Справа №2-296/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року              Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря – Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої під час виконання трудових обов'язків, –

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 25.11.2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої під час виконання трудових обов'язків, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 6 126 ( шість тисяч сто двадцять шість) гри. 23 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та моральну шкоду у розмірі 10 000 ( десять тисяч) грн. 00 коп., а також понесені судові витрати.

    Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі наказу № 6-к відповідач була прийнята з 18 травня 2009 року на посаду продавця у крамницю «Продукти», розташовану за адресою: м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Матросова, 34, з іспитовим строком на три місяці з 18 травня 2009 року до 18 серпня 2009 року.

    28 липня 2009 року між сторонами був укладений трудовий договір про безстрокову працю відповідача на вказаної посаді. За п. 2 цього договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність за товарно-матеріальні цінності та зобов'язалась не допускати недостач.

    10 серпня 2009 року під час передачі товарно-матеріальних цінностей була виявлена недостача товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Тому в той же день у крамниці була проведена інвентаризація, яка дійсно виявила недостачу на загальну суму 6 126 грн. 23 коп., що підтверджується актом інвентаризації від 10 серпня 2009 року та висновком за результатами інвентаризації від 10 серпня 2009 року.

    Таким чином, з вини відповідача, яка не виконала своїх обов'язків за трудовим договором від 28 липня 2009 року, позивачу була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 6 126 грн. 23 коп.

    На вимогу позивача в добровільному порядку погасити недостачу відповідач відмовилась, тому позивач вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в зазначеному розмірі.

    Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у приниженні його престижу та ділової репутації, він зазнав моральні переживання у зв'язку з порушенням його права власності. У позивача порушились нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, стосунки з оточуючими людьми. Заміст зайняття підприємницькою діяльністю позивач вимушений багато часу втрачати на поновлення порушених прав та інтересів. Для нормалізації підприємницької діяльності позивачу потрібно багато часу та зусиль. Моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 грн. 00 коп.

    Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

    Крім того ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 приймалась на роботу за її усною заявою, її письмової заяви про прийняття на роботу не існує. Трудовий договір укладений з нею у встановленому порядку не реєструвався, записи в трудову книжку не вносились.

    Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні. Свої заперечення представник відповідача обґрунтовував тим, що позивач і його представник не надали жодних доказів того, що між сторонами були трудові правовідносини, а також того, що відповідач отримувала товарно-матеріальні цінності на зазначені в документах суми, та не доведено вину відповідача у завданні матеріальної і моральної шкоди.

    Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона є матір’ю ОСОБА_1, працює приватним підприємцем, а також виконує обов’язки бухгалтера у ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_2. була прийнята на роботу продавцем 10 або 16 травня 2009 року з іспитовим строком на 3 місяці, так як не мала досвіду роботи. Заяву про прийняття на роботу відповідач писала, але у неї її заяви немає. Можливо її заява знаходиться у ОСОБА_1 наказ про прийняття ОСОБА_2. на роботу їй до відома не доводили. Свій підпис ОСОБА_2. залишила лише в трудовому договорі. Трудовий договір було вирішено укласти з ОСОБА_2 лише після виявлення у неї нестач, коли до ОСОБА_2. пропала довіра. Трудовий договір був підписаний 28 червня 2009 року. Розпорядок роботи був такий, що ОСОБА_2. один тиждень працювала, один тиждень відпочивала. На другий тиждень її роботи (у другу зміну) була виявлена нестача близько 100 грн., яку ОСОБА_2. погасила. Інвентаризація проводиться раз на тиждень при передаванні зміни від одного продавця до іншого. Претензій по заробітній платі у ОСОБА_2. не було. Постачальники привозять товар прямо до магазину. Накладну підписує продавець та віддає постачальнику. У неї залишається екземпляр із підписом постачальника. ОСОБА_3 участь в інвентаризації приймала. Інструктаж з техніки безпеки з ОСОБА_2 проводився усно. Відомостей про заробітну платню ОСОБА_6 надати не може, оскільки продавці отримували заробітну платню продуктами. ОСОБА_2 відмовилась підписувати акт інвентаризації коли побачила цифру нестачі. Вони звертались до міліції, оскільки ОСОБА_2 дзвонила їй та повідомила про крадіжку. Але в міліції відмовили в порушенні кримінальної справи, оскільки це не було офіційно оформлено.

    У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: наказ №6-к від 18.05.2009 року; копія трудового договору від 28 липня 2009 року; копія інвентаризаційного опису №1; висновки за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 10 серпня 2009 року; рух товарно-матеріальних цінностей по магазину «Аксамит» за період з 3 по 10 серпня 2009 року; копія накладної ПП Долженко; податкова накладна №3п-27898 від 03 серпня 2009 року; товарно-транспортна накладна РНГ1-0280622 від 04.08.2009 року; накладна №403 від 04 серпня 2009 року; накладна від 04.08.2009 року; витратна накладна 390151 від 04.08.2009 року ПП Баядера; товарно-транспортна накладна РНГ1-0281920 від 05.08.2009 року; витратна накладна №Р1к-0278540 від 05.08.2009 року; накладна РНк0020992 (Б) від 05.08.2009 року; накладна РНк0020993 (Б) від 05.08.2009 року; накладна №4 від 06.08.2009 року; товарно-транспортна накладна РНГ1-0282334 від 06.08.2009 року; рахунок №103617 від 06.08.2009 року; заказ №3кс0016953 від 06.08.2009 року; товарно-транспортна накладна РНГ1-0284410 від 07.08.2009 року; витратна накладна №РНр-0006012 від 06.08.2009 року; товарно-транспортна накладна РНГ1-0285579 від 08.08.2009 року; накладна від 07.08.2009 року; товарно-транспортна накладна РНГ1-0286645 від 09.08.2009 року; товарно-транспортна накладна РНГ1-0287936 від 10.08.2009 року; накладна №22 від 03 серпня 2009 року; накладна №23 від 03 серпня 2009 року; накладна №24 від 03 серпня 2009 року; накладна №25 від 05 серпня 2009 року; накладна №26 від 07 серпня 2009 року; накладна №27 від 07 серпня 2009 року; прибутковий касовий ордер на суму 6 500 грн. від 03.08.2009 року; прибутковий касовий ордер на суму 1 400 грн. від 04.08.2009 року; прибутковий касовий ордер на суму 2 200 грн. від 07.08.2009 року; прибутковий касовий ордер на суму 5 782,50 грн. від 10.08.2009 року; копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; копія торгового патенту; копія ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями; копія ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами; копія трудової книжки ОСОБА_2.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 134 КЗпП України  відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України  договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися при наявності одночасно двох умов: наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує, у зазначеному переліку; виконання обов'язків за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо пов'язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникові цінностей.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.21 КЗпП трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір уважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (ч.4 ст.24 КЗпП).

Згідно ст. 24-1 КЗпП у разі укладення трудового договору між  працівником  і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

18 травня 2009 року ОСОБА_1 видав наказ за №6-к про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду продавця з іспитовим строком на три місяці, тобто з 18 травня по 18 серпня 2009 року.

28 липня 2009 року між сторонами був укладений трудовий договір, пунктом 2 якого було передбачено що працівник зобов’язаний нести повну матеріальну відповідальність за товарно-матеріальні цінності, які знаходяться в магазині за адресою: м. Синельникове, вул. Матросова №34, а це є продукти харчування та супутні товари, а також торгівельне обладнання.

Відповідач, посилаючись на укладений 28 липня 2009 року з позивачкою договір та наказ від 18 травня 2009 року про прийняття її на роботу, пояснював, що ОСОБА_2 приймалась на роботу за її усною заявою, її письмової заяви не існує. Трудовий договір укладений з нею у встановленому порядку не реєструвався, що не відповідає положенням статті 24-1 Кодексу законів про працю України та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Мінпраці від 08.06.2001 р. N 260.

Укладаючи із ОСОБА_2 вищевказаний договір, заяви про прийняття її на вищевказану посаду вона не писала, а також не вносилися відповідні записи до її трудової книжки, яка до відділу кадрів підприємства не подавалася, що сторонами і не заперечується.

Крім того, згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2. вона в період з 20.05.2009 року по 02.12.2009 року перебувала на обліку у Синельниківському районному центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю.

Відповідно до інвентаризаційного опису №1 на 10 серпня 2009 року до початку проведення інвентаризації магазину по вул. Матросова №34 в м. Синельникове залишок товарів на момент інвентаризації складав 33 533,28 грн. При перевірці фактичної наявності виявилось товарів на 27 407,05 грн.

За висновками за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 10 серпня 2009 року нестача товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів складала 6 126,23 грн.

Але, позивачем серед наданих документів бухгалтерського обліку, не було надано жодного документу, який би підтверджував прийняття відповідачем ОСОБА_2 ТМЦ на будь-яку суму грошей, рух товару, а саме на яку суму було продано товару, та на яку суму повинно було залишено товару на момент проведення інвентаризації, та який би доказував, що саме з вини ОСОБА_2. виникла недостача у розмірі 6 126,23 гривень. З поданих позивачем доказів не підтверджується факт отримання ОСОБА_2 ТМЦ від постачальників.

Доказів, які б беззаперечно підтвердили повну  вину відповідача у виникненні  недостачі в магазині позивача останнім не надано, та не заявлено суду клопотань про їх витребування .

У зв’язку з цим доводи позивача та його представника не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_6 суд не вбачає вини відповідача у виникненні недостачі та взагалі наявності трудових відносин між позивачем та відповідачем.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1167 України моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини.

Вини відповідача в ході судового розгляду не встановлено. У зв’язку з цим позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно вимог статті 10 ЦПК України кожна сторона  повинна  довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги ті факти що, по-перше: позивачем не надано жодних доказів, про те, що між ним та відповідачем існували трудові відносини, по друге, що саме з вини ОСОБА_2. виникла недостача у розмірі 6 126,23 гривень, вважає що в задоволенні позову позивачеві слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та ст.ст. 21, 24, 24-1, 130, 131, 134, 135-1 КЗпП України ст.ст. 10, 11, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212. 214, 215, 217 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої під час виконання трудових обов'язків відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                      Т.В.Прижигалінська