справа №619/532/18

провадження №2/619/485/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Суржкової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про розірвання договору займа та стягнення коштів»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 «Про розірвання договору займа та стягнення коштів».

В підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 16.05.2012 було укладено договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків, на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та по

АДРЕСА_2 з метою отримання прибутку від їх продажу.

На виконання умов вказаних договорів, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти:

16.05.2012 - суму еквівалентну 14 476$.

16.05.2012 - суму еквівалентну 10 000$.

15.07.2012 - суму еквівалентну 1 000$.

22.07.2012 - суму еквівалентну 8 148$.

13.08.2012 - суму еквівалентну 2 470$.

Загалом сума еквівалентна 36 094$.

Договором між сторонами вказані кошти визнано цільовими та такими, які залучаються у будівництво вказаних будинків.

Умовами договору передбачено, що після продажу будинків позивачу належать кошти, які вкладені у будівництво будинків та особиста винагорода, яка розраховується за формулою: Відсоток від ціни продажу будинку = 10 * (внесені у будівництво кошти/70 000$).

Відповідно до вказаного розрахунку сума особистої винагороди, належна мені становить 3 585$ +1 571$ (США).

Загальна сума зобов`язання становить 41 241$ (США).

Порядком розрахунків передбачено, що після продажу будинків протягом 10 банківських днів відповідач повертає загальну суму вкладів та особисту винагороду.

Під час перемовин з відповідачем стосовно виконання умов вищевказаних договорів останній посилався на те, що у наслідок удорожчання будівельних матеріалів він не має змоги добудувати будинки та здійснити їх відчуження з метою виконання умов договору, а у наслідку зовсім перестав виходити за зв`язок.

Відповідачу на останнє відоме місце проживання відправлено лист з метою досудового врегулювання спору та вимогою у строк 30 календарних днів виплатити ОСОБА_1 повну суму його вкладу, яка становить 36 094$ та очікувану суму посередницької винагороди, але ніяких дій направлених на досудове врегулювання спору відповідачем по цей час не здійснено.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, житловий будинок по АДРЕСА_1 є незавершений будівництвом та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі мирової угоди затвердженої рішенням Дергачівського районного суду Харківської області 02.04.2012 у справі № 2010/1792/2012.

Житловий будинок по АДРЕСА_2 завершений будівництвом має наступні характеристики: загальна площа 406.3 кв.м житлова площа 137.9 кв.м. та належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНКОП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 04.05.2001, Комінтернівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, яка проживає, АДРЕСА_3 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20.08.2013 у справі № 619/3873/13-ц.

Відповідно до курсу валют Національного банку України станом на 25.01.2018 офіційний курс долару США встановлений на рівні 28,88грн. за 1$. Відповідно ціна позову складає 36 094$ х 28,88 = 1 042 394,72 грн.

Позивачем укладено договір на надання правової допомоги з професійним адвокатом Дзись Олександром Миколайовичем відповідно договору визначено гонорар адвоката за представництво в суді іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката встановлено у розмірі 5 відсотків від ціни позову, що становить 52 119 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач вважає, що відповідач навмисно вводить його в оману стосовно неможливості завершення будівництва з метою невиконання умов вищевказаних договорів та протиправного привласнення коштів наданих йому для будівництва вищевказаних будинків.

Позивач ОСОБА_1 просить розірвати договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків, на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 від 16.05.2012 року укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму вкладу у будівництво у розмірі 36 094 доларів США, що еквівалентно 1 042 394, 72 грн, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 119 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява, в якій він підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити в повному обсязі, просить розглядати справу у його відсутність, без фіксації технічними засобами та винести заочне рішення, що суд вважає за можливе.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_7 25.07.2019 року та18.08.2019 року в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

14.08.2018 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, просить в позові відмовити у повному обсязі, оскільки, на його думку, між ним та ОСОБА_1 ніяких зобов`язальних правовідносин не виникало, кошти від позивача відповідач не отримував, а тому твердження позивача про наявність зобов`язання повернути йому кошти не відповідають дійсності. Зазначив, що надані позивачем договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків є лише договорами наміру і їх зміст не підтверджує отримання відповідачем коштів.

Суд вважає можливим розглянути справу в заочному судовому засіданні

Відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Судом було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 16.05.2012 було укладено договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків, на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 з метою отримання прибутку від їх продажу.

На виконання умов вказаних договорів, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти:

16.05.2012 - суму еквівалентну 14 476$.

16.05.2012 - суму еквівалентну 10 000$.

15.07.2012 - суму еквівалентну 1 000$.

22.07.2012 - суму еквівалентну 8 148$.

13.08.2012 - суму еквівалентну 2 470$.

Загалом сума еквівалентна 36 094$. Вказані договори укладені сторонами в простій письмовій формі , які підписані власноручно як позивачем так і відповідачем. Підписи на вказаних угодах сторонами не заперечуються.

Договором між сторонами вказані кошти визнано цільовими та такими, які залучаються у будівництво вказаних будинків.

Умовами договору передбачено, що після продажу будинків позивачу належать кошти, які вкладені у будівництво будинків та особиста винагорода, яка розраховується за формулою: Відсоток від ціни продажу будинку = 10 * (внесені у будівництво кошти/70 000$).

Відповідно до вказаного розрахунку сума особистої винагороди, належна позивачу становить 3 585$ +1 571$ (США).

Загальна сума зобов`язання становить 41 241$ (США).

Порядком розрахунків передбачено, що після продажу будинків протягом 10 банківських днів відповідач повертає загальну суму вкладів та особисту винагороду.

Під час перемовин з відповідачем стосовно виконання умов вищевказаних договорів останній посилався на те, що у наслідок удорожчання будівельних матеріалів він не має змоги добудувати будинки та здійснити їх відчуження з метою виконання умов договору, а у наслідку зовсім перестав виходити на зв`язок.

Відповідачу на останнє відоме місце проживання відправлено лист з метою досудового врегулювання спору та вимогою у строк 30 календарних днів виплатити ОСОБА_1 повну суму його вкладу, яка становить 36 094$ та очікувану суму посередницької винагороди, але ніяких дій направлених на досудове врегулювання спору відповідачем по цей час не здійснено.

Позивачем укладено договір від 11.12.2017 року на надання правової допомоги з професійним адвокатом Дзись Олександром Миколайовичем відповідно договору визначено гонорар адвоката за представництво в суді іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката встановлено у розмірі 5 відсотків від ціни позову, що становить 52 119 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, припинення дії, яка порушує право, при цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦК України, несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання. У цьому разі, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України: «якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу», тобто відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до умов наданої відповідачем розписки валютою зобов`язання є еквівалент доларів США, а отже зобов`язання повинно бути виконано саме у гривневому еквіваленті.

Відповідач до моменту подачі позову, а саме до 09.02.2018 року добровільно борг не повернув.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ч. 2 ЦК України ..на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності з неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6 - 63 цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ч. 1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 2 липня 2014 року № 6-79цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов`язковою для судів.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами, які є фізичними особами, виник спір з приводу порушення зобов`язань за договорами позики. Позивач як позикодавець за своїм правовим статусом не відноситься до суб`єктів, яким вказаними законами надано право на здійснення валютних операцій.

Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення боргу еквівалентно 36 094 доларам США на користь позивача в гривнях станом на момент звернення до суду.

Відповідно до курсу валют Національного банку України станом на 25.01.2018 офіційний курс долару США встановлений на рівні 28,88 грн. за 1$.

Таким чином, борг становить 36 094 доларів США, що еквівалентно 36 094$ х 28,88 = 1 042 394,72 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України …судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Суд вважає, що судовий збір необхідно стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 у розмірі 8810,00 грн. згідно ст. 4 п.2 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-80, 95, 137, 141, 175-176, 259, 263-265, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 76, 191, 192, 207, 317, 360-7, 509, 526, 530, 533, 549-552, 599, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про розірвання договору займа та стягнення коштів» - задовольнити.

Розірвати договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків, на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 від 16.05.2012 року укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму вкладу у будівництво у розмірі 36 094 доларів США, що еквівалентно 1 042 394/ один мільйон сорок дві тисячі триста дев`яносто чотири/ грн. 72 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 8810/вісім тисяч вісімсот десять/ грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 119/ п`ятдесят дві тисячі сто дев`ятнадцять/ грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд протягом 30-ти дні з дня його проголошення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 30-денний термін до Харківського апеляційного апеляції з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець