Справа № 310/1266/19

2/310/1313/19

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді…….Дністрян О.М.,

при секретарі…………...Уставицькій Н.М.,

за участю позивача та її представника - адвоката Безуха М.І., представника відповідача - Калініченка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Бердянський морський торговельний порт» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 17.10.2014р. вона подала заяву до адміністрації Бердянського морського торговельного порту про прийняття її на роботу виконуючої обов`язки головного бухгалтера. 20.10.2014р. відповідачем був виданий наказ № 851, відповідно до якого з 20 жовтня 2014 року вона призначається на посаду виконуючої обов`язки головного бухгалтера на період до призначення головного бухгалтера в установленому законодавством порядку, з посадовим окладом згідно штатного розпису. Але наказом № 162 від 12.07.2018р. на посаду головного бухгалтера з 25.07.2018р. була призначена ОСОБА_3 та наказом № 326 від 12.07.2018р. було зобов`язано з 19.07.2018р. по 23.07.2018р. здійснити передачу справ від неї до ОСОБА_3 .. Проте з 13.07.2018р. по 22.09.2018р. вона перебувала на лікарняному; з 24.09.2018р. по 07.10.2018р. - у відпустці; з 08.10.2018р. по 19.10.2018р. - на лікарняномі по догляду за дитиною; з 22.10.2018р. по 02.11.2018р. та з 05.11.2018р. по 16.11.2018р. - на лікарняному; з 19.11.2018р. по 30.11.2018р. - на лікарняному по догляду за дитиною; з 02.12.2018р. по 02.01.2019р. - у відпустці без збереження заробітна плати: з 03.01.2019р. по 18.01.2019р. - на лікарняному. Наказом № 395 від 20.07.2018р. була припинена дія попередніх наказів про призначення ОСОБА_3 на посаду головного бухгалтера та передачу їй від неї справ головного бухгалтера до її виходу з лікарняного. 21.01.2019р. наказом за № 12-ос ОСОБА_3 знову була призначся на посаду головного бухгалтера з 22.01.2019 р., а також п.2 цього наказу була скасована дія наказів по підприємству № 162 та № 326 від 12.07.2018 року. Одночасно, наказом № 13-ос від 21.01.2019р. її було звільнено з роботи виконуючої обов`язки головного бухгалтера 21.01.2019р. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Вважає, що цей наказ є незаконним, оскільки наказом від 20.10.2014р. про її призначення на посаду було покладено виконання обов`язків головного бухгалтера підприємства на період до призначення головного бухгалтера в установленому законодавством порядку. При цьому, мова йшла про передбачений п. 6.6 Статуту ДП «БМТП» порядок погодження певних посадових осіб відповідача, а саме: «Всі заступники начальника Порту, головний бухгалтер, начальник юридичної служби та особа відповідальна за ведення контрольно-ревізійної роботи призначаються на посаду начальником Порту за погодженням з Уповноваженим органом», тобто з Міністерством інфраструктури України. А наведене у наказі формулювання та характер виконуваних нею обов`язків не дають достатніх підстав ототожнювати укладений з нею за вказаним наказом трудовий договір зі строковим трудовим договором. При прийомі на роботу вона вважала, що виконує обов`язки «на період до призначення головного бухгалтера в установленому законодавством порядку», тобто що саме її кандидатура буде погоджена на цю посаду, укладаючи трудовий договір вона мала на увазі, що буде займати цю посаду як в.о. до її погодження на посаду головного бухгалтера, оскільки її освіта, кваліфікація та досвід були достатніми для призначення на цю посаду. Так, на момент призначення на цю посаду вона мала середньо-спеціальну освіту техніка-плановика та вищу базову освіту зі спеціальності бакалавра в сфері правознавства, а також мала достатній (більше 24 років) практичний досвід бухгалтерської роботи, у тому числі і на посаді головного бухгалтера, а також наказом керівника заводу "Точелектроприбор" №136 від 16.07.1979р. їй була присвоєна кваліфікація «бухгалтера». Також наказом від 23.02.2016р. № 18 «Про проведення атестації працівників керівного складу ДП «БМТП» у 2016 році було заплановано проведення атестації, відповідно до протоколу №8 від 08.04.2016р. засідання атестаційної комісії вона відповідала займаній посаді. Також листом від 05.05.2016р. №6/162 керівник ДП «БМТП» проінформував особисто начальника Управління кадрової служби Міністерства інфраструктури України про проведення на підприємстві атестації 29 посадовим особам, серед яких була і вона, на відповідність її займаній посаді головного бухгалтера. Будь-яких заперечень чи зауважень до процедури проведення вказаної атестації не надходило. Таким чином, вона була прийнята обґрунтовано, в подальшому успішно виконувала у повному обсязі покладені на неї завдання та обов`язки, рішенням атестаційної комісії була визнана такою, що відповідає займаній посаді головного бухгалтера ДП «БМТП», а тому саме її кандидатуру повинні були погодити для призначення на посаду головного бухгалтера. Крім того зазначила, що строк є істотною умовою трудового договору, відсутність строку є підставою вважати що з працівником укладено безстроковий трудовий договір, строковий договір укладається на визначений строк, а наказ від 20.10.2014р. не містить вказівку ні на календарну дату звільнення, ні на подію, яка має неминуче настати, термін у цьому наказі обумовлюється вказівкою на дію суб`єкта правовідносин, без конкретизації порядку призначення та без посилання на будь-які норми закону, статуту підприємства, положення, тощо. Отже, вона була прийнята на роботу як виконуюча обов`язки головного бухгалтера, при цьому, посада головного бухгалтера була вакантною, але питання про призначення працівника виконуючим обов`язки за вакантною посадою законодавством України не врегульоване. Вважає, що це питання необхідно вирішувати з урахуванням положень Указу Президії Верховної Ради СРСР № 311-09 від 24.09.74р. «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» та роз`яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати праці тимчасового заступництва» від 29.12.1965р. № 30/39, яке підлягає застосуванню згідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу СРСР» від 12.09.1991р. №1545-ХІІ, відповідно до яких після призначення на посаду виконуючого обов`язки головного бухгалтера працедавець у двомісячний термін повинен був погодити її кандидатуру на посаду головного бухгалтера, але цього не зробив. Двомісячний строк розгляду питання за наказом від 20.10.2014р. про її призначення на посаду головного бухгалтера сплив 20 грудня 2014 року. Не визначивши у вказаний двомісячний строк її трудовий статус відповідним документом (погодження чи непогодження), керівник підприємства. адміністрація підприємства чи уповноважений орган управління після 20 грудня 2014 року, не заперечуючи проти продовження її роботи в якості головного бухгалтера ДП "БМТП", фактично допустили її до роботи та уклали безстроковий трудовий договір із нею. Таким чином, після призначення виконуючої обов`язки головного бухгалтера вона пропрацювала на підприємстві більше 4 років, тому даний трудовий договір вже не може розглядатися як строковий, а є таким, що укладений на невизначений строк. При звільненні їй не пропонувалася інша робота, що є безумовним порушенням її прав. Крім того, продовження виконання обов`язків головного бухгалтера особою, строк виконання обов`язків якої закінчився, не тягне за собою припинення трудового договору, якщо ця особа продовжує виконувати обв`язки. При цьому, листом Міністерства інфраструктури України від 10.07.2018р. за № 7472/10/10-18 на посаду головного бухгалтера була погоджена кандидатура ОСОБА_3 , але і після такого погодження нової кандидатури на посаду головного бухгалтера вона продовжувала виконувати обов`язки головного бухгалтера підприємства, що також підтверджує, що строковий трудовий договір перетворився на безстроковий. Тому вважає, що у даному випадку був наявний саме безстроковий трудовий договір з відповідними правовими наслідками. Отже звільняти її, обгрунтовуючи це звільнення спливом строку трудового договору, не було законних підстав. Окрім того, починаючи з вересня 2017 року, через неодноразову зміну керівництва відповідача, її намагалися усіляко понудити звільнитися, створювали нестерпні умови праці, умови для звільнення, які супроводжувались провокаціями, вона перебувала у постійному емоційному перенавантаженні, під психологічним тиском, її усунули від участі у всіх комісіях, з управління порту, не запрошували на наради та здійснювали моральний тиск, щоб змусити її «піти за власним бажанням». Ці дії були предметом неодноразового розгляду у профспілковому органі, який був створений на підприємстві з метою захисту прав працівників. Також вона просила надати чергову щорічну відпустку, але її заяву відмовилися приймати, відпустку не надали, через що були порушені її права на відпочинок та вона не отримала допомоги на оздоровлення близько 14000 грн, хоча відпустка була щорічна, чергова, узгоджена за встановленим графіком. За час вимушеного прогулу відповідач повинен їй сплатити середній заробіток за період з 21.01.2019р. за 67 днів з урахуванням її середньоденної заробітної плати - 746,50 грн. у сумі 50015,50 грн. (746,50 грн х 67 робочих днів). Крім того, через незаконні дії відповідача щодо неправомірного звільнення вона зазнала значних моральних страждань, оскільки порушився її звичайний уклад життя, нормальні життєві зв`язки, тобто було грубе порушено її конституційне право на працю, вона була позбавлена робочого місця, доходів, а з ним і впевненості у майбутньому, змушена приймати додаткові заходи для підшукування роботи, працевлаштування, внаслідок чого у неї порушився сон, апетит, настрій, вона відчуває пригніченість, погіршився стан її здоров`я, оскільки вона є інвалідом ІІІ групи і такий нервовий стрес позначився і суттєво вплинув на її здоров`я, оскільки процес звільнення відбувався раптово в атмосфері напруженості, знервованості, протистояння з адміністрацією відповідача. Тепер їй потрібні додаткові зусилля для організації свого життя, вона змушена тратити свій час та здоров`я для відновлення стану, що передував порушенню її трудових прав, поновлення своїх прав, звертатися за допомогою до юристів, суду, тощо. Таким чином, через порушення трудових прав вона зазнала моральну шкоду, яку оцінює у сумі 76000,00 грн. Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення з роботи, поновити її на посаді виконуючої обов`язки головного бухгалтера ДП «Бердянський морський торгівельний порт» з 21.01.2019 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.01.2019р. до 07.05.2019р. в сумі 50015,50 грн та на момент ухвалення рішення суду про поновлення на роботі (посаді), без урахування суми податків, страхових та інших обов`язкових платежів, та моральну шкоду у сумі 76000,00 грн.

Позивач та її представник - адвокат Безух М.І. (ордер серія ЗП № 049442 від 20.02.2019р.) - в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Калініченко В.В. (довіреність № 6/25-19-юр від 15.01.2019р.) - в судовому засідання позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Також відповідачем було надано письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що вважають вимоги позивача неправомірними, оскільки 20.10.2014 року ДП «БМТП» було видано наказ № 851 про призначення ОСОБА_1 виконуючою обов`язки головного бухгалтера на період до призначення головного бухгалтера, при цьому в момент її призначення виконуючою обов`язки відбулось узгодження терміну виконання обов`язків, які визначені сторонами настанням події, а саме, призначення на ДП "БМТП" головного бухгалтера. На зворотньому боці наказу № 851 від 20.10.2014р. вказано : «Згоден прийняти на роботу за професією в.о. головного бухгалтера, на період до призначення головного бухгалтера в установленому законодавством порядку», «З умовами - роботи згодна ОСОБА_1 » та поставлено особистий підпис останньої. Таким чином сторони погодили, що ОСОБА_1 на роботу виконуючою обов`язки приймається на певний строк і цей строк закінчується призначенням головного бухгалтера. За таких обставин не можна вважати, що укладений між позивачем і відповідачем трудовий договір носить характер безстрокового, був укладений саме строковий трудовий договір, термін дії якого визначався настанням юридичного факту - прийняття/призначення на посаду головного бухгалтера певної особи. Наказом №12-ос від 21.01.2019р. на посаду головного бухгалтера ДП «БМТП» з 22.01.2019р. було призначено ОСОБА_3 та одночасно наказом №13-ос від 21.01.2019р. від виконання обов`язків головного бухгалтера була звільнена ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Весь час після отримання ДП «БМТП» листа Міністерства про погодження кандидатури головного бухгалтера до фактичного звільнення ОСОБА_1 на їх думку, намагаючись ухилитися від звільнення, перебувала на лікарняних, відпустках, доглядала дитину своїх дітей та інше, і тільки 21.01.2019р. після призначення іншого головного бухгалтера ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади. Кваліфікаційні вимоги для призначення на посаду головного бугалтера потребують вищої освіти за напрямком бухгалтерського обліку, такої освіти позивач не має. Так, згідно наданих ОСОБА_1 документів вона має: диплом Республіканського заочного автотранспортного технікуму УРСР м. Київ з присвоєнням кваліфікації техніка-плановика та диплом Азовського регіонального інституту управління при Запорізькому державному університеті, де отримала базову вищу освіту за напрямком підготовки «Право» та здобула кваліфікацію бакалавра у 2002 році. Атестація ОСОБА_1 проводилося як виконуючої обов`язки головного бухгалтера, для тимчасового виконання обов`язків головного бухгалтера обов`язкової наявності повної профільної вищої освіти не вимагалося, посаду головного бухгалтера ОСОБА_1 не займала та відповідно на цю посаду не атестувалась. Жодних порушень з боку відповідача, які б могли призвести до отримання позивачем моральної шкоди, не допускало. У період знаходження позивача на лікарняних та відпустках, лікарняних за доглядом за дітьми підприємство в повному обсязі виконувало свої обов`язки працедавця, своєчасно оплачувала лікарняні листи та інші передбаченні законодавством виплати. Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює начальником відділу праці та заробітної плати ДП «БМТП», ОСОБА_1 у 2014 році була призначена новим директором порту на посаду виконуючої обов`язки головного бухгалтера до призначення на посаду головного бухгалтера. Вона працювала, потім прийшов знову новий директор порту, була призначена інша особа на посаду головного бухгалтера, а ОСОБА_1 була звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору. Для головного бухгалтера встановлені кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного напряму та досвід роботи. Позивач була прийнята в.о., тому це було тимчасово, на період до призначення на посаду головного бухгалтера. Вона знала, що для цієї посади необхідна вища освіта, коли це питання постало у комісії при її атестації на посаді в.о.головного бухгалтера, то директор сказав, що ОСОБА_1 отримає таку освіту в ході роботи. Направити в міністерство кандидатуру позивача для призначення на цю посаду вони не могли, оскільки у неї не було відповідної освіти. Була узгоджена кандидатура Лісіциної. Граничного терміну для перебування на посаді, як в.о., немає, якби Лісіцину не призначили, то ОСОБА_1 могла б працювати до теперішнього часу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює в ДП «БМТП» інспектором по кадрам, знає, що позивач була прийнята в.о. головного бухгалтера та в цьому році вона була звільнена за п. 2 ст. 36 КЗпП. Вона готувала проект наказу про її призначення на посаду в.о.головного бухгалтера до призначення в установленому законом порядку головного бухгалтера. Ніяких дописок у цьому наказі не було, це відповідна процедура, все було заповнено відповідно до заяви ОСОБА_1 із візою директора, її заява була саме на призначення виконуючої обов`язки головного бухгалтера. Кандидатура позивача не направлялася до міністерства на узгодження для призначення на посаду головного бухгалтера, оскільки у неї не було відповідної освіти.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.10.2014 року до 21.01.2019 року перебувала у трудових відносинах із Державним підприємством «Бердянський морський торговельний порт», працювала на посаді виконуючої обов`язки головного бухгалтера. Ці обставини ніким не оспорюються та підтверджені в судовому засіданні записами в трудовій книжці позивача (а.с.7).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92р. (зі змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору

незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з

призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Так, 20.10.2014р. наказом в.о.директора Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» № 851 з 20 жовтня 2014 року призначена на посаду виконуючої обов`язки головного бухгалтера ОСОБА_1 на період до призначення головного бухгалтера в установленому законодавством порядку (а.с.72,73,121,151). Тобто, в момент призначення позивача виконуючою обов`язки головного бухгалтера відбулося узгодження терміну виконання обов`язків на посаді, а саме, настанням події - призначення головного бухгалтера в установленому законодавством порядку, при цьому факт узгодженості тимчасовості та строковості умов трудового договору в момент призначення підтверджується також і заявою ОСОБА_1 від 17.10.2014р., в якій вона просить призначити її на посаду виконуючої обов`язки головного бухгалтера (а.с.93).

Відповідно до наказу в.о.директора Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» № 12-ос від 21.01.2019р. на посаду головного бухгалтера призначена з 22 січня 2019 року ОСОБА_3 (а.с.78).

Згідно наказу в.о.директора Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» № 13-ос від 21.01.2019р. було звільнено 21 січня 2019 року ОСОБА_1 - виконуючу обов`язки головного бухгалтера відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.80).

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (п.2 і 3 ст.23) такого договору крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Оскільки фактично настала підстава для закінчення строкового трудового договору з ОСОБА_1 , а саме, призначення на посаду головного бухгалтера ДП «Бердянський морський торговельний порт» ОСОБА_3 , то відповідачем було обґрунтовано прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади в порядку передбаченому п.2 ч. 1 ст.36 КЗпП України.

Таким чином, фактично відповідачем з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір без зазначення конкретної дати звільнення, але в розумінні, що її перебування на посаді виконуючої обов`язки головного бухгалтера є тимчасовим, а саме, до призначення головного бухгалтера в установленому законодавством порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення позивача з займаної посади відбулося за наявності відповідних підстав, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення не можуть бути задоволені, а також не можуть бути задоволені й позовні вимоги про її поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від первинної позовної вимоги, обґрунтованість якої не встановлена.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10-13, 19, 76-81, 259, 263-265ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт», місцезнаходження: м. Бердянськ Запорізької обл., вул. М.Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 01125761.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Дністрян