Справа № 22-299 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції: Волошина Н.Л.
Категорія: 44 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. (головуюча), судді: Кодрула М.А.,
Спірідонової Л.С., при секретарі - Шевченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку №2 Кіровоградської філії на рішення Світловодського міськрайсуду від 27 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру електрозв'язку №2 Кіровоградської філії ВАТ „Укртелеком" про поновлення надання послуг телефонного зв'язку,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 23 лютого 2006 року відповідач незаконно( з порушенням встановленого порядку) розірвав з ним договір про надання послуг телефонного зв'язку та відключив його квартиру від кабельних телефонних мереж. Просив зобов'язати відповідача поновити його права на отримання послуг телефонного зв'язку відповідно до договору №НОМЕР_1 від 12.02.1999 року та визнати розірвання відповідачем зазначеного договору недійсним.
Рішенням Світловодського міськрайсуду від 27 листопада 2006 року позов задоволено. Суд визнав дії відповідача щодо розірвання договору №НОМЕР_1 від 12.02.1999 року незаконними та зобов'язав його поновити ОСОБА_1 надання послуг телефонного зв'язку.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування цього рішення через порушення судом 1-ї інстанції норм процесуального та матеріального права. Вказується на те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач належним чином не попередив позивача про можливе припинення надання послуг телефонного зв'язку через заборгованість по оплаті цих послуг. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в порядку та межах, встановлених ст.ст. 303-304 ЦПК України, дослідивши докази, що долучені до матеріалів справи, колегія суддів вирішила, що
2
апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції дійшов висновку, що відповідач, розірвавши в односторонньому порядку договір про надання послуг телефонного зв'язку, укладений з позивачем 12.02.1999 року, порушив п.4.2.1 цього договору, згідно з яким відповідач мав право відмовити споживачу в наданні послуг, а в подальшому (через місяць після припинення надання послуг, якщо питання оплати за надані послуги вирішене не буде) - розірвати договір, оскільки відмова в наданні послуг могла мати місце тільки в разі, якщо споживач не оплатив послуги за користування телефонною мережею на протязі місяця після отримання останнім попередження про можливу відмову в наданні послуг. Судом же встановлено, що позивач не отримував такого попередження.
При цьому суд вказав на те, що оскільки договором про надання послуг був встановлений саме такий порядок припинення надання послуг в разі несплати споживачем послуг телефонного зв'язку, доводи відповідача про те, що чинними на час виникнення спору Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не встановлений обов'язок для оператора упевнитись в отриманні споживачем надісланого ним попередження про можливе розірвання договору в односторонньому порядку - не враховуються.
Колегія суддів вважає, що суд повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, та вирішив спір з дотриманням норм матеріального права.
Встановлено, що позивач через хворобу та тимчасову відсутність доходів на протязі чотирьох місяців (з листопада 2005 року по лютий 2006 року включно) не сплачував абонплату за телефон, за користування послугами міжміського телефонного зв'язку, внаслідок чого етаном на 23.02.2006 року утворилась заборгованість в сумі 99 грн. 34 коп., яку він сплатив у квітні 2006 року.
23.12.2005 року відповідач тимчасово припинив надання позивачу послуг телефонного зв'язку, а 23.02.2006 року - розірвав укладений між ними договір № НОМЕР_1 від 12.02.1999 року.
Згідно із п.п. 2.2.3, 3.5 цього договору абонентська плата вноситься споживачем до 20 числа наступного місяця. За послуги електрозв'язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа наступного місяця після розрахункового періоду ( з 1-го по останнє число поточного місяця).
Відповідно до п. 7.2 договору підприємство зв'язку має право розірвати його з підстав та в порядку, зазначених у п.4.2. Так, в разі затримки оплати понад один місяць підприємство зв'язку має право через місяць після
3
отримання споживачем письмового попередження відмовити йому в подальшому наданні послуг. Через місяць, якщо питання оплати не буде вирішене, підприємство зв'язку має право розірвати даний договір, письмово попередивши про це споживача за один місяць.
Відповідач не заперечує той факт, що письмові попередження як про можливе припинення надання послуг так і про можливе розірвання договору вручені позивачу не були через його відсутність вдома, проте такі попередження йому вчасно надсилались.
Доводи відповідача про те, що на час вирішення питання про розірвання договору з позивачем, набули чинності нові Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою КМУ №720 від 9.08.2005 року, якими був дещо змінений порядок розірвання договору з абонентом з ініціативи оператора у разі неоплата отриманих телекомунікаційних послуг, зокрема в частині порядку попередження абонента про можливе припинення надання послуг та про розірвання договору , - не спростовує висновок суду 1-ї інстанції про те, що розірвання договору з позивачем було здійснене з порушенням встановленого договором порядку.
Так, п.п. 110, 114 Правил передбачено порядок, коли у разі неоплати абонентом отриманих послуг в установлений строк оператор має право скоротити перелік послуг, припинити в односторонньому порядку надання послуг або розірвати договір з абонентом в односторонньому порядку. Зокрема, встановлено, що неоплата отриманих телекомунікаційних послуг може бути підставою для розірвання договору з абонентом в односторонньому порядку з ініціативи оператора, якщо це передбачено договором .
Як зазначено вище, договором між сторонами про надання послуг телефонного зв'язку, укладеним 12.02.1999 року можливість розірвання договору в разі неоплати послуг була передбачена. Однак, цим договором був встановлений і порядок його розірвання, якого відповідач не дотримався. Відповідач не довів, що він письмово попередив позивача про можливе розірвання з ним договору, як того вимагає п. 7.2 договору, який не було змінено. За відсутності доказів отримання абонентом такого попередження відповідач не мав права розірвати договір без згоди іншої сторони.
За Правилами, письмове попередження абонента із зазначенням кінцевого строку оплати є обов'язковою процедурою перед застосуванням оператором таких санкцій як скорочення переліку послуг та (або) припинення надання послуг ( в залежності від строку, зазначеного у попередженні, протягом якого не надійшло підтвердження про погашення заборгованості). Письмове повідомлення абонента є обов'язковим у разі припинення надання йому послуг, тобто після їх припинення. Застосування цих санкцій ( скорочення послуг, припинення їх надання) не обов'язково тягне наступне розірвання договору в
4
односторонньому порядку з ініціативи оператора, про що йдеться у п.114. Підстави та порядок розірвання договору про надання телекомунікаційних послуг в односторонньому порядку мають бути обумовлені в договорі, інакше, згідно із ст..651 ЦК України , розірвання такого договору може мати місце лише за згодою сторін.
Припинення надання йому послуг, яке мало місце з 23.12.2005 року, позивачем не оспорювалось.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що суд 1-ї інстанції вирішив спір з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Рішення суду є законним і обґрунтованим, Підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-304, 307,308-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ „Укртелекому" відхилити, а рішення Світловодського міськрайонного суду від 27 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців. з дня набрання нею законної сили.