Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 542/1407/14-ц

провадження № 61-20081св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 20 липня 2016 року в складі судді Івка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 9 500 грн зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 30 червня 2014 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 44 522,89 грн, у тому числі: 9 340,70 грн - заборгованість за кредитом; 32 585,86 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 096,33 грн - штраф (процентна складова).

На підстави викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 522,89 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 20 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою 17 липня 2014 році, пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що останній платіж на погашення боргів за кредитним договором ОСОБА_1 здійснила у грудні 2008 року та у грудні 2008 року закінчився строк дії виданої їй кредитної картки «Універсальна», що зазначено на лицьовій стороні даної картки. Доказів отримання нової картки відповідачем матеріали справи не містять, тому з січня 2009 року у кредитора виникло право на позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк»,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач має право на стягнення заборгованості по процентам за період з 30 червня 2011 року до 30 червня 2014 року, проте суди вказані обставини залишили поза увагою та безпідставно відмовили у задоволенні позову повністю.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, зобов`язання залишилося не виконаним, то проценти підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності по кожному платежу.

При застосуванні строку позовної давності судами попередніх інстанцій не враховано положення статті 1048 ЦК України щодо порядку нарахування та сплати процентів, не враховано, що договором передбачено самостійні щомісячні платежі.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 квітня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 06 грудня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 9 500 грн зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Суди також встановили, що кінцевий термін дії кредитної картки - грудень 2008 року.

Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, відповідач зобов`язалась погашати заборгованість по кредиту, процентах за його використання, по перевитратах платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7 % заборгованості, але не менше ніж 50 грн, до 25 числа місяця, який слідує за звітним.

При порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більше, ніж на 30 днів, відповідач зобов`язалась сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5 % від суми позову.

Позичальник не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 30 червня 2014 року утворилася заборгованість перед банком у розмірі 44 522,89 грн, у тому числі: 9 340,70 грн - заборгованість за кредитом; 32 585,86 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 2 096,33 грн - штраф (процентна складова).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У силу положень статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання.

За змістом статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша стаття 1048 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до вимог банку.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно із статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 розділу II умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле МОНТН).

За умовами договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки. Строк дії картки закінчився у грудні 2008 року.

З розрахунку заборгованості убачається, що останній платіж за платіжною карткою було здійснено позивачем у грудні 2008 року, дія картки закінчилась у грудні 2008 року.

Доказів перевипуску нової картки та продовження строку дії договору позивачем не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що за умовами кредитного договору від 06 грудня 2005 року позичальник остаточно повинен погасити кредит у грудні 2008 року, що відповідає строку дії картки, з відповідним позовом про стягнення суми кредитної заборгованості банк звернувся у серпні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем у справі, перебіг якого почався після закінчення дії кредитного договору і сплив через три роки, що за змістом статей 266, 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, після спливу строку дії договору, який визначений строком дії картки, у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верхового Суду

від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 20 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська