Справа № 2-856                                                     2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

22 лютого  2010 року Ворошиловський районний суд м.Донецька у складі:

Головуючого - судді Бухтіярової І.О.

при секретарі - Галич Л.В.

з участю -  позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,  представника відповідача ОСОБА_3А,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Донецька залізниця» про поновленні на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушенного прогулу, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 12.11.2009 року звернувся до суду із даним позовом до відповідача, посилаючись на наступні обставини: 01.06.2009 року наказом №320ц «Про зміни та доповнення до Рекомендованих типових штатів залізниць, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.04.2001 р. №238-ц» по Донецькій залізниці було видано наказ від 25.06.2009 року №449\Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів», згідно якому, відділ ревізій та контролю пасажирських поїздів, який налічував 18 працівників, повинен був передати до 01.10.2009 р. 10 штатних одиниць до служби контролю та внутрішнього аудиту. Наказом було передбачене працевлаштування восьми вивільнюваних працівників.

20.07.2009 року він, як особа, що вивільнюється у зв’язку з скороченням штату, був ознайомлений з листом «Предупреждение о предстоящем высвобождении» та йому були запропоновані вакантні посади по залізниці, але не ті, що відповідають його фаховим особливостям за місцем його роботи.

На його звернення до керівника Вільної профспілки залізничників України, членом якої він є, була надана відповідь на  ім'я ОСОБА_4 Вільної профспілки залізничників України (ВПЗУ) (відповіді №42 від 22.09.2009 р., №43 від 22.09.2009 р.), Дорожнього комітету профспілок залізничників і транспортних будівельників України на Донецькій залізниці – первинна профспілкова організація апарату управління Донецької залізниці №26 від 12 серпня 2009 року офіційних звернень або подання на вивільнення працівників відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів до цих профспілок не надходило. Крім того, протокольним рішенням Вільної профспілки залізничників України відносно нього, як керівника первинної профспілки, було відмовлено у звільненні та вказано на ряд порушень про працю з боку керівництва Донецької залізниці.

За таких обставин вивільнення його – ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням штату стало неможливим, але бажання звільнити залишилось.

22.09.2009 року наказом №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» в Службі приміських пасажирських перевезень створено відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів у кількості 9 штатних одиниць.

30.09.2009 року Наказом Донецької залізниці № 377/НЗ-ос «Про переміщення працівників» ОСОБА_1, ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів перемістили з 01.10.2009 року у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором без зміни режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці, посадового окладу у розмірі 1770 грн. в місяць».

Вважає «ПЕРЕМІЩЕННЯ» його з відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень та не продовження з ним контракту за два місяці до закінчення строку чинності контракту фактичним звільненням його з 03.12.2009 року, погіршенням умов роботи, пониженням у посадових повноваженнях, приниженням її гідності та, відповідно, видання наказу № 673Н від 22.09.2009року, №377/НЗ-ос від 30.09.2009 року незаконними, такими що винесені з порушенням норм як процесуального так і матеріального права України, що підтверджується наступним:

І. Наказ №377/НЗ-ос від 30.09.2009 року «Про переміщення працівників», а саме ОСОБА_1 підписаний не уповноваженою особою – в.о. заступника начальника залізниці з кадрів і соціальних питань ОСОБА_5 – начальником служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань, у той час, як начальник Донецької залізниці ОСОБА_6 30.09.2009 року знаходився на робочому місці та відповідно до Статуту залізниці саме у його компетенції знаходиться право звільнення, прийому, переміщення та переведення  працівників;

За змістом ст.43-1 КЗпП України, керівником належить вважати особу, яка очолює підприємство, установу, організацію або відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення тощо). При цьому йдеться не про будь-який структурний підрозділ (цех, управління, службу, ферму тощо), а саме про відокремлений підрозділ, який утворюється у спеціально передбаченому порядку, наприклад, зазначеному в ст.7 Закону України "Про підприємства в Україні".

ІІ. Пунктом 3 Наказу №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року, начальнику служби кадрів… було наказано забезпечити укомплектування відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів за рахунок працівників, що вивільняються відповідно до наказу від 25.06.2009 року  №449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів».

Але 20.07.2009 року він - ОСОБА_1 був ознайомлений з листом «Предупреждение о предстоящем высвобождении», в якому його попереджають, що з 20.09.2009 року на підставі наказу керівника дороги №449 від 25.06.2009 року та змінами штатного розпису, у зв'язку зі ЗМІНАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА праці, займана ним посада належить до скорочення та він буде звільнений по п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату.

20.09.2009 року він - ОСОБА_1 не був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату, а займана ним посада не була скорочена.

З 21.09.2009 року вні працював на загальних засадах, на умовах діючого контракту, а про майбутні зміни в організації виробництві труда та/або її вивільнення, звільнення, переведення  повинні були попереджати за два місяці з попереднім погодження профспілки (за 3 місяці) з наданням економічного обґрунтування (ст..49-2 КЗпП України) та він повинен був разом з усім Відділом ревізій та контролю пасажирських поїздів (18 осіб)  переведений у Службу контролю та внутрішнього аудиту.

За таких обставин, посилання в Наказі № 673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року на наказ від 25.06.2009 року № 449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів» є незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству України про працю та Конституції України.

Позивач звертає увагу на приписи, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

Так, відповідно до пункту 19 вказаної Постанови, Верховний Суд України вказує судам, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

ІІІ. Вважає, що фактично відбулося переведення, а не переміщення його - ОСОБА_1 з  відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень, що підтверджується наступним: переведення – це таке переміщення робітника, при якому змінюється виконувана робота (спеціальність, кваліфікація або посада), підприємство (установа, організація) або місцевість, де робітник раніше працював. Перевід на іншу постійну роботу (на інше підприємство, установу, організацію) в іншу місцевість допускається лише за згодою робітника.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України та постанови Пленуму Верховного
Суду України №9 від 06.11.1992 року, не вважається переведенням, що потребує згоди
працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче  місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Однак після його фактичного переведення: змінилась назва відділу та спеціальність, змінилась місцевість, а саме: він працював за адресою: м. Донецьк, вул.. Горнова, 1 Б, після переводу: Донецька область, м.Ясинувата, вул..Орджонікідзе 158, занижена кваліфікація, не передбачена перевірка на міжнародних перевезеннях, змінився графік та умови праці, звужено коло обов'язків, та таке інше.

19.10.2009 року ним - ОСОБА_1  на ім'я керівника ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_6 була подана заява про ознайомлення в цей день з наказом №377/нз-ос від 30.09.2009 року та було заявлено про незгоду про переміщення його (переведення) у інший відділ, який підпорядковується іншій Службі, з іншими посадовими повноваженнями та на умовах, що не обумовлені  контрактом.

Відповідно до ст.43 Конституції України в Україні, а також Конвенції МОТ №29 «Про примусову та обов'язкову працю» забороняється використання примусової праці.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року вказується на неможливість застосування статей 32, 33, 34, які надавали власнику вимагати від робітника виконання роботи, яка не передбачена трудовим договором.

Таким чином, його не мали права переміщати та навіть переводити без її згоди в інший відділ і іншій місцевості та вимагати виконання іншої роботи, яка не обумовлена контрактом, не попередивши його за два місяці про зміни в організації виробництва і праці.

Згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України, в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом  неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

ІV. 04.12.2008 року між Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі заступника начальника залізниці та ревізором-інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів ОСОБА_1 був укладений строковий контракт №10 на виконання роботи, обумовленої цим контрактом.

Контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст.21 КЗпП України).

Відповідно до п.3.1. Контракту, працівник зобов'язується виконувати роботу, обумовлену цим контрактом, а Роботодавець зобов'язується виплачувати Працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, Колективним договором і угодою сторін.

Вважає, що відповідачем незаконно порушені вимоги п.2 ст.36, статті 39-1 та 21
КЗпП України, постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. від N170 "Про
впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", зокрема Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників, затвердженого цією ж постановою,  рішення Конституційного Суду України  від  9 липня 1998 р. N12-рп/98 , а також ст.202 ЦПК України.

V. Відповідно до частини 1, пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишені на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Але в супереч вимогам законодавства про працю, їй стало відомо про внесення відповідачем змін до штатного розпису і залишення у відділі ревізій та контролю пасажирських поїздів  служби контролю та внутрішнього аудиту ДП «Донецька залізниця» осіб, які мають показники роботи набагато нижчі, а ні ж у нього, що підтверджується протоколом оперативної наради по підсумкам роботи ревізорів-інструкторів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів за 6 місяців 2009 року від 31.07.2009 року, які не мають двухрічного досвіду роботи на займаній посаді, як це вимагає Інструкція про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України для контролерів-ревізорів, ревізорів-інструкторів та громадських ревізорів», затвердженого Наказом Першого Міністра транспорту України – Генерального директора Укрзалізниці від 30.06.1999 р. №196-Ц (ОСОБА_7, ОСОБА_8), осіб, які не мають ж/д вищої освіти (ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11), що також є порушенням вищевказаної інструкції, він  характеризується  позитивно, в 2003-2007 роках займав посаду заступника начальника відділу по контролю пасажирських поїздів, має неповнолітню дитину, батьків-пенсіонерів,  в його сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком, до того ж у 2004 році він пройшов підвищення кваліфікації за програмою «Нормативно правові основи пасажирських перевезень та проведення ревізій пасажирських поїздів і вокзалів» та отримав Свідоцтво, тому вважає, що він має беззаперечне переважне право на залишення на роботі на посаді ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів у відділі  ревізій та контролю пасажирських поїздів  служби контролю та внутрішнього аудиту ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених контрактом без зміни режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці, посадового окладу .

У зв'язку з викладеним, звертає увагу суду на приписи, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", де вказано, що суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, переміщення його у зв'язку з виробничою необхідністю на підставі Наказу №673/Н від 22.09.2009 року, вважає неправомірним та таким, що суперечить статтям 32, 33, 34, 40, 42 КЗпП України, порушує його трудові права, зокрема, право на працю, гарантоване ч.1 ст.43 Конституції України та ст.2 КЗпП України.

Окрім того, враховуючи незаконне переведення (вивільнення) його з роботи, з ціллю незаконного звільнення, вже не в перший раз, з особистих упереджених причин за те, що він є членом профкому вільної профспілкової організації на ДП «Донецька залізниця» та відстоює свої порушені права та осіб, які в неї входять, порушення його законних прав призвело до моральних страждань, хвилювань про матеріальне забезпечення членів її сім'ї, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, це відобразилося на його стані здоров'я та він вимушений був лікуватися в лікувальному закладі. Моральну шкоду  оцінює у 50000,00 гривень.

Просив: визнати незаконним наказ №377/НЗ-ос від 30.09.2009 року „Про переміщення працівників” про переміщення його – ОСОБА_1, ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця», із 01.10.2009 року до відділу ревізій і контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» у межах спеціальності й кваліфікації, обумовлених трудовим договором без змін режиму роботи зі збереженням функцій, що виконуються, і без змін умов оплати праці, посадового окладу в розмірі 1770 грн. на місяць, поновивши їй умови роботи на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця» із 1.10.2009 року за його згодою. Стягнути  на його користь суму завданої їй моральної шкоди у розмірі  50000 грн.

Згодом, позивач доповнив позовні вимоги наступним: під час слухання справи Наказом №461/НЗ-ос від 03.12.2009 року його звільнили з посади ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів, внаслідок закінчення терміну дії контракту (п.2 ст. 36 КЗпПУкраїни).

З даним наказом він не згоден, і вважає його необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і роботи переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю роботи. За рівних умов продуктивності роботи і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним – при двох або більше утриманців, особам в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. Проте працівники, що мають показники роботи, набагато нижче, ніж у нього, що підтверджується протоколом оперативної ради за підсумками роботи ревізорів-інструкторів відділу ревізій і контролю пасажирських потягів за 6 місяців 2009 року від 31.07.2009 року, які не мають і дворічного стажу. Він характеризується позитивно, має утриманців, у 2004 році він пройшов підвищення кваліфікації за програмою «Нормативно правові основи пасажирських перевезень та проведення ревізій пасажирських поїздів і вокзалів» та отримав Свідоцтво.

У зв'язку з цим він має переважне право на залишення на роботі на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів у відділі ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю і внутрішнього аудиту ДП «Донецька залізниця», відповідно до умов контракту, без зміни режиму роботи із заощадженням виконуваних функцій і без змін умов оплати роботи, посадового окладу.    

Таким чином, наказ № 461/Н3-ос від 03.12.2009 року про його звільнення є незаконним і таким, що порушує його трудові права, як працівника, а також конституційні права (ст.43 Конституції України), виданим з порушенням ст.49-4 КЗпП України, без згоди профспілкового комітету.

Враховуючи, що, покладені на нього працедавцем зобов'язання виконувалися ним відповідально, скарг на нього не надходило, характеристики позитивні, робота  дуже подобається, відповідає його кваліфікації, освіті, і він готовий виконувати її надалі, контракт повинен бути продовжений.  

Просив, враховуючи ще і уточнення від 11.02.2010 року: поновити його на роботі на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів у відділі ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю і внутрішнього аудиту державного  підприємства «Донецька залізниця» з 04.12.2009 року; поновити йому – ОСОБА_1, попередні умови роботи, зобов'язавши державне підприємство «Донецька залізниця» перевести його, як ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів у відділі ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю і внутрішнього аудиту з 01.10.2009 року за його згодою; визнати продовженим дію контракту  №10 від 4.12.2008 року між ним – ОСОБА_1  та Державним підприємством «Донецька залізниця» на невизначений термін,  стягнути з державного  підприємства «Донецька залізниця» на його користь середню заробітну платню за час вимушеного прогулу з 03.12.2009 року; визнати Наказ по особовому складу Донецької залізниці №377/НЗ-ос «Про переведення працівників від 30.09.2009 року про переміщення його – ОСОБА_1 ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів  з 01.10.2009 року у відділ ревізій і контролю приміських пасажирських потягів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» у межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором без змін режиму роботи із збереженням виконуваних функцій і без змін умов оплати праці, посадового окладу у розмірі 1770 грн. в місяць» - недійсним; визнати наказ №461/НЗ-ос від 03.12.2009 року «Про припинення трудового договору (контракту)» недійсним; стягнути з відповідача на її користь суму заподіяної їй моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримував позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, підтримувала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що наказом виконуючого обов'язки заступника начальника ДП «Донецька залізниця» з кадрів і соціальних питань №377/НЗ-ос від 30.09.2009 pоку, ОСОБА_1 ревізора - інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських, поїздів перемістили з 01.10.2009 року у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів, служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовими договорами без змін режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці.

Зазначила, що переміщення не суперечить діючому законодавству, а саме п.2 ст.32 КЗпП України: не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує, згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Жодною з вищевказаних у п.2 ст. 32 КЗпП України складових частин поняття переміщення не порушено.

Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. У дипломі спеціаліста чи іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається через назву професії.

Професія - здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації. Робота є статистичною одиницею, що кваліфікується відповідно до класифікації, необхідної для її виконання.

У відповідності до Класифікатору професій ДК 003:2005 існує тільки одна професія на посаді ревізора - інструктора з контролю пасажирських поїздів за кодом 4211, оскільки приміські перевезення здійснюються пасажирськими поїздами та здійснюють одну мету - перевозять пасажирів. Пасажирські поїзда розподіляються на приміські, дальнього прямування та міські. У відповідності з вищевикладеним, вважає, що переміщення позивача здійснювалось у межах професії.

04.12.2008 року з ОСОБА_1 було укладено контракт №10, термін дії якого закінчився 03.12.2009 року.

Керівництвом залізниці позивачу було запропоновано укласти новий контракт для продовження праці на підприємстві, від укладання якого позивач відмовилась, зробивши відповідний запис.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року №764 «Про затвердження переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору», зазначила представник відповідача, робота на посаді позивача передбачає обов'язкове укладання контракту.

Таким чином, після відмови від підписання контракту ДП «Донецька залізниця», згідно діючому законодавству, змушено було звільнити ОСОБА_1 за п.2 ст.36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Стосовно переважного права залишення на роботі, то представник зазначила, що позивач не вірно тлумачить ст.42 КЗпП України, оскільки переважне право залишення на роботі при застосовується при вивільненні працівників, а не при переміщенні.

Особа, яка видала наказ про переміщення є повноважною, оскільки згідно п.7.1. наказу начальника Донецької залізниці «Про розподіл обов'язків між начальником залізниці та його заступниками», заступник начальника залізниці по кадрам і соціальним питанням організує роботу на залізниці з кадрів і соціальних питань.

Згідно п.7.2. цього ж наказу, заступник начальника залізниці по кадрам і соціальним питанням здійснює прийом, переведення, звільнення керівників, призначення і звільнення яких належить до йото компетенції і всіх інших категорій спеціалістів і працівників управління.

Згідно п.7.3. наказу - несе відповідальність за підбір, підготовку і розміщення кадрів.

Згідно п.7.13. вищезазначеного наказу - на період відсутності заступника начальника залізниці з кадрів і соціальних питань виконання його обов'язків покладається на начальника служби кадрів, навчальних закладів, та соціальних питань.

Виходячи з того, що згідно з наказом начальника залізниці №326/Н-в від 31.08.2009 року та наказу №327/Н-в від 31.08.2009 року, заступник начальника залізниці з кадрів і соціальних питань перебував, у відпустці та у відповідності з наказом начальника залізниці №217/Н-ос від 11.09.2009 року, виконання його обов'язків було покладено на начальника служби кадрів, навчальних закладів і соціальних питань.

Таким чином, зазначає, що наказ про переміщення позивача видано у повній відповідності з діючим трудовим законодавством України.

Щодо наведеної таблиці у позовній заяві: зі зміною назви відділу спеціальність не змінюється (про що свідчить текст наказу - у межах спеціальності); спеціальність позивача - залізничний транспорт; назва служби також не має значення, оскільки переміщення здійснювалося у межах одного підприємства; місцевість не змінювалась, оскільки, позивач працював за адресою: м. Донецьк, вул.. Горнова, 1 Б. У відповідності до Наказу від 30.09.2009 року, зміни місця праці не передбачено, оскільки служба приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» розташована у м. Донецьку, відповідно і відділ знаходиться разом зі службою. Що стосується розпорядження про яке говорить позивач, то воно з'явилось багато пізніше переміщення (що говорить про те що на момент переміщення місцевість не змінювалась), а по - друге, з тексту розпорядження неможливо зробити висновок про постійне перебування у м. Ясинувата, оскільки це розпорядження говорить тільки про те, що у м. Яснувата виділили окреме приміщення для відпочинку при перевірці, коли працівники даного відділу перебувають у м. Ясинувата (за проханням робітників даного відділу, зокрема позивача); висновок про заниження кваліфікації не відповідає дійсності; зміна повноважень не впливає на переміщення; графік не є істотною умовою праці; умови праці не змінюються, тому контракт пропонували укласти тоді, коли закінчиться строк попереднього контракту, від укладання якого позивач відмовився; ніякі умови праці не змінювались, завдання позивач отримував у місті Донецьку.

Зазначає, що якщо керівник підприємства, не змінюючи заробітну плату, звузив коло обов'язків, то це говорить тільки про поліпшення умов праці.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів",  вказано, що суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

22.09.2009 року наказом №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» в Службі приміських пасажирських перевезень створено відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів у кількості 9 штатних одиниць.

Пунктом 3 Наказу №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року, начальнику служби кадрів… було наказано забезпечити укомплектування відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів за рахунок працівників, що вивільняються відповідно до наказу від 25.06.2009 року  №449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів».

Наказом від 25.06.2009 року №449\Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів», відділ ревізій та контролю пасажирських поїздів, який налічував 18 працівників, повинен був передати до 01.10.2009 року 10 штатних одиниць до служби контролю та внутрішнього аудиту. Наказом було передбачене працевлаштування восьми вивільнюваних працівників.

Посилання в Наказі №673Н «Про створення відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів» від 22.09.2009 року на наказ від 25.06.2009 року №449/Н «Про приведення штатного розпису служби контролю та внутрішнього аудиту у відповідність до Рекомендованих типових штатів» є незаконним та таким, що суперечить діючому законодавству України про працю, зокрема ч.2 ст..49-4 КЗпП України, де вказано, що «Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення».

До Вільної профспілки залізничників України, членом якої є позивач, Дорожнього комітету профспілок залізничників і транспортних будівельників України на Донецькій залізниці – первинна профспілкова організація апарату управління Донецької залізниці офіційних звернень або подання на вивільнення  працівників відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів не надходило - відповіді № 41 від 04.09.2009 року, №26 від 12 серпня 2009 року.

30.09.2009 року Наказом Донецької залізниці № 377/НЗ-ос «Про переміщення працівників» ОСОБА_1, ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів перемістили з 01.10.2009 року у відділ ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця» в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором без зміни режиму роботи зі збереженням виконуваних функцій та без змін умов оплати праці, посадового окладу у розмірі 1770 грн. в місяць».

Однак, з підстав зазначених вище, вказане переміщення є незаконним.

Окрім того, це, так зване, переміщення, фактично є переведенням на іншу роботу, та потребує згоди працівника, оскільки відділ підпорядковується іншій Службі, змінилась місцевість, позивач працював за адресою: м. Донецьк, вул.. Горнова, 1 Б., після переводу: Донецька область, м.Ясинувата, вул..Орджонікідзе 158; занижена кваліфікація; не передбачена перевірка на міжнародних перевезеннях; змінився графік та умови праці, звужено коло обов'язків, та таке інше.

19.10.2009 року позивачем на ім'я керівника ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_6 була подана заява про ознайомлення в цей день з наказом №377/НЗ-ос від 30.09.2009 року та незгода на переміщення її (переведення) у інший відділ, який підпорядковується іншій Службі, з іншими посадовими повноваженнями та на умовах, що не обумовлені  контрактом.

Таким чином, наказ від 30.09.2009 року Донецької залізниці №377/НЗ-ос «Про переміщення працівників» є незаконним, у зв’язку із чим, підлягають поновленню позивачу умови роботи на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця» із моменту їх порушення, тоб то, із 1.10.2009 року.

04.12.2008 року з позивачем було укладено контракт №10, термін дії якого закінчився 03.12.2009 року.

Керівництвом залізниці позивачу було запропоновано укласти новий контракт для продовження праці на підприємстві на посаді ревізора-інструктора з контролю приміських пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень ДП «Донецька залізниця», від укладання якого позивач відмовився, зробивши відповідний запис.

Наказом №461/НЗ-ос від 03.12.2009 року з позивачем ОСОБА_1 ревізором-інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» припинений контракт та він звільнений із 3.12.2009 року за п.2 ст.36 КЗпП України – закінчення строку дії контракту №10 від 4.12.2008 року.

Однак зазначений наказ не можна вважати законним, оскільки, позивачу був запропонований для підписання контракт на посаду ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських  пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень, куди вона була переведена незаконно.

Контракт із ним, як із ревізором-інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів, з якого він був не законно переведений, не пропонувався.

Таким чином, позивач правомірно відмовився від підписання контракту з ДП «Донецька залізниця» на посаду ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських  пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень, на яку він був переведений незаконно.

З посади ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів  відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів, ОСОБА_1 за закінченням строку дії контракту не звільнявся, тому він підлягає поновленню на роботі саме на посаді ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів  відділу ревізій та контролю пасажирських поїздів, з 4.12.2009 року.

У відповідності до вимог ст.235 КЗпП України, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню  заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі: 7292 грн. 75 коп.,

Відповідно до положень ст.367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2668,08 грн.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач працює у відповідача з 1997 року. Представником відповідача суду не було надано ніяких доказів стосовно того, що за весь час її роботи, до нього були якісь претензії з боку адміністрації.

Тому суд вважає, що сам факт його звільнення з порушенням його трудових прав, призвів до моральних страждань позивача.

Окрім того, невиплатою заробітної платні за період часу з моменту звільнення – 3.12.2009 року і до моменту винесення рішення суду, відповідач поставив позивача та його сім'ю в скрутне матеріальне становище, через що були істотно порушені його життєво-побутові зв'язки, що склалися, оскільки, він з вини відповідача впродовж тривалого періоду часу не мав можливості одержати і використати на свої потреби і потреби сім'ї значну грошову суму, що змусило позивача прикладати додаткові зусилля по організації свого життя, і, крім того, відповідач порушив його конституційне право на труд та отримання оплати за працю.

Все це викликало для позивача значні моральні переживання і страждання, які суд оцінює в 500 грн. і вважає за необхідне стягнути, відповідно до ст.237-1 КЗоТ України, їх на користь позивача з відповідача.

Всього підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача: заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 7292 грн. 75 коп.,  моральна шкода в сумі 500 грн., а всього: 7792 гривні 75 коп.

Окрім того, суд приходить до висновку, що контракт є продовженим на невизначений термін, оскільки, з позивачем припинений контракт та він звільнений із 3.12.2009 року за п.2 ст.36 КЗпП України – закінчення строку дії контракту №10 від 4.12.2008 року, фактично в зв’язку з його правомірною відмовою підписати новий контракт на посаду, на яку він був переведений незаконно.

В силу ст.88 ЦПК України,  з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 81 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн.

На підставі ст.ст.21 ч.3, 231-233, 235, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №461/НЗ-ос від 03.12.2009 року про припинення трудового договору (контракту) та звільнення із 3.12.2009 року ОСОБА_1 ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій та контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» за п.2 ст.36 КЗпП України – закінчення строку дії контракту №10 від 4.12.2008 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів служби контролю й внутрішнього аудиту державного підприємства «Донецька залізниця», із 4.12.2009 року.

Визнати незаконним наказ №377/НЗ-ос від 30.09.2009 року «Про переміщення працівників” про переміщення ОСОБА_1,  ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця», із 01.10.2009 року до відділу ревізій і контролю приміських пасажирських поїздів служби приміських пасажирських перевезень державного підприємства «Донецька залізниця» у межах спеціальності й кваліфікації, обумовлених трудовим договором без змін режиму роботи зі збереженням функцій, що виконуються, і без змін умов оплати праці, посадового окладу в розмірі 1770 грн. на місяць, поновивши йому умови роботи на посаді ревізора-інструктора по контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю пасажирських поїздів державного підприємства «Донецька залізниця» із 1.10.2009 року.

Визнати продовженим дію контракту  №10 від 4.12.2008 року між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Донецька залізниця» на невизначений термін.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7292 грн. 75 коп моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього: 7792 гривні 75 коп., та судовий збір в дохід держави в сумі 81 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2668,08 грн., підлягає негайному виконанню.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга  на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд через даний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя Ворошиловського районного суду

м.Донецька                                 ОСОБА_12