АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-481/ 2007 Головуючий у їй інстанції -Боженко Л.В.
Категорія -19/21 Доповідач - Прозорова М.Л.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого -Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом і просив стягнути з відповідача на його користь 75000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами ВАТ „Павлоградвугілля". За час роботи він захворів професійними захворюваннями: хронічна диско гена хребетно-кресцова радікулопатія з тійким больовим та мишечно-тонічним синдромом і спонділоартоза дифузної потрузії, порушення опорно-рухової функції хребта.. Згідно висновку МСЕК від 13.02.2002р. йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
В зв'язку з отриманим професійним захворюванням та втратою професійної працездатності йому - позивачу спричинена моральну шкоду, оскільки його стан здоров'я погіршився, відчуває депресію та інше.
Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка позовні вимоги не визнав.
2
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволені частково, з Фонду на користь позивача стягнуті страхові виплати за моральну шкоду в сумі 41250 грн. / а.с.23-26/.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права, оскільки в справі відсутня довідка МСЕК про наявність моральної шкоди позивачу, суд не врахував що згідно п.27 ст.77 Закону України „Про бюджет 2006 року" накладено мораторій на виплату потерпілим та членам їх сімей моральної шкоди / а.с. 27-28/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно по п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин про те, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами ВАТ „Павлоградвугілля". За час роботи захворів професійними захворюваннями: хронічна диско гена хребетно-кресцова радікулопатія з стійким больовим та мишечно-тонічним синдромом і спонділоартоза дифузної потрузії, порушення опорно-рухової функції хребта. Згідно висновку МСЕК від 13.02.2002р. йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
За таких обставин міський суд прийшов до висновку про те, що позивачу внаслідок професійного захворювання спричинено моральну шкоду і, що відповідно до вимог ст. ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхову виплату за моральну шкоду повинен сплатити відповідач.
З даними висновками суду погодитись неможна оскільки вони є неправильними і суперечать обставинам справи, діючому матеріальному та процесуальному закону.
Як вбачається з матеріалів справи в 1995 році ОСОБА_1 дійсно отримав професійне захворювання виконуючи трудові обов'язки, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 31.01.1995р. / а. с. 48/.
Зазначене професійне захворювання ОСОБА_1.. встановлене ще в 1995 році, коли за висновком МСЕК від 26.01.1995р. / а.с.44 /, - йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню. Висновком МСЕК від 17.01.1997р. / а.с.445 /, - йому було встановлено по професійному захворюванню вже 60% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
Затим при черговому огляді 05.02.1998 p., 10.02.2000 р. та 13.02.2002 p. позивачу було підтверджено його професійне захворювання 3 група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності.
Тобто правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на момент отримання позивачем професійного захворювання на виробництві.
Моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті отриманого професійного захворювання, яке встановлене в 1995 році, при виконанні ним трудових обов'язків, - може бути відшкодована виходячи з вимог ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року / з послідуючими змінами та доповненнями/ „ Про охорону праці" та п.11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяно працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджених постановою Кабміну України від 23.06.1993 року № 472 - з послідуючими змінами та доповненнями ), а не виходячи з вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від
3
нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким керувався суд першої інстанції розглядаючи даний спір по суті.
Таким чином, на час виникнення у позивача права на отримання моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог п. 11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства..., не міг перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати без урахування будь-яких інших виплат.
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в 1995 році, але він не скористався своїм правом на відшкодування моральної шкоди, у встановлений законом строк, а звернувся до суду з позовом про стягнення страхової виплати за моральну шкоду лише в вересні 2006 року.
Оскільки моральна шкода, в зв'язку з професійним захворюванням позивача, випливає з його трудових відносин, але регулюється спеціальним матеріальним законом, то колегія суддів вважає, що до даних правовідносин повинен застосовуватись трирічний строк на звернення до суду за вирішенням спору, який позивачем пропущено без поважних на те причин. Звернувшись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди майже через 10 років позивач не ставив питання про поновлення строку на звернення до суду із зазначеним позовом, на поважність причин пропуску строку не посилався і доказів поважності пропуску строку суду не надав.
За таких обставин колегія суддів не може визнати рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах, в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, як таке, що не відповідає обставинам справи, а також ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2006 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в його позовних вимогах про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.
Рішення суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.