ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.19 Справа № 917/580/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д.М., при секретарі судового засідання Мусійченко Т.С., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Обрій"

до Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Дутка І .М. , ордер № 1721 від 07.07.2010

від відповідача: Марченко А.О., довіреність № 02/32/1516 від 05.08.2019, Терно Л.М., довіреність № 02/32/1515 від 05.08.2019

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій" звернулося з позовом до Петрівсько - Роменської сільської ради, в якому просить суд визнати незаконним з моменту його прийняття та скасувати пункт 1 Рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Петрівсько- Роменської сільської ради б/н від 18.01.2019 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки КСП ім. Ілліча", щодо припинення права користування земельними ділянками площею 752,8 га на території Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (до 10.01.2018 - Ручківська сільська рада), які зазначені в державному акті на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 003406 , виданого Ручківською сільською радою народних депутатів та зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 від 26.12.1995.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пункт 1 Рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 18.01.20019 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки КСІП ім. Ілліча" не відповідає вимогам статті 19 Конституції України, вимогам чинного законодавства України, що регулюють земельні відносини, порушує права позивача та ґрунтується на невірному тлумаченні визначення «припинення діяльності підприємства» та ототожнення його з «реорганізацією шляхом перетворення».

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 5801 від 04.06.2019) проти позову заперечив, посилаючись на те, що такого порядку набуття права користування земельною ділянкою, як перехід права постійного користування землею за розподільчим балансом до новоствореної юридичної особи в результаті реорганізації, нормами земельного кодексу України не передбаченою. Державний акт на права постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами Земельного кодексу України. Вважає, що Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ПЛ 003406 , виданий КСП ім. Ілліча Ручківською сільською радою народних депутатів, втратив чинність у зв`язку з припиненням діяльності КСП ім. Ілліча внаслідок реорганізації з 19.02.2000. Вважає безпідставним твердження СПОП «Обрій» про те, що право користування землею перейшло до правонаступника КСП ім. Ілліча.

Також, відповідач вказав на пункт «в» частини 1 статті 141 Земельного Кодексу України (припинення діяльності підприємства землекористувача), як на основну підставу для ухвалення оскаржуваного рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками КСП ім. Ілліча та на іншу (додаткову) підставу - пункт «д» статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата земельного податку в період з 2010 по 2017 рік).

12.06.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6106), в якій позивач наголошує на відсутності доказів систематичної несплати СПОП «Обрій» земельного податку та доказів несплати станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

На підтвердження зазначеного позивач подав суду Довідку Головного управління ДФС у Полтавській області № 2795/10/16-31-52-17-21 від 12.12.2018 про відсутність заборгованості. Зазначену Довідку долучено до матеріалів справи.

02.07.2019 від відповідача надійшли заперечення (вх. № 6761), в яких відповідач зазначив, що підставами для прийняття спірного рішення стали систематична несплата земельного податку та припинення діяльності КСП ім. Ілліча.

23.07.2019 від Головного управління ДФС у Полтавській області, на виконання вимог ухвали суду, надійшла інформація щодо нарахування та сплати позивачем земельного податку з юридичних осіб. Так в період грудень 2018 року - червень 2019 нараховано земельного податку з юридичних осіб 4937,65 грн, сплачено 17649,08 грн.

11.04.2019 Господарським судом Полтавської області постановлено ухвалу про забезпечення позову.

Ухвалою від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.06.2019 - 11:20.

Ухвалою від 09.07.2019 суд призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08.08.2019 -11:30.

09.07.2019 суд постановив ухвалу про витребування доказів.

01.08.2019 суд постановив ухвалу про виправлення описки.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2019 заявив усне клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно Головного управління ДФС у Полтавській області. Проте відповідач не обґрунтував у чому саме полягають недоліки в діяльності державного органу і в чому саме полягає порушення. Тобто, відповідачем не зазначено, вимоги якого саме закону чи іншого нормативно - правового акту порушено Головним управлінням ДФС у Полтавській області.

Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Як убачається з матеріалів справи Головне управління ДФС у Полтавській області виконало вимоги ухвали суду від 09.07.2019 про витребування доказів та надало суду відповідну інформацію.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 08.08.2019, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення № 14 Ручківської сільської Ради народних депутатів від 13.09.1995 колективному сільськогосподарському підприємству ім. Ілліча видано державний акт на право постійного користування землею П-ПЛ № 003406 , зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 від 26.12.1995.

Згідно з випискою з протоколу № 1 зборів уповноважених членів КСП ім. Ілліча с. Ручки Гадяцького району від 19.02.2000 прийнято рішення про реорганізацію КСП ім. Ілліча шляхом його перетворення в сільськогосподарське приватно-орендне підприємство «Обрій».

Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 25.02.2000 № 63 «Про перетворення КСП ім. Ілліча в сільськогосподарське приватно-орендне підприємство «Обрій», зареєстровано Статут сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Обрій», утвореного внаслідок реорганізації КСП ім. Ілліча.

В пункті 1.1 Статуту зазначено, що підприємство створено шляхом реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ілліча і є його правонаступником.

Позивач стверджує, що до сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Обрій», як правонаступника КСП ім. Ілліча, перейшло право постійного користування земельними ділянками площею 894,8 га на території Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (до 10.01.2018 - Ручківська сільська рада).

Проте Рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 18.01.20019 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки КСІП ім. Ілліча", вирішено:

1. Припинити право постійного користування земельними ділянками площею 752,8 га на території Петрівсько-Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (до 10.01.2018 Ручківська сільська рада), що зазначені в державному акті на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 003406 , виданий Ручківською сільською радою народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 від 26.12.1995.

2. Перевести зазначені земельні ділянки площею 752,8 га до земель запасу сільської ради.

Позивач зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки КСІП ім. Ілліча", відповідач знав про наявність правонаступника КСП ім. Ілліча, оскільки 03.01.2019 Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій" звернулось до відповідача з заявою № 030119-1 (вх. № 10 від 03.01.219), до якої долучило правовстановлюючі документи та рішення, із змісту яких убачалось існування обставин, які унеможливлюють прийняття рішення про припинення права постійного користування землею, яке за законом перейшло до позивача, як правонаступника реорганізованого шляхом перетворення КСП ім. Ілліча.

Проте 18.01.2019 позивачем ухвалено оскаржуване рішення, зі змісту якого, також убачається, що частина земель, що включені до чинного Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 003406 вже передані громадянам у приватну власність. Крім того, у спірному рішенні зазначено, що від жителів села Ручки в т. ч. від учасників АТО надходять заяви про передачу у приватну власність земельних ділянок.

Як зазначає позивач, після ухвалення оскаржуваного рішення, у відповідь на його заяву № 030119-1 від 03.01.2019 від відповідача надійшов лист № 04-09/165 від 22.01.2019 з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 27 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на дату видачі Державного акта) та на статтю 37 Цивільного кодексу УРСР, статтю 34 Закону України "Про підприємництво в Україні", Земельний Кодекс України з висновком такого змісту: "Реорганізація підприємства є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою".

Проте, як вважає позивач, висновки, зроблені Петрівсько-Роменською сільською радою на підставі вказаних норм права є помилковими, ґрунтуються на невірному тлумаченні визначення "припинення діяльності підприємства" та ототожнення його з "реорганізацією шляхом перетворення", що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення.

Позивач просить суд скасувати пункт перший зазначеного рішення, як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує його права на господарську діяльність.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу (редакція чинна на 22.06.1993) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі: припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, за відсутності визначених Кодексом обставин припинення права користування земельною ділянкою, відповідне рішення органу місцевого самоврядування є таким, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції чинній на момент реорганізації) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Реорганізація КСП ім. Ілліча відбулася шляхом його перетворення в сільськогосподарське приватно-орендне підприємство «Обрій».

Згідно з частиною 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції чинній на момент реорганізації), підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Разом з тим, підприємство з кодом 03771554 міститься у державному реєстрі.

Відповідно до частини 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.1996 № 118 (зі змінами та доповненнями), у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Відповідно до частини 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції чинній на момент реорганізації) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.08.2018 Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій" ідентифікаційний код юридичної особи - 03771554 діюче підприємство.

Документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою - Державний акт на право постійною користування землею II- ПЛ № 003406 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 від 26.12.1995, виданий відповідно до законодавства, яке діяло на той час, є чинним.

Як убачається з листа Виконавчого комітету Петрівсько-Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 03.09.2018 № 02-32/1359 (а.с. 152) рішення про скасування державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ № 003406 від 26.12.1995 сільською радою не приймалось.

Оскільки, за КСП ім. Ілліча (код ЄДРПОУ 03771554) зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ № 003406 , його правонаступник - СПОП "Обрій" (код ЄДРПОУ 03771554) з 25.02.2000 набуло право користування вказаною земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-ПЛ № 003406 , тобто, майнове право постійного користування земельними ділянками, реорганізованого шляхом перетворення КСП ім. Ілліча (код 03771554), перейшло до СПОП "Обрій" (код 03771554).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в постійне користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина 1 статті 22 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в постійне користування).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в постійне користування) право власності або право постійного) користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності або право користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Законом України «Про Державний земельний кадастр» (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Тобто на даний час є дійсним Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 003406 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 від 26.12.1995.

Відповідач стверджує, що у даному випадку особа, якій був виданий державний акт на право постійного користування землею - КСП ім. Ілліча є ліквідованою, що тягне за собою припинення права постійного користування земельною ділянкою цією особою шляхом прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Як встановлено судом, станом на день прийняття сільською радою оскаржуваного рішення від 18.01.2019, КСП ім. Ілліча не припиняло своєї діяльності, а було перетворено у Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій", яке набуло всіх прав та обов`язків свого попередника та не втратило прав на постійне користування земельними ділянками площею 752,8 га на території Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина 2 вказаної норми).

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)", встановлено, що ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002.

При цьому, у пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами, однак Рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення вказаного пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається і не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

3 наведеного убачається, що земельна ділянка площею 894,8 га відноситься до земель державної власності, право постійною користування якою посвідчено КСП ім. Ілліча державним актом на право постійного користування землею ІІ-ПЛ № 003406 , виданого Ручківською сільською радою народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 від 26.12.1995 на підставі відповідного рішення та в межах її повноважень.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань немає відомостей про припинення КСП ім. Ілліча (код ЄДРПОУ 03771554), натомість є відомості про правонаступника - Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій" (код ЄДРПОУ 03771554).

Верховний Суд України у Постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11 дійшов висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Як досліджено судом, реорганізація КСП ім. Ілліча відбулася шляхом перетворення у Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій" у 2000 році, СПОП «Обрій» та КСП ім. Ілліча мають один і той же код ЄДРПОУ - 03771554.

Таким чином, перетворення юридичної особи (стосується юридичних осіб, які реорганізувалися шляхом перетворення в період чинності Цивільного кодексу 1963 pоку, тобто до 01.01.2004), не вважається її припиненням. Зазначена правова позиція відображена, зокрема, у Постановах ВГСУ від 24.07.2012 у справі №13/5009/6207/11-33/5009/6207/11, від 15.04.2014 у справі № 5004/1264/12.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення сільської ради від 18.01.2019) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав передбачених законодавством, а тому зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатись як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного судочинства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галу зі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, падання земельних ділянок у користування відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Законодавством передбачено відповідні підстави припинення права користування землями, зокрема й права постійного користування земельними ділянками, які належать до земель державної власності.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Зазначений у статті 141 Земельного кодексу України перелік підстав (у т.ч. припинення діяльності релігійних організацій, держаних чи комунальних підприємств, установ та організацій) для припинення права користування землею є вичерпним, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатися як підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у випадках прямо вказаних у законі.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Системний аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що місцеве самоврядування повинно здійснюватися відповідно до вимог Конституції України та законів України, має на меті вирішення питань місцевого значення, що є правом територіальної громади.

Таким чином, правові акти місцевого самоврядування не повинні суперечити Конституції та законам України.

У відповідності до частини 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 155 Земельного кодексу України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд відхиляє посилання відповідача, як на підставу прийняття спірного рішення припинення діяльності підприємства, оскільки відповідно до статті 37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції чинній на момент реорганізації) серед видів реорганізації, наслідком яких є припинення юридичної особи вказані (злиття, поділ або приєднання). Натомість, перетворення, як вид реорганізації, не має наслідком припинення юридичної особи і не може вважатись юридичним фактом припинення діяльності.

Крім того, наданими доказами спростовується твердження позивача про систематичну несплату земельного податку Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Обрій".

Також, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення сільської ради від 18.01.2019 не містить посилання на систематичну несплату позивачем земельного податку, як підстави для припинення права постійного користування на земельні ділянки.

Враховуючи те, що перетворення, як вид реорганізації, не має наслідком припинення юридичної особи (відповідно до чинної на час реорганізації статті 37 Цивільного кодексу УРСР) і не може вважатись юридичним фактом припинення діяльності КСП ім. Ілліча та приймаючи до уваги те, що Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Обрій" є правонаступником усіх прав та обов`язків КСП ім. Ілліча, позивач не втратив права користування земельними ділянками, наданими йому у постійне користування, тому оскаржуване рішення сільської ради № від 18.01.2019 не відповідає приписам законодавства та порушує права позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Позивачем, також заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до розрахунку позивача складають 5000,00 грн.

За змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 01/04/2019 від 01.04.2019, який укладений між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Зоріною Оленою Валентинівною

Відповідно до пункту 1.2 договору адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання клієнту правової допомоги.

Крім того, позивачем також долучено ордер про надання правової допомоги від 04.06.2019, протокол погодження вартості послуг адвоката від 01.04.2019, акт здачі - приймання виконаних робіт (надання послуг) від 14.05.2019, платіжне доручення № 3 від 03.06.2019 на підтвердження оплати гонорару в сумі 5000,00 грн.

Отже суд вважає доведеними, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним з моменту його прийняття та скасувати пункт перший Рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області б/п від 18.01.2019 "Про припинення права постійного користування на земельні ділянки КСП ім. Ілліча" щодо припинення права постійного користування земельними ділянками площею 752,8 га на території Петрівсько-Роменської сільської ради Галицького району Полтавської області (до 10.01.2018 року Ручківська сільська рада), що зазначені в державному акті на праві постійного користування землею ІІ-ПЛ № 003406 , виданий Ручківською сільською радою народних депутатів та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1 від 26.12.1995.

Стягнути з Петрівсько - Роменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (село Петрівка - Роменська, Гадяцький район, Полтавська область, 37333, код ЄДРПОУ 04381950) на користь Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Обрій" (с. Руки, Гадяцький район, Полтавська область, 37336, код ЄДРПОУ 03771554) 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.08.2019.

Суддя Д.М. Сірош