МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2019 р. № 400/1181/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державного реєстратора прав на нерухоме майно Постолакі Надії Костянтинівни , вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними дій , зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Постолакі Надії Костянтинівни (далі - відповідач 1), Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - відповідач 2) з вимогами:

- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо прийняття рішення про відмову у державній реєстрації змін до адресної документації нерухомого майна за адресою АДРЕСА_7 ;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради здійснити державну реєстрацію права власності змін до адресної документації нерухомого майна за адресою АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23.04.2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що після придбання нерухомого майна в 2017 році за адресою АДРЕСА_3 вирішила присвоїти нову поштову адресу вказаному майну (нежитлові приміщення). Однак, звернувшись 18.12.2018 року звернувшись до державного реєстратора, отримала рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв`язку з тим , що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для всіх або одного із співвласників, також подається договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду, хоча позивач вже мала відповідне рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04.02.2016 року про поділ майна в натурі між співвласниками та надала його відповідачу при зверненні з відповідної заявою. Відмова відповідача на думку ОСОБА_1 є протиправною та такою, що суперечить нормам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надав до суду заяву, в якій зазначив, що державний реєстратор в своїй діяльності керується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та приймає відповідні рішення відповідно до ч.4 ст.9 вказаного вище Закону. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадських об`єднань, громадян в діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав забороняється й тягне за собою відповідальність згідно з законом. Суд не в праві втручатися в діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення. Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 819/1849/13-а, оскільки зобов`язання державного реєстратора вчиняти певні дії суперечить вимогам чинного законодавства України. Департамент в заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не надав, будь-яких інших заяв чи клопотань по справі до суду не надавав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що з думкою відповідача не погоджується, відповідач своїм рішенням діяв всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивач при зверненні до відповідач з заявою про проведення державної реєстрації змін до адресної документації надала всі необхідна документи для проведення відповідної процедури, в томі числі й рішення про поділ майна в натурі, яке державний реєстратор не взяв до уваги при винесенні свого рішення про відмову позивачу в проведенні відповідних змін до адреси. Позивач мала всі законодавчо визначені підстави для розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а відповідач в оскаржуваному рішенні чітко не вказав пункт вказаного вище Закону, який є перешкодою для державної реєстрації.

Представник позивач надав клопотання про розгляд справи його відсутності в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником ? частки у праві спільної часткової власності на нежиглові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі- продажу від 23.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В.

Після придбання нерухомого майна ОСОБА_1 вирішила присвоїти нову поштову адресу.

З відповідною заявою позивачка по справі звернулась до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради та 13.12.2017 року отримала довідку з висновком про можливість присвоєння поштової адреси АДРЕСА_4 .

Позивачка по справі отримує витяг з рішення Миколаївської міської ради від 11.05.2018 року про розгляд звернення та рішення про те, що нежитловим приміщенням, вбудованим в житлові приміщення ОСОБА_1 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на нежиглові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі- продажу від 23.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В.

Після придбання нерухомого майна ОСОБА_1 вирішила присвоїти нову поштову адресу.

З відповідною заявою позивачка по справі звернулась до Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради та 13.12.2017 року отримала довідку з висновком про можливість присвоєння поштової адреси АДРЕСА_4 .

Позивачка по справі отримує витяг з рішення Миколаївської міської ради від 11.05.2018 року про розгляд звернення та рішення про те, що нежитловим приміщенням, вбудованим в житлові будинки по АДРЕСА_3 , (Літ.А-10 прим. №№ 1', 16, 16', 17", 22', 23, 24,25 заг.площа 113 м.кв.), які належить позивачу, надати нову адресу: АДРЕСА_7 , не перераховане майно залишити за адресою: АДРЕСА_3 .

Також рішенням відповідача позивача було зобов`язано звернутись до суб`єктів державної реєстрації прав для внесення змін до адресної документації на споруди.

26.10.2018 року позивачка по справі звернулась до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з вище вказаним питанням.

Проте, 18.12.2018 року позивач отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв`язку з тим , що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для всіх або одного із співвласників, також подається договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду.

На думку позивача така відмова державного реєстратора є протиправною, оскільки було проігнороване судове рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04.02.2016 року, за яким відбувся поділ майна в натурі між співвласниками. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 . Згодом ОСОБА_3 продала вже виділену свою частку ОСОБА_1 .

Детально вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відмова державного нотаріуса є безпідставною та неправомірною, з посилання на відсутність реального розподілу майна в натурі, хоча судове рішення позивач надала державному реєстратору при зверненні до нього з відповідною заявою. Прийшовши до такого висновку, суд виходив з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, у силу п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав, зокрема, підлягає право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ч. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор не взяв до уваги судове рішення по реальний розподіл майна в натурі за вище вказаною адресою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до державного реєстратора надала всі законодавчо встановлені документи та мала на те законні підстави для розгляду заяви про державну реєстрацію прав, оскільки твердження державного реєстратора про відсутність можливості здійснити держану реєстрацію при наявності вказаного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах адміністративної справи.

Рішенням від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 Верховний суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд вважає, що правильним способом захисту порушеного права незважаючи на виключну компетенцію відповідача буде саме зобов`язання органу державної реєстрації здійснити реєстрацію змін до адресної документації нерухомого майна за адресою АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 9, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Постолакі Надії Костянтинівни ( вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 ) , Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо прийняття рішення про відмову у державній реєстрації змін до адресної документації нерухомого майна за адресою

АДРЕСА_7 . Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради здійснити державну реєстрацію права власності змін до адресної документації нерухомого майна за адресою АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 2918601120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений квитанцією від 08.01.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов