Справа № 22ц - 190/07                                                    Головуючий першої інстанції: Андрощук В.В.

Категорія: 19                                                                     Судця-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем України

23   січня   2007 року                       колегія судців судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

судців:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                          Бобуйок І.Ф.,

за участю позивачки ОСОБА_1, представників відповідачів Хмельницького B.C., Султанської М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                                 ОСОБА_1

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до Центрального районного суду м. Миколаєва, головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про відшкодування майнової і моральної шкоди,

встановила:

У квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Центрального районного суду м. Миколаєва, головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області про відшкодування майнової і моральної шкоди.

Позивачка вказувала, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2002 p., зміненим ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 11 березня 2003 p., на її користь стягнута вартість ½ частки в квартирі АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2. визнано право власності на всю вказану квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_2. продав квартиру і передав позивачці 10980 грн.

Ухвалою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 травня 2004 р. рішення Центрального районного суду України від 25 жовтня 2002 р. та ухвалу апеляційного суду від 11 березня 2003 р. скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 направлено до місцевого суду на новий розгляд.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2004 р. в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням відмовлено.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2005 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5. про визнання договір купівлі-продажу квартири недійсними та визнання права власності відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка вважає, що внаслідок незаконного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2002 р. вона протиправно позбавлена своєї власності, а тому просила суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку 14020 грн. майнової шкоди (різницю між отриманою нею грошовою компенсацією за частку в квартирі та дійсною ринковою вартістю цієї частки у даний час) та 10000 грн. - моральної.

В суді позивачка збільшила свої вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди й просила стягнути солідарно з відповідачів 45832грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 14 вересня 2006 р. до участі у справі в якості відповідача залучено територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області.

В якості третьої особи до участі у справі було притягнуто ОСОБА_2. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2006 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати й ухвалити нове про задоволення позову, оскільки вважає, що висновки суду суперечать положенням Конституції України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 знаходилась у спільній частковій власності ОСОБА_2 (1/2 частка), ОСОБА_1 (1/4 частка) та ОСОБА_3. (1/4 частка).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2002 р. задоволено позов ОСОБА_2, йому у власність виділено квартиру АДРЕСА_1. Крім того, з нього стягнуто на користь ОСОБА_3. та ОСОБА_1 по 8695 грн. компенсації вартості належної кожній з них 1А частки у квартирі.

Цім же рішенням відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про встановлення порядку користування спірною квартирою та вселення.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 11 березня 2003 р. рішення суду від 25 жовтня 2002 р. змінено, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 10980 грн. компенсації вартості належної їй частки у квартирі.

Ухвалою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 травня 2004 р. рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2002 р. та ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 11 березня 2003 р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2004 р. в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування квартирою відмовлено. Ухвалою суду від 1 липня 2004 р. позов ОСОБА_2. про поділ квартири залишено без розгляду.

ІНФОРМАЦІЯ_1р. за договором купівлі-продажу вказану квартиру ОСОБА_2. продав ОСОБА_4. та передав 10980 грн. компенсації вартості Ул частки квартири ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, на яку посилається позивачка, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Однак, щодо судової влади ст. 62 Конституції визначає, що держава бере на себе обов'язок по відшкодування матеріальної і моральної шкоди лише спричиненої безпідставним засудженням у разі скасування як неправосудного вироку суду.

Крім того, підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові, в тому числі, діями суду встановлено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і суду". Цей Закон також не передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої, як вважає позивачка, судовими рішення, скасованими в подальшому касаційною інстанцією.

Більш того, як стверджує сама позивачка, у 2003 р. вона отримала від ОСОБА_2. 10980   грн.   грошової  компенсації  належної  їй   ½   частки   АДРЕСА_1. Таким чином, відсутні підстави вважати, що рішенням суду від 25 жовтня 2002 р. ОСОБА_1. було спричинено матеріальну шкоду.

З урахуванням наведеного відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1, а тому суд обґрунтовано відмовив їй у позові.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.