Справа № 2-104/10 р.

      РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    03 березня 2010 року             Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

в складі :  головуючого  судді   -      Слюсар Л.П.

                  при секретарі             -     Цалин О.С.  

       розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою  Кредитної спілки  « Добробут» до   ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

          ВСТАНОВИВ:

          В  листопаді 2008 року   позивач  звернувся до суду з позовними вимогами до відповідачів     ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості   у розмірі 43886 грн. 35 коп. ( борг  з позики 17883 грн. 60 коп. та  борг по відсоткам 26002 грн. 75 коп.). В обґрунтування  своїх  позовних вимог позивач в позовній заяві  посилався на те, що  між позивачем та  ОСОБА_1  12 жовтня 2006 року було оформлено зобов’язання на видачу   відсоткової позики у розмірі 18750 гривень та  видатковим  касовим ордером  №916 від 12.10.2006 року  він отримав позику.  Термін погашення  позики 12 місяців до 12.10.2007 року. В якості забезпечення виконання зобов’язань  за позикою  з   ОСОБА_2 та  ОСОБА_3   були укладені договори поруки.   Відповідач  ОСОБА_1  зобов’язання не виконав.  Станом на 17.11. 2008 року загальна сума заборгованості  за позикою  складає  всього 43886 грн. 35 коп. із них борг з позики 17883 грн. 60 коп.  та борг по відсоткам 26002 грн. 75 коп., яку просили стягнути солідарно із відповідачів та судові витрати по справі.

      Заочним рішенням Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 30.12.2008 року  позовні вимоги Кредитної спілки « Добробут»  були  задоволені частково.  

     Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року  заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2008 року скасовано і справа направлена на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

    В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.      

Відповідач ОСОБА_3  в судовому  засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що він не був поручителем за договором позики.  З  ОСОБА_1  він  знайомий, той є його  сусідом по будинку, другого відповідача ОСОБА_2 він не знає.

Відповідач  ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.  Про час і місце слухання справи  повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка в повідомлені про вручення.   Про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2   в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи  повідомлявся належним чином.   Про причину неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача  ОСОБА_3  дослідивши матеріали справи  вважає, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню   з наступних підстав.

          Так, в судовому засіданні встановлено, що 12  жовтня 2006 року між   Кредитною Спілкою « Добробуд»  і   ОСОБА_1  був  укладений договір на отримання  позики  в розмірі 18750 гривень, строком на 12 місяців, з щомісячним погашенням 1250 грн.  і оплатою процентів за користування коштами. Згідно  до зобов’язання  при погашенні позики , стягується відсоток за користування, до 30 днів в розмірі 0,057% за кожний день від суми боргу; до 60 днів в розмірі 0,062%  за кожний день від суми боргу; до 90 днів в розмірі 0,067% за кожний день від суми боргу; більше 90 днів в розмірі 0,1% за кожний день від суми боргу. Якщо позика не повертається в строк, 0,2%  за кожний день користування позикою  ( а.с.23).  Відповідно до видаткового касового ордеру № 916 від 12.10.2006 року   ОСОБА_1 отримав 18750 грн. ( а.с.10).  

          В якості забезпечення виконання зобов’язань  за позикою   ОСОБА_1  КС « Добробут»  уклала з    ОСОБА_2 та  ОСОБА_3     договори поруки ( а.с. 8,9) .

    Відповідно до договору поруки від  12.06.2006 року ОСОБА_2 в разі невиконання  ОСОБА_1  обов’язку по своєчасному поверненню позики в  розмірі 18750 грн. зобов’язується на вимогу кредитної спілки погасити платежі по позиці та нарахованим процентам в термін та в розмірах , встановлених  зобов’язанням боржника ОСОБА_1

            Відповідно до договору поруки від  12.06.2006 року  ОСОБА_3 в разі невиконання  ОСОБА_1  обов’язку по своєчасному поверненню позики в  розмірі 18750 грн. зобов’язується на вимогу кредитної спілки погасити платежі по позиці та нарахованим процентам в термін та в розмірах , встановлених  зобов’язанням боржника ОСОБА_1    

ОСОБА_1 зобов’язання не виконав  і його заборгованість    станом на 17.11.2008 року становить  43883 грн. 35 коп., в тому числі:   заборгованість за наданою  позикою   17883 грн. 60 коп.;    підвищених відсотків за користування позикою 26002 грн. 75 коп.  ( 727 дн. х 0,2 х 17883 грн. 60 коп. ) .

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України  за договором поруки  поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України  у разі порушення боржником зобов’язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед  кредитором як солідарні боржники.

Згідно до ст.1049  позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій  сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані  йому позикодавцем )  у строк  та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1048 ЦК України,  позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.  У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця  до дня повернення позики.

        Суд не може взяти до уваги твердження  відповідача ОСОБА_3 про те, що він не  підписував договір поруки та не був поручителем щодо зобов’язань ОСОБА_1, оскільки даний договір ним не оспорювався у встановленому законом порядку, крім того  відповідно до висновку  експерта криміналіста  від 10.10.2009 року №64/04-182  відповісти  в категоричній формі, що підпис від імені ОСОБА_3 в договорі поруки  за зобов’язанням ОСОБА_1  віл 12.06.2006 року    виконаний іншою особою не можливо ( а.с.97-101).

           У зв`язку з вище викладеним позовні вимоги  Кредитної спілки  « Добробуд» щодо стягнення боргу  є законні і підлягають задоволенню.

           Відповідно до ст.88 ЦПК України  на  користь позивача необхідно стягнути солідарно із відповідачів сплачені при подачі позову - судовий збір  у розмірі 439 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  в розмірі  15 грн., та на користь  держави  витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 105 грн.

    Керуючись ст. ст.  526, 553,554,651, 1048, 1049  ЦК України, ст.ст. 3,7,11,15,27, 60, 88, 169, 212-215  ЦПК України , суд –

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги  Кредитної спілки  « Добробуд» - задовольнити .

           Стягнути з солідарно  із   ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3     на користь Кредитної спілки  « Добробуд»  заборгованість   у розмірі 17883 грн. 60 коп.,   відсотки за користування  -  26002 грн. 75 коп. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15  грн. 00  коп., а також  судовий збір в  розмірі 439 грн. 00 коп., а всього грн. 44340 грн. 35 коп.

      Стягнути солідарно  із   ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави  витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 105 грн.  

          Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

  Суддя:                                                                                              Л.П. Слюсар