Справа № 352/1838/18 

Провадження № 11-кп/4808/327/19 

Категорія ст.183 КПК України 

Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  

Суддя-доповідач  ОСОБА_2  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 

прокурора ОСОБА_7  

захисника підозрюваного ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо 

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області, без постійного місця реєстрації, жителя АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2019 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк тримання під вартою постановлено рахувати з 12 год. 10 хв. 01 серпня 2019 року. Термін дії ухвали -до 12 год. 10 хв. 01 жовтня 2019 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 посилається на те, що обраний запобіжний захід є надто суворим, оскільки з часу затримання та по час обрання запобіжного заходу підозрюваний вів себе належно.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_9 надав слідчому показання, в яких не заперечував скоєння ним злочину, а також на слідчому експерименті детально розказав та показав скоєння ним злочину відносно потерпілої ОСОБА_10 . Потерпіла немає ніяких претензій, оскільки речі їй повернуті.

Зазначені обставини судом не були враховані. Зазначає, що підозрюваний до часу затримання працював, перебував у цивільному шлюбі з жінкою, в якої на утриманні 8 річна донька, якою він опікувався та утримував, має постійне місце проживання.

Окрім того, судом безпідставно прийнято рішення без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якою відносно ОСОБА_9 обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного браслета, а у випадку неможливості  застави.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор заперечив доводи і вимоги поданої апеляційної скарги і просив залишити ухвалу суду без змін;

- захисник ОСОБА_8 та обвимнувачений ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги і просили про її задоволення. 

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно залишити без змін.

Рішенням Конституційного Суду України №4 р/2019 від 13.06.2019 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. 

Вищевказаним рішенням Конституційний суд України зобов`язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність до прийнятого рішення.

Визнання Конституційним Судом України положення ч. 2 ст. 392 КПК України неконституційним, свідчить про те, що ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті підлягають апеляційному розгляду. 

Незважаючи на те, що діючим національним кримінальним процесуальним законом не встановлено порядок оскарження ухвал суду про застосування строку тримання під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що з метою забезпечення ефективної реалізації права на судовий захист та задля досягнення цілей правосуддя, апеляція захисника підлягаєрозгляду із застосуванням принципу тлумачення діючих правових норм на користь обвинуваченого та сторони захисту. 

Колегія суддів виходить з того, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним з обмеженням конституційного права особи на свободу, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9  фактично вказують на відсутність правових підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. 

При вирішенні питання про законність рішення суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання. 

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2019 року обрано ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. до 01 жовтня 2019 року включно.

Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки. 

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження відповідно до якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати додаткові перешкоди. 

Колегія суддів приймає до уваги, що суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявні правові підстави для задоволення клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказуючи на наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що обвинувачений не працює, не має постійного джерела прибутку та не має постійного місця реєстрації.

При вирішенні клопотання судом було враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_9 , його вік, стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, без постійного місця реєстрації та відсутність роботи суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Також, на переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

З копії матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт було спрямовано до суду 11.09.2018 року.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що маючи не зняту та не погашену судимість, повторно вчинив новий злочин, а саме: 01.08.2018 року приблизно о 01.00 год. спільно з ОСОБА_10 , з якою розпивав спиртні напої за місцем проживання ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 . Близько 05.00 год. того ж дня, ОСОБА_10 попросила ОСОБА_9 відвезти її додому, на що останній погодився.

Однак, ОСОБА_9 вирішив поїхати з потерпілою в с. Липівка Тисменицького району, в результаті чого по дорозі між ними виникла суперечка та шарпанина з приводу непристойної поведінки обвинуваченого.

ОСОБА_9 вирішив залишити потерпілу в полі неподалік с. Липівка Тисменицького району і в момент відеозйомки потерпілою дій ОСОБА_9 , у останнього виник умисел направлений на заволодіння майном ОСОБА_10 : мобільним телефоном.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9  наніс ОСОБА_10 декілька ударів рукою в область обличчя та голови, при цьому заволодівши її мобільним телефоном, тим самим завдав потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 809 гривень.

Таким чином, ороганом досудового розслідування ОСОБА_9 звинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст.186 ч.2 КК України.

11.09.2018 року ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області було призначино підготовче судове засідання по кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України на 24.09.2018 року з викликом учасників судового провадження.

ОСОБА_9 у підготовче судове засідання не з`явився, на підставі чого 06.11.2018 року судом постановлено ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_9 . Дану ухвалу працівниками поліції не було виконано у зв`язку з відсутністю ОСОБА_9 по місцю проживання.

28.11.2018 року судом постановлено ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_9 повторно, яка працівниками поліції не була виконана у зв`язку з відсутністю ОСОБА_9 по місцю проживання.

11.04.2019 року судом постановлено ухвалу про оголошення в розшук обвинуваченого ОСОБА_9 . На даний час судове провадження ще не розглянуте.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддею враховано, що ОСОБА_9 не з`являвся у підготовче судове засідання тривалий час, незважаючи на те, що судом приймались заходи щодо забеспечення його участі у судовому засіданні. 

Суд звернув увагу на те, що на даний час судове провадження на даний час ще не розглянуте. Окрім цього, суд взяв до уваги наведений стороною обвинувачення ризик щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_9 , оскільки останній раніше судимий 23.10.2003 року Вознесенським міським судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 5 років; 10.03.2004 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі, ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань, призначених за даним та попереднім вироками, призначено остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі, звільнений 24.07.2015 року.

Таким чином, суд при розгляді клопотання прокурора про обрання запобіжного захду відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, взая до уваги, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, враховуючи наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим, переховування від суду, відсутність місця реєстрації, можливість незаконно впливати на потерпілих, свідків та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що клопотання прокурора слід задоволити та застосувати запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, судом об`єктивно взято до уваги дані про особу обвинуваченого, який звинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені у клопотанні ризики є реальними, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненому злочині.

Основною метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. 

Зі змісту ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обвинувачений знаходиться в розшуку, раніше неодноразово судимий, може незаконно впливати на потерпілу в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції повинен вживати необхідних заходів щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки, оскільки недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розумним, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. 

Критеріями для визначення розумності строків під час кримінального провадження є складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Зі змісту копії матеріалів кримінального провадження вбачається, що тривалість розгляду кримінального провадження обумовлена процесуальною поведінкою обвинуваченого, який тривалий час ухилявся від явки до суду не повідосмляючи суду про причини своєї неявки.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання півд вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно враховувати, що останній знаходився в розшуку і 30.07.2019 року був затриманий.

31.07.2019 року прокурором у кримінальному провадженні Тисменицької місцеврої прокуратури ОСОБА_7 було подано клопотання до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обьвинуваченому ОСОБА_9 терміном на 60 діб.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забеспечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров`я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника адвоката ОСОБА_8 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.177,178,183,184,331,376,404,405,407,408,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_8 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2019 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3 

Судді: ОСОБА_4 

ОСОБА_5