ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року справа №360/1646/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в адміністративній справі № 360/1646/19 (суддя в 1 інстанції - Смішлива Т.В.) за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправного рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправного рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Зокрема просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позичу викладене в рішенні від 09.10.2018; визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії протиправною; зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. (т.1 арк.справи 4-6)

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 по 28.09.2017 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів - залишено без розгляду через пропуск строку звернення до суду. (т.2 арк.справи 185-186)

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду в частині визначення строку з якого має бути поновлена пенсія. (т.3 арк.справи 2-14)

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне:

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційним Судом України в рішенні № 25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже враховуючи прийняття Конституційним Судом України рішенням № 25-рп/2009, суд зазначає, що в даному випадку з дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України, тобто з 07.10.2009, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень Закону № 1058-ІV, а отже саме з цього часу у пенсійних органів виник обов`язок відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Але, судова колегія роз`яснює, що наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності захисту свого права та, як наслідок, після прийняття та опублікування вищевказаного рішення Конституційного Суду України та здійснення відповідачем відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 , остання повинна була дізнатися про порушення свого права, а отже саме з цієї дати розпочався відлік строку звернення до суду.

Вказана позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, в якій зазначено, що до вказаних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк звернення до суду з дати звернення позивача до відповідного управління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги що позивач не міг знати, не знав і не повинен був знати, що відповідач незаконно відмовить йому у поновленні пенсії, починаючи з 07.10.2009 року, тобто з дати прийняття рішення Конституційного суду України №25-рп/2009.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.123 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначені вище строки також діяли на момент виникнення спірних правовідносин та були передбачені статтями 99 та 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - вересень 2017 року).

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч.1 ст.238 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 підлягають залишенню без розгляду, оскільки з моменту отримання відповіді УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в задоволенні заяви про поновлення виплати пенсії від 04.09.2017 (надійшла до відповідача 29.09.2017) позивач своєчасно оскаржив таке рішення відповідача у судовому порядку.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в адміністративній справі № 360/1646/19 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року в адміністративній справі № 360/1646/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць