Справа № 308/7423/19

3/308/3500/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 року                                                         м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Тхір О.А., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючу в.о. директора Державної установи «Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України», проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.212-3 КпАП України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини перебуває звернення ОСОБА_2 стосовно порушення Державною установою «Закарпатський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» його права на інформацію.

Як вбачається зі звернення, заявник звернувся до Установи з інформаційним запитом від 02.03.2019 р., яким було зареєстровано в Установі «Закарпатський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» за №129 від 04.03.2019 в якому просив надати інформацію (копії документів) а саме:

1.лист Міністерства охорони здоров`я України за № 11.2-10/33437 від 17.12.2018 року, який скеровувався до керівника Закарпатського обласного лабораторного центру МОЗ України;

2.копію наказу про призначення на посаду завідуючого відділення Великоберезнянського районного лабораторного відділення Перечинської міжрайонної філії Центру ОСОБА_3 Євгена Васильовича та копію наказу про звільнення його з вказаної посади;

3.копію наказу про призначення ОСОБА_4 на посаду біолога Великоберезнянського районного лабораторного відділення Перечинської міжрайонної філії Центру;

4.копію наказу про призначення ОСОБА_4 на посаду тимчасово виконуючого обов`язків завідуючого Великоберезнянського районного лабораторного відділення Перечинської міжрайонної філії Центру;

5.надати інформацію про вимоги до кандидатів на посаду біолога та керівника відділення, та тимчасово виконуючого обов`язків керівника районного лабораторного відділення Центру (з посиланням на Закони, накази, статути, та інші нормативно-правові акти/документів);

6.копію статуту, яким керується Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України, затвердженого наказом МОЗ України від 08.07.2016 року за № 689;

Листом Установи від 12.03.2019 № 259/1 за підписом В.о. директора Сітник Г. ОСОБА_5 . заявнику було відмовлено в отриманні інформації, також було роз`яснено що частково запитувана інформація зберігається у відкритому доступі.

У ході провадження Уповноваженого з метою поновлення права заявника на інформацію до Установи було відправлено відповідного листа, листом Установа №395/01 від 19.04.2019 було повідомлено що заявнику було частково надано запитувану ним інформацію, разом з тим заявнику не було надано копію статуту, яким керується Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України, затвердженого наказом МОЗ України від 08.07.2016 року за № 689 та інформацію про вимоги до кандидатів на посаду біолога та керівника відділення, та тимчасово виконуючого обов`язків керівника районного лабораторного відділення Центру.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-УІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, зокрема уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-УІ), інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2939-УІ), інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону № 2939-УІ), інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону № 2939-УІ).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Як зазначено в пункті 1 частини першої статті 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 5 Закону гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

У частині першій статті 22 Закону зазначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1)розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2)інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3)особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4)не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Формулювання пункту 2 частини першої ст.22 Закону («належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другою статті 6 Закону») дає розпоряднику можливість відмовляти в наданні інформації на запит, лише якщо таке обмеження в доступі відповідає «трискладового тесту». Тобто, при надходженні запиту про надання інформації з обмеженим доступом розпорядник повинен застосувати вказану норму (ч.2 ст.6 Закону) та вирішити - чи є обґрунтованим подальше обмеження доступу до цієї інформації, чи ні відповідно до критеріїв «трискладового тесту». При цьому, не має значення, якою була юридична підстава для віднесенні інформації до інформації з обмеженим доступом.

Так, відповідно до статті 6 Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація.

Обмежуючи доступ до запитуваної інформації необхідно застосовувати частину другу статті 6 Закону, яка чітко вказує, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):

1)виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2)розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3)шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Такий обґрунтований висновок має надаватись розпорядником інформації в листі, яким він відмовляє у наданні запитуваної інформації з мотивів обмеження доступу до неї.

Інших ніж вказані вище підстав для обмеження доступу до інформації Закон не передбачає. Отже, якщо інформація належить до конфіденційної, для обмеження доступу до неї розпорядник має перевірити дотримання сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону (застосувати трискладовий тест). Так, у відповіді розпорядник має вказати, для захисту якого інтересу доступ до інформації обмежується. Якщо такий інтерес наявний, далі розпорядник має вказати, в чому полягає істотність шкоди, що може бути завдана розголошенням цієї інформації, і чому суспільний інтерес в її отриманні не переважає шкоду від її оприлюднення. Відсутність відповіді хоча б на одне із вказаних питань означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

За загальним правилом не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2939-УІ, вказану інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина п`ята стаття 6 Закону № 2939-УІ).

Відповідно інформація про всі дії суб`єктів владних повноважень стосовно розпорядження коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном не може бути обмежена в доступі, за винятком, коли, як зазначалось вище, таке обмеження здійснюється в інтересах національної безпеки, оборони, розслідування чи запобігання злочину.

Згідно постанови Пленуму ВАСУ №10 від 29.09.2016, у відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

1)якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

2)у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ);

3)чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-УІ) (щодо визначення суспільного інтересу див. пункт 6.4).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Запитуючи копію документа, особа не зобов`язана наводити конкретну інформацію, яку вона має намір з його допомогою отримати, а повинна вказати вид, назву, реквізити чи зміст документа, якщо їй це відомо. Такий документ або його частина, доступ до якої не обмежений, є самостійним предметом запиту на інформацію (пункт 2 частини п`ятої статті 19 Закону № 2939-УІ).

Закон № 2939-УІ не містить переліку способів ознайомлення запитувача інформації із запитуваною інформацією. Зважаючи на частину другу статті 34 Конституції України та частину другу статті 7 Закону № 2657-ХІІ про те, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, спосіб ознайомлення визначається самим запитувачем інформації. Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь в якій міститься відмова або відстрочка розгляду запиту. Для таких випадки законом передбачена обов`язкова письмова форма (частини п`ята і шоста статті 21 Закону № 2939-УІ).

Доступ до інформації може забезпечуватися як шляхом надання копії документів (частина друга статті 21 Закону № 2939-УІ), так і шляхом перегляд документів за місцезнаходженням розпорядника інформації.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запит вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частини друга статті 21 Закону № 2939-УІ).

Виходячи з даних обставин, відповідно до Статуту ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЛАБОРАТОРНИЙ ЦЕНТР МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ» є санітарно-профілактичною установою охорони здоров`я, заснованою на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Центр утворений з метою реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Центр є юридичною особою публічного права. Центр набуває статусу юридичної особи з дати включенні його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Центр є бюджетною неприбутковою установою. Центр користується закріпленим зі ним державним майном на праві оперативного управління. Центр здійснює господарську діяльність, фінансування діяльності Центру здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відтак у силу частини п`ятої статті 6 Закону № 2939-VI доступ до інформації щодо розпорядження комунальним підприємством комунальним майном, зокрема; інформація про використання коштів, розподіл доходів від надання послу (продукції, товарів), виплати заробітної плати працівникам, використання вкладів т дотацій з бюджетів, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, може бути обмежено лише за умов, передбачених частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VІ.

У цьому контексті така інформація є суспільно необхідною, а комунальні підприємства є її розпорядниками відповідно до пункту 4 частини другої статті 1 Закону № 2939-VI (додатково щодо суспільно необхідної інформації йдеться пункті 6.4).

Під час вирішення питання про віднесення до публічної інформації відомостей про медичні послуги, що надаються державними та комунальним: закладами охорони здоров`я, треба мати на увазі, що мережа державних комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (частина третя статті її Основ законодавства України про охорону здоров`я). Тобто медичне обслуговування є основним видом діяльності державних та комунальних закладі охорони здоров`я, тому інформація щодо його здійснення, є публічною, оскільки становить суспільний інтерес.

При цьому у відповіді на запит заявника, а також на лист Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Центром і спростовується факт володіння запитуваною у запиті заявника інформацією.

З огляду на вищевказане, ненадання копій запитуваних документів у відповідь від Служби за підписом В.о. директора ОСОБА_6 . Сітник є такою, що не відповіла вимогам Закону.

Таким чином, в протоколі зазначено, що у діях В.о. ОСОБА_7 Сітник вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212-ї Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме ненаданні інформації.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнала, зазначали що протокол відносно неї складений з грубим порушеннями процесуальних і матеріальних норм права, є необґрунтованим та містить грубі помилки, у зв`язку з чим не відповідає реальним обставинам справи. Крім того, ОСОБА_1 подала суду письмові пояснення по справі, за якими просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутність складу адміністративного правопорушення та за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з приписами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Так, згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП України, в якій зазначено - якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

До протоколу від 24.06.2019 року про вчинення правопорушення ОСОБА_1 додано копію скарги, копію інформаційного запиту, копія відповіді на запит.

Згідно з матеріалів справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено 24 червня 2019 року, а скарга про порушення строків надання відповіді на запит на інформаційний запит від ОСОБА_2 надійшла до Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області надійшла 14.06.2019 року. Тобто в порушення вимог п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі порушено посадовою особою після спливу строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що працівниками органу, уповноваженим на складання протоколу за ст. 21-3 КУпАП, протокол щодо ОСОБА_1 складено з грубим порушенням норм КУпАП, поза межами строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, всупереч вимогам п. 7 ст. 247 КУпАП, доходжу висновку, що були відсутні правові підстави для початку провадження у справі про адміністративне правопорушення. Посадові особи не вжили заходів для запровадження справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в трьохмісячний строк після вчинення (виявлення) правопорушення, як це передбачено ст.ст. 38 та 247 КУпАП, відтак доходжу висновку, що провадження у справі слід закрити, адже справу запроваджено поза строками встановленими законом, а норми закону забороняють розпочинати справу після закінчення вищезазначених строків.

Таким чином, враховуючи те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, тому провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 212-3 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, як таке що розпочате поза межами строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Керуючись ст. 38, ч. 2 ст. 212-3, ст. 247, 283, 284 КпАП України, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з закінченням на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області                                                                                О.А. Тхір