АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - судді Фальчука В.П.
суддів: Троїцької Л.Л., Сидоренко І.П.,
при секретарі - Петренко Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання рішення про відмову в оформленні документів для надання статусу біженця неправомірним та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для надання статусу біженця -
встановила;
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2006 року у задоволенні адміністративного возову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з тим, що її побоювання стати в Демократичній республіці Конго жертвою переслідувань за ознаками належності до певної соціальнії групи або політичних переконань не є обґрунтованими, та не можуть перешкоджати позивачці повернутися на Батьківщину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи вказуючи, що у разі відмови у наданні їй статусу біженця, її буде повернуто до Демократичної Республіки Конго, де її життю загрожує небезпека через належність до соціальної групи - сім'ї журналіста, який переслідувався політичною партією «Рух визволення Конго» за публікації в місцеві пресі щодо геноциду народності «Ема».
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів в необхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції законно та обгрунтовано встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Демократичної республіки Конго і в будь-яких політичних та громадських партіях та спілках республіки не перебуває. В заяві про надання статусу біженця вона вказала на те, що її чоловік був журналістом газети «Tropicain soir» у м. Бунья, та автором газетної публікації, присвяченій геноциду народності «Ема», яка проживає на сході ДРК, на кордоні з Угандою. За ці публікації чоловік переслідувався членами політичної партії «Рух визволення Конго», яка на початку 2004 року винищила 300 представників народності «Ема» за те, що ця народність лояльно ставилася до політики Уганди, направленої на проникнення на територію ДРК з метою заволодіння природними багатствами. 25.07.2004 року чоловіка ОСОБА_1 було кинуто до в'язниці, де його утримували у нелюдських умовах. 10.08.2004 року чоловікові вдалося втекти з в'язниці та сім'єю покинути країну проживання, так як у ДРК має місце нестабільність політичної
Справа №22а-45/07 Категорія АП;
Головуючий у першій інстанції Бойка А.В., Доповідач Фальчук В.П.
ситуації і приховування фактів геноциду малих народностей. Позивачка та її чоловік не зверталися з захистом до відповідних державних органів ДРК, так як цей захист є неефективним.
Згідно ст.1 Закону України „Про біженців" від 21.06.2001 року біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками належності до певної соціальної групи або політичних переконань не може скористатися захистом своєї країни, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно ч. 7ст. 11 Закону України „Про біженців", крім заяви про надання статусу біженця в Україні, заявником додаються документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця.
В порушення зазначених вимог Закону ОСОБА_1 не надала відповідачу та суду жодних документів, які б підтвердили викладені нею відомості щодо переслідування її чоловіка та членів його сім'ї в країні помешкання у зв'язку з роботою газеті «Тгорісаіп soir» та публікаціями про геноцид народності «Ема».
Обставини, на які посилається позивач є необгрунтованими, та не дають підстав для вирішення питання про оформлення документів для надання їй статусу біженця.
Тому Управлінням міграційної служби в Одеській області законно та обгрунтовано було прийнято рішення №121 від 16.12.2005 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для надання статусу біженця.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, тому що судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права щодо розгляду адміністративного позову ОСОБА_1.
Відповідно до позиції УВКБ ООН від 16.12.1998 року «Про обов'язки й стандарти доказу в заявах про біженців» обов'язок доказування побоювань стати жертвою переслідувань покладається на особу, яка висловлює таке твердження. ОСОБА_1 таких доказів суду не надала, тому законних підстав для скасування постанови суду немає.
Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.196, п.1ч.1ст.198, ст.200, п.1ч.1ст.205, ст.206, ч.5ст.254 КАС України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -
ухвалила;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2006 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, з дня набрання законної сили.