АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20  лютого 2007р.                                                                                          м.Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в

в складі:

головуючого судді -      Шейко Л.М.

суддів                    -        Комаровської Н.В., Короткова В.Д.

при секретарі   -               Тончевої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитку, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2005 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1. та просила стягнути з нього на її" користь суму в розмірі 54 000 гривень, а саме: 27 000 гривень у рахунок матеріальної шкоди та 10000 гривень у рахунок моральної шкоди. Також позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у порядку ст. 22 ЦК України у розмірі 32000 гривень, а саме: збиток по погашенню боргу по оренді, по зобов'язанням перед орендодавцем, по навчанню працівника, по втраті робочого місця на радіо ринку.

В судовому засіданні відповідач з вимогами позивача не погодився, посилаючись на те, що між сторонами склалися трудові відносини, які випливають з трудового договору від ІНФОРМАЦІЯ_1, але між ними не був укладений договір про матеріальну відповідальність, це також не вказано у вищезазначеному договорі. Також відповідач вважав необгрунтованими вимоги позивача, тому що при покладені матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству винними протиправними діями працівника. Також відповідач вважає, що з вини ОСОБА_2 при здійсненні нею підприємницької діяльності не було організовано бухгалтерський облік господарчих операцій, пов'язаних з рухом матеріальних цінностей та грошових коштів, а умови праці і зберігання матеріальних цінностей не відповідали встановленим вимогам.

Рішенням суду від 27 липня 2006 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1. в рахунок моральної шкоди 10000 гривень в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення про відмову в позовних вимогах ОСОБА_2 повністю.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, вважає наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2, як суб'єкт підприємницької діяльності заключила з ОСОБА_1. як працівником трудовий договір ІНФОРМАЦІЯ_2 безстроково, з зобов'язанням реалізації і ремонту оргтехніки і комп'ютерних комплектуючих з оплатою по 118 гривень щомісячно, без матеріальної відповідальності. Договір був розірваний ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 6).

Справа № 22ц -43672007р.

Головуючий 1 інстанції суддя - Целух А.П.                                    Категорія: 42/ Р19.

Доповідач - Шейко Л.М.

Із справи вбачається, що позивачкою не було організовано бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з рухом матеріальних цінностей та грошових коштів, відсутні звіти про отримання і реалізацію матеріальних цінностей та визначення їх вартості.

Згідно ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом відмовлено в стягненні матеріальної шкоди на підставі вказаної норми права, оскільки не встановлено шкоду, протиправні дії, причинний зв'язок між ними, та вину відповідача.

Не було також належно з'ясовано характер правовідносин сторін та норми права, якими вони регулюються. Суд не врахував, що правові відносини сторін повинні грунтуватися на підставі трудового договору, яким, відповідно до ст. 237,1 КЗпП України стягнення моральної шкоди з працівника на користь власника чи уповноваженим ним органом не передбачено.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України спричинення моральної шкоди повинен доказати позивач. Однак доказів спричинення моральної шкоди, згідно посилання суду на ст. 1167 ЦК України, суду не надано і в ході розгляду справи не встановлено, тому не було підстав для стягнення моральної шкоди. Висновки суду в цій частині позову необгрунтовані, тому на підставі п.2 ст.309 ЦПК України рішення в частині стягнення моральної шкоди у сумі 10000 гривень підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення.

В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303; 303 ч.І п.2; 314 ч.2; 316; 317ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1     - задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 липня 2006 року в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у сумі 10000 гривень (десять тисяч гривень) - скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в стягненні моральної шкоди з ОСОБА_1 у сумі 10000 (Десять тисяч гривень).

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.