Ухвала

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 188/1770/18

провадження № 61-8159ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Лесько А. О., (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Скарга мотивована тим, що з серпня 2015 року в Петропавлівському районному відділі ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження № 53925776, де боржником є ОСОБА_2 22 листопада 2018 року скаржником отримано лист з результатами визначення вартості майна за постановою про опис та арешт майна від 26 лютого 2018 року. Скаржник не погодився з результатами вартості описаного і арештованого майна, оскільки в постанові про опис та арешт майна зазначено майно, але відсутні будь-які відмінні його ознаки, в зв`язку з цим він вважає за доцільне провести огляд описаного і арештованого майна за місцем його знаходження за участю незалежного судового експерта по оцінці майна, тому він звернувся до суду з відповідною скаргою.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Сєрової К. М. в частині проведення оцінки арештованого майна у ЗВП № 53925776 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ; визнати такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі актів визначення вартості майна від 12 листопада 2018 року, описаного та арештованого майна боржника, згідно постанови про опис та арешт майна боржника від 26 лютого 2018 року, винесеної старшим державним виконавцем Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Сєровою К. М.; визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Сєрової К. М. в частині примусового виконання у ЗВП № 53925776 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ; зобов`язати державного виконавця Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Сєрову К. М. здійснювати заходи примусового виконання за ЗВП № 53925776 у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом за Законом України «Про виконавче провадження»; постановити окрему ухвалу в зв`язку з порушенням законодавства та виявлені чисельні недоліки в діяльності державного виконавця Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Сєрової К. М. та направити до органів досудового розслідування.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії державного виконавця по визначенню вартості описаного і арештованого майна за постановою від 26 лютого 2018 року є такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства України.

18 квітня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами неповно з`ясовані обставини справи. Заявник вважає, що державний виконавець після винесення постанови про опис та арешт майна майже 9 місяців бездіяв щодо визначення вартості майна. Також заявник не згоден з результатами визначення вартості майна, оскільки відсутні будь-які відмінні ознаки по кожному предмету, внесеному в постанову про опис та арешт майна боржника від 26 лютого 2018 року, тому у державного виконавця не було підстав визначати вартість майна за ринковими цінами, що діяли в день визначення вартості майна. Крім того, ним було подано клопотання про судове доручення суду першої інстанції щодо проведення огляду описаного та арештованого майна, за обов`язковою участю судового експерта, проте суд апеляційної інстанції проігнорував заявлене клопотання.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (сплати судового збору), який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

09 липня 2019 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) недоліки касаційної скарги усунуто.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що на виконанні Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває ЗВП № 53925776 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів.

Постановою Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 лютого 2018 року описано та арештовано майно, яке було оцінено з визначенням його вартості 12 листопада 2018 року.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Суди попередніх інстанцій врахували вимоги наведених норм закону, перевірили доводи скарги ОСОБА_1 та, встановили, що дії державного виконавця Петропавлівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Сєрову К. М. щодо визначення вартості описаного і арештованого майна за постановою від 26 лютого 2018 року є такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства України, обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні скарги.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Водночас за змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням того, що касаційна скарга є необґрунтованою та рішення касаційного суду за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, суд на підставі пункту 5 частини другої та частини четвертої статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частиною п`ятою, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко