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В..,

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (головуючого судді Боршовського Т.І. ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження о 12 год. 00 хв. в м. Івано-Франківськ повний текст складено 31.05.2019) у справі №300/876/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19.04.2019 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №229561-13 від 04.07.2016 року про сплату транспортного податку у розмірі 25000 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року задоволено позов.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 14.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Класик-Авто» та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу № 1318/14-СА, згідно якого позивач придбав легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., за ціною 794160,00 грн. (аркуші справи 52-57).

Факт перебування легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , у власності позивача також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (аркуш справи 17).

04.07.2016 ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 229561-13, яким зобов`язано ОСОБА_1 сплатити транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000 грн. за податковий період: 2016 рік. Граничний строк сплати вказаного податкового зобов`язання визначено 60 днів з дня вручення (аркуш справи 10).

Вказане податкове повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 надіслано поштовим відправленням з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , однак згідно довідки установи поштового зв`язку поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням №229561-13 від 04.07.2016 повернуто за закінченням терміну зберігання (аркуш справи 32).

В зв`язку з несплатою вищевказаного транспортного податку, відповідач провів опис транспортного засобу TOYOTAHIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , та склав акт опису № 8-15 від 31.01.2019 (аркуш справи 12).

01.02.2019 на підставі підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України зареєстровано обтяження - податкову заставу на вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 58261157 від 01.02.2019 (аркуш справи 13).

Позивач звернувся до Головного управління ДФС в Івано-Франківській із заявою від 11.03.2019, в якій просив надати копію податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 (аркуш справи 14). Відповідач листом від 19.03.2019 № 1478/10/09-19-55-13-24надало позивачу копію податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 та повідомило, що підставою обтяження слугував наявний в позивача податковий борг з транспортного податку (аркуші справи 15-16).

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий транспортний податок.

Відповідно положень норм названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Згідно пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.

Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об`єктами оподаткування.

Об`єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Кодексу).

Отже, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики, в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., номер шасі НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Пробіг автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, номер шасі НОМЕР_2 , станом на 15.07.2015 становив 15569 км, станом на 05.05.2016 - 30207 км, станом на 18.01.2017 - 45313 км, що підтверджується копіями: акту виконаних робіт № СА00009496 від 15.07.2015 ТОВ «Класик-Авто» (аркуш справи 20); акту виконаних робіт № СА00012134 від 05.05.2016 ТОВ «Класик-Авто» (аркуш справи 21); сервісної книжки, заповненої представником уповноваженого дилера «Toyota Center Ivano-Frankivs'k» UA-94432-16 ТОВ «Класик-Авто» (аркуші справи 49-51).

11.03.2019 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 28.02.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України направило лист №3805-05/10216-07 «Щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля» (аркуш справи 19), Згідно вказаного листа від 11.03.2019 №3805-05/10216-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило представника позивача, що відповідно до Інформації середньоринкова вартість легкового автомобіля TOYOTA HIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 1 року експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля TOYOTA HIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2014 року випуску та пробігом 15569 км та 30207 км становила відповідно 876695,00 та 860459,90 гривень (з ПДВ). За наданою ДП «Держзовнішінформ» інформацією, ціна нового автомобіля TOYOTAHIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, яка застосовувалася для визначення його середньо ринкової вартості для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році становила 1623509,25 грн. (з ПДВ). Більше того, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у вказаному листі зазначило про те, що станом на 01.01.2016 лише середньо ринкова вартість автомобіля TOYOTA HIGHLANDER з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 1 року експлуатації перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

За вказаних обставин суд встановив що середньоринкова вартість автомобіля TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, автоматичною коробкою переключення передач становила менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року (1033500,00 грн.), а тому легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, 2014 року випуску, об`ємом двигуна 3456 куб. см., тип палива - бензин, номер шасі НОМЕР_2 , придбаний ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу № 1318/14-СА від 14.10.2014, не є об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб за 2016 рік.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області№229561-13 від 04.07.2016, яким нараховано позивачу податкове зобов`язання з транспортного податку в розмірі 25000 грн., є протиправними, оскільки прийнято відповідачем за відсутності відповідної правової підстави.

Щодо строків звернення до суду з цим позовом, то суд вказує на таке.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області направило податкове повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016 поштовим відправленням з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , однак згідно довідки установи поштового зв`язку поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням №229561-13 від 04.07.2016 повернулось за закінченням терміну зберігання (аркуш справи 32).

Позивач надав суду письмові пояснення від 13.05.2019 щодо обґрунтування місця проживання в 2016 році та обставин неотримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (аркуш справи 39). Так, згідно наведених пояснень ОСОБА_1 зазначив, що з 06.12.2013 його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично позивач там не проживав та не отримував жодних повідомлень від Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Строки звернення до суду визначені в статті 122 КАС України.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи пункту 56.18 статті 56 ПК України, у відповідності до якого з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

У той же час, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Тобто, обов`язковою передумовою для застосування вказаної норми є проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

Верховний Суд в постанові від 18.06.2018 в справі № 805/1146/17-а зазначив, що наведені обставини не є такими, що зумовлюють можливість застосування для цілей визначення строку на звернення до суду положень пункту 56.19 статті 56 ПК України, а відтак, зважаючи на відсутність обставин проведення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо подання даної позовної заяви поза межами строків, встановлених вказаною нормою, не врахувавши, при цьому, положень пункту56.18статті56 ПК України, які мають бути застосовані у даному випадку.

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №229561-13 від 04.07.2016, то подання до суду позовної заяви 19.04.2019 свідчить про дотримання встановленого пунктом 56.18 статті 56 ПК України 1095-денного строку на судове оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою, другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді та не стосуються меж перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.07.2016 № 229561-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн., оскільки належний позивачу транспортний засіб не є об`єктом оподаткування транспортним податком, згідно листа Мінекономрозвитку вартість є меншою від встановленою законодавством, а тому судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №300/876/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

В.В. Святецький

Повний текст постанови складено 16.08.2019