ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22.02.10 р. Справа № 10/209пн
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання – Ярош В.В.;
за участю представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1 – довіреність;
від відповідача – Устінова Л.А.– довіреність;
від третьої особи – Сандулеєва Г.В. – довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 м.Горлівка,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» м.Горлівка,
за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м. Горлівка
про зобов’язання вчинити певні дії, -
в судовому засіданні оголошувались перерви:
з 28.01.2010 р. до 15.02.2010 р.;
з 15.02.2010 р. до 22.02.2010 р.
В С Т А Н О В И В :
До господарського суду звернувся позивач, Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 м.Горлівка, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» м.Горлівка, про заборону відповідачу вчиняти дії по відключенню об’єкту від електротрансформаторної підстанції ТП-56 без додержання нормативно встановлених правил змін умов договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 2 від 01.07.2005 р., пропозицію позивача про укладання до договору додаткової угоди від 25.08.2009 р., лист № 119 від 14.09.2009 р., не додержання відповідачам вимог норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України при зміні умов договору.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 160 від 06.11.2009 р. проти позову заперечував та посилався на договір № 2, укладений між ним та позивачем, а також додаткову угоду від 01.09.2009 р. до договору № 2, яку було підписано СПД ОСОБА_4, однак не завірену печаткою останнього.
Вважає, що його наміри по відключенню від енергопостачання правомірні, оскільки позивач не виконує умови додаткової угоди щодо грошових зобов’язань.
Позивач СПД ОСОБА_4. у судовому засіданні 12.11.2009 р. усно заявив, що на його адресу надходили лише два примірника додаткової угоди від 25.08.2009 р. (арк.9-10). Додаткову угоду від 01.09.2009 р. не підписував (арк.23).
Представник відповідача та СПД ОСОБА_4 у судовому засіданні 12.11.2009 р. заявили, що на проведенні судово – почеркознавчої експертизи не наполягають.
12.11.2009 р. від позивача надійшла заява б/н про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по відключенню складу з холодильними камерами від енергопостачання (арк.25).
Відповідно до положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.
Таким чином, зі змісту вказаної статті випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянув заяву про забезпечення позову, суд встановив, що позивач просить заборонити відповідачу здійснювати дії по відключенню його об’єкту від енергопостачання. Дослідив позовну заяву, суд встановив, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо заборони відповідачу вчиняти дії по відключенню об’єкту від електротрансформаторної підстанції ТП-56 без додержання нормативно встановлених правил змін умов договору.
Таким чином, суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову фактично може привезти до розгляду по суті заявлених позовних вимог, що суперечить положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволені заяви щодо забезпечення позову.
21.12.2009 р. від позивача надійшло пояснення б/н, в якому останній клопотав перед судом про захист його прав і законних інтересів для чого вийшов за межи позовних вимог та визнав недійсним договір від 01.07.2005 р., крім того у порядку статті 90 ГПК України прийняв окрему ухвалу (арк.55).
Розглянув заявлене клопотання та дослідив матеріали справи, суд його відхиляє, оскільки вважає, що позивач недостатнього обґрунтував заявлені вимоги.
12.02.2010 р. позивач до суду надав клопотання про зміну позовних вимог (арк.77).Позивач просить визнати недійсною додаткову угоду від 01.09.2009 р. до договору № 2 від 01.07.2005 р. на підставі положень статті 231 Цивільного кодексу України у зв’язку з застосуванням до нього психічного тиску з боку відповідача.
Розглянув заявлене клопотання про зміну позовних вимог, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки суперечить нормам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якими надано можливість позивачу до прийняття рішення по суті змінювати підставу або предмет позову.
Ухвалою суду від 12.11.2009 р. до участі у розгляді справи на підставі положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України суд залучив Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго», на підставі положень статті 30 Господарського процесуального кодексу України для надання пояснень по суті спору суд залучив Національну комісію регулювання електроенергетики України.
Представник третьої особи ВАТ «Донецькобленерго у письмових поясненнях до суду від 21.12.2009 р. (арк.70) повідомив суд, що 12.02.2003 р. між ним та ТОВ «Рондо торгівля і фінанси» (відповідач по справі) був укладений договір про постачання електричної енергії № 3307. Всі питання щодо балансової належності ТП 56 сторони врегулювали у договорі № 3307.
Крім того, 30.07.2004 р. з СПД ОСОБА_4 був укладений договір на постачання електричної енергії № 1125, який останній виконує належним чином.
Таким чином, вважає, що підстав у відповідача щодо відключення позивача від енергопостачання не має.
Вважає, що договір № 2 укладений сторонами неправомірно.
Представник НКРЕ у судових засіданнях та письмових поясненнях до суду № 30-4-18/ від 21.12.2009 р. надав пояснення щодо умов виконання договору № 3307, укладеного між ВАТ «Донецькобленерго» та ТОВ «Рондо торгівля і фінанси» (арк.60-61).
Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені документи, заслухав пояснення сторін, третьої особи, представника НКРЕ, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи 01.07.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2 (арк.7).
За умовами вказаного договору позивач зобов’язувався приймати участь у витратах відповідача пов’язаних з профілактикою та ремонтом трансформаторної підстанції ТП № 56, яка належить відповідачу та розташована за адресою м.Горлівка-17, вул.Першотравнева 44.
Термін дії договору сторони встановили до 31.12.2005 р. та визначили, що він продовжує свою діє, якщо за місяць до закінчення його терміну жодною із сторін не буде надано пропозиції щодо його розірвання.
Відповідно до пункту 2.2. договору № 2 позивач зобов’язувався щомісячно перераховувати відповідачу грошові кошті у розмірі 120 грн. з урахуванням ПДВ, а також приймати участь у інших витратах, пов’язаних з ремонтом ТП 56.
Крім того, судом встановлено, що 12.02.2003 р. між ВАТ Донецькобленерго» (третя особа по справі) та відповідачем був укладений договір № 3307 про постачання електричної енергії (арк.46-49).
Термін дії договору сторони встановили до 31.12.поточного року та визначили, що договір є продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідно до умов вказаного договору ВАТ «Донецькобленерго» (постачальник) зобов’язувався постачати відповідачу (споживачу) електричну енергію, а останній зобов’язувався оплачувати отриману електричну енергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та Додатками до нього, які є невід'ємною частиною угоди.
Крім того, з усних пояснень сторін, а також письмових пояснень третьої особи убачається, що між ВАТ «Донецькобленерго» та позивачем по справі 30.07.2004 р. був укладений договір № 1125 про постачання електричної енергії (вказана угода до матеріалів справи надана не була).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що у серпні 2009 р. відповідач направив на його адресу проект додаткової угоди до договору № 2, в якій значно змінював розмір витрат, пов’язаних з утриманням підстанції. Як вважає позивач, його відмова у підписанні цієї додаткової угоди спричинить загрозу у відключені його від енергопостачання.
У підтвердження своїх доводів, позивач посилався на лист відповідача № 119 від 14.09.2009 р. (арк.11)
Приймаючи рішення, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та положень статті 20 Господарського кодексу України, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Право на захист розглядається як суб’єктивне цивільне право, яке виникає в особи в разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього прав або оспорювання цивільного права
Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач звернувся до суду з позовом про заборону відповідачу вчиняти дії по відключенню його від енергопостачання, при цьому посилався на договір № 2, що був укладений між ним та відповідачем, а також загрозу з боку відповідача щодо відключення від енергопостачання у зв’язку з його відмовою від укладання додаткової угоди до договору, якою змінювався розмір оплати утримання трансформаторної підстанції № 56 (далі ТП № 56).
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.
Як вже зазначалось вище, умовами договору № 2 сторони встановили, що позивач приймає участь у витратах пов’язаних з утриманням ТП № 56, а відповідач зобов’язується утримувати ТП № 56 у належному стані (пункт 2.1).
Таким чином, суд встановив, що положеннями договору № 2 будь-які умови та зобов’язання щодо енергопостачання не регламентовані.
З матеріалів справи убачається, що третьою особою, на умовах укладених договорів, здійснюється енергопостачання як позивачу так і відповідачу.
Таким чином, суд вважає, що на підставах договору № 2 у відповідача перед позивачем не виникло зобов’язань щодо енергопостачання на об’єкт останнього, а відтак у нього відсутні будь-які повноваження щодо підключення та відключення останнього від енергоспоживання.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Доводи позивача ґрунтуються на тих підставах, що відповідач у зверненні від 14.09.2009 р. за № 119 на його адресу повідомляв, що станом на 01.09.2009 р. відмовляється від виконання договору № 2 та припинення його дії з 14.10.2009 р.
В той же час в матеріалах справи знаходиться належним чином завірена копія додаткової угоди від 01.09.2009 р. до договору № 2 підписана сторонами та завірена печатками, відповідно до якої сторони змінили умови оплати витрат пов’язаних з утриманням ТП № 56 та продовжили термін до 31.12.2009 р.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що договір № 2, укладений між позивачем та відповідачем, стосується утримання та витрат пов’язаних з ТП № 56 (арк.7).
Проект додаткової угоди від 25.08.2009 р. до договору № 2, який був направлений відповідачем позивачу та наданий останнім до справи, стосується ТП № 668 (арк.9).
Додаткова угода від 01.09.2009 р. до договору № 2, що підписана сторонами та завірена печатками стосується ТП № 56 (арк.50).
З матеріалів справи убачається, що балансова належність ТП № 668 та ТП № 56 була предметом розгляду на технічній нараді від 25.02.2009 р., що відбулась між відповідачем та третьою особою на виконання умов договору № 3307 (арк. 43-49, 72).
Право власності на ТП № 56 відповідач обґрунтовує договором купівлі-продажу від 19.08.1998 р., укладеного між АТЗТ «ПРОДТОРГ» та Спільним Українсько-Англійським підприємством «РОНДО торгівля та фінанси ЛТД» (арк.35-37).
В той же час в матеріалах справи наявна відповідь КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» № 3122 від 30.11.2009 р., з якої убачається, що за відповідачем зареєстровано право власності на трансформаторну Ж та Е, будь-які відомості стосовно ТП № 56 – відсутні.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 36 цього ж кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо заборони відповідачу вчиняти дії по відключенню об’єкту від електротрансформаторної підстанції ТП-56 без додержання нормативно встановлених правил змін умов договору не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статей 11 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 32, 33, 36, 43, 49, 82, 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в задоволені позовних вимог Суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 м.Горлівка, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля і фінанси» м.Горлівка, про заборону відповідачу вчиняти дії по відключенню об’єкту від електротрансформаторної підстанції ТП-56 без додержання нормативно встановлених правил змін умов договору.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 01.03.2010 р.
Суддя
Надруковано 4 прим.:
1 прим. – позивачу;
1 прим. – відповідачу,
1 прим. - третій особі;
1 прим. – у справу.