№ 1-21/09 

                                   

В И Р О К 

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И 

 22 грудня 2009 року                                                    м. Луцьк                                

Судова палата в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:    

головуючого         Міліщука С.Л., 

судді            Матвієнко Н.В., 

народних засідателів  Гулька Г.Я., Захарової М.С., Федоренко Н.Г., 

при секретарі        Уманської Л.С., 

з участю прокурора   Черняк Л.Й., 

потерпілої           ОСОБА_1 

захисників          ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 

підсудних           ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу про обвинувачення                          ОСОБА_5,                                    

народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Фаринки КаміньКаширського району Волинської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не маючого судимості згідно ст. 89 КК України, одруженого, маючого на своєму утриманні двох малолітніх дітей, тимчасово не працюючого, потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зареєстрованого в АДРЕСА_1, 

                                      ОСОБА_6 

народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Кримне,  

КаміньКаширського району Волинської області українця, громадянина України, не одруженого, із середньо-спеціальною освітою, не судимого, тимчасово не працюючого, потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зареєстрованого в АДРЕСА_2,                                

ОСОБА_7 

народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Кримне,  

КаміньКаширського району Волинської області українця, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, не судимого тимчасово не працюючого, потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зареєстрованого в АДРЕСА_3, 

 всіх у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4, 7, 12 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,- 

   

В С Т А Н О В И Л А : 

 10 травня 2002 року, біля 01 години 45 хвилин, ОСОБА_5, знаходячись в с. Брониця, КаміньКаширського району Волинської області, домовився з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які перебували в стані алкогольного спяніння, побити ОСОБА_8 за те, що останній перед цим біля сільського клубу побив ОСОБА_7. 

З цією метою, в ту ж ніч, біля 02 години, вони на автомобілі „ФольксвагенПасат”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, приїхали  до будинку ОСОБА_8 на АДРЕСА_4, де, діючи групою осіб, використовуючи нікчемний привід, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю, почали бити  ОСОБА_8, який не одягаючись вибіг з будинку на подвіря. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умисно нанесли ОСОБА_8 численні удари руками і ногами по різним частинам тіла, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження,  а ОСОБА_5 в цей же час, виходячи за межі попередньої домовленості з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, без відома та сприяння останніх, діючи з хуліганських мотивів, з винятковим цинізмом та з особливою жорстокістю, з метою умисного вбивства, застосував до ОСОБА_8 заздалегідь заготовлений компактний електрострумонесучий пристрій ,  яким шляхом   багаторазового  пропускання через тіло потерпілого електроструму постійного току з невеликими інтервалами у часі, спричиняючи особливий багаторазовий біль і страждання, заподіяв останньому смерть .    

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 винними себе в інкримінованих їм злочинах не визнали , а ОСОБА_5 вину визнав частково.  

      Так, підсудний  ОСОБА_7 показав , що біля 01 години ночі 10 травня 2002 року біля клубу с. Брониця КаміньКаширського району Волинської області, у нього була бійка з ОСОБА_8, після якої він пішов додому спати, на подвіря ОСОБА_8 не їздив і до його побиття не причетний. 

       Підсудний  ОСОБА_6 показав,  що будь-якої участі в побитті ОСОБА_8 він не приймав. Дійсно, біля 02 години ночі 10 травня 2002 року, будучи тверезим та повертаючись додому після дискотеки, зустрів по дорозі на зупинці ОСОБА_7, який був у нетверезому стані, з яким  на автомобілі „ФольксвагенПасат” червоного кольору, за кермом якого знаходився ОСОБА_5, лише підїхав до будинку ОСОБА_8. Будь-яких домовленостей про побиття ОСОБА_8 у нього з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не було і про їх наміри він не знав. Першим з автомобіля вийшов ОСОБА_7, який пішов у глиб двору. За ним пішов ОСОБА_5. Чи брав останній з собою якийсь предмет, він не бачив. Після цього, вийшовши з автомобіля, він пішов додому. Коли відійшов на метрів 200 від будинку ОСОБА_8, то повз нього на великій швидкості проїхав автомобіль, на якому його підвозили. Наступного ранку від односельчан стало відомо, що ОСОБА_8 був вбитий на власному подвірї. 

   Підсудний ОСОБА_5  показав, що  10 травня 2002 року біля 01 години ночі до нього зателефонував ОСОБА_7 та попросив приїхати і допомогти йому провчити ОСОБА_8, який побив його біля клубу. Їдучи в село до ОСОБА_7, прихопив з собою вибивачку, якою вибивають килими, щоб у разі необхідності застосувати її під час бійки. Біля 02 години ночі він приїхав в с. Броницю на автомобілі „ФольксвагенПасат”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував за дорученням. На зупинці біля кладовища зустрів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були у стані алкогольного спяніння, які розповіли йому про обставини побиття останнього ОСОБА_8. Бажаючи допомогти ОСОБА_7 помститись, він разом з останнім та ОСОБА_6 домовились побити ОСОБА_8, при цьому наміру вбивати останнього ні у кого не було  просто хотіли провчити. Виконуючи свій намір, вони спочатку шукали ОСОБА_8 по селі, а потім підїхали автомобілем до його будинку. ОСОБА_7 перший побіг у двір. Заглушивши двигун та почувши крики і звуки бійки між ОСОБА_7 та  ОСОБА_8, він вискочив з автомобіля, взявши з собою вибивачку, яка лежала в салоні автомобіля на передній панелі, та побіг на подвіря. Добігши до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які бились між собою, він став наносити останньому удари вибивачкою у різні частини тіла. При цьому, випадково міг нанести декілька ударів вибивачкою і ОСОБА_7. Коли ж потерпілий вирвався та став тікати, то вони вдвох переслідували його, при цьому, ОСОБА_7 наносив йому удари руками і ногами, а він вибивачкою у різні частини тіла. Після того як ОСОБА_8 впав на землю за господарськими будівлями, то вони нанесли йому ще по декілька ударів у різні частини тіла  ОСОБА_7 руками і ногами, а він вибивачкою. 

Коли їх дії були виявлені сусідами, він втік з місця події на автомобілі, а    ОСОБА_7 залишився біля воріт, трохи притримавши їх. 

Окрім цього, підсудний ОСОБА_5 заявив, що в той день спиртні напої не вживав. ОСОБА_6 участі в побитті ОСОБА_8 не приймав, оскільки злякавшись  втік з місця події. Наміру вбивати ОСОБА_8 у нього не було. Смерть останнього не могла наступити від ударів, які він наносив вибивачкою. На його думку, ураження потерпілого електричним струмом сталось від того, що можливо він впав на оголений електричний провід, який міг бути на його подвірї.  

Незважаючи на такі показання підсудних їх винуватість у вчиненні злочинів стверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.  

Так, потерпіла  ОСОБА_1  показала,  що її чоловік 10 травня 2002 року повернувся додому біля 02 години ночі та збирався відпочивати. В цей час до їх будинку підїхав якийсь автомобіль. Чоловік, не одягаючись, і нічого не говорячи, вибіг на подвіря. Вона чула як у двір забігло троє людей, а потім щось потріскувало як сухе дерево. Коли через декілька хвилин вибігла на вулицю, то побачила на своєму подвірї біля воріт сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які намагались затримати невідому особу, в якій вона впізнала ОСОБА_7. 

За декілька метрів від воріт, з працюючим двигуном, стояв автомобіль іноземного виробництва, який  на великій швидкості поїхав в напрямку головної дороги. ОСОБА_7, вирвавшись, також втік. Після цього вона разом з сусідами почала шукати свого чоловіка, якого знайшли за господарськими спорудами, поблизу туалету. Він лежав на землі і хрипів. Його занесли в будинок, де він через невеликий проміжок часу, не приходячи до свідомості, помер.  

Свідок же  ОСОБА_11  в судовому засіданні показав, що 10 травня 2002 року, близько 01 години, знаходячись у сільському Будинку культури, був очевидцем бійки між ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Близько 02 години тієї ж ночі, разом з ОСОБА_8, з яким він проживає по сусідству, повернувся додому. Через декілька хвилин біля воріт господарства родини ОСОБА_8 зупинився автомобіль. Почувши звуки бійки та якесь потріскування, нібито сухого дерева, він покликав матір  ОСОБА_10, а сам, схопивши господарські вила, побіг у двір сусідів, звідки лунали ці звуки. В цей момент в будинку ОСОБА_8 увімкнулось світло і з двору почали втікати три особи, яких він став переслідувати. Наздогнавши особу, яка бігла останньою, він наніс удар деревяною ручкою вил по голові. Незнайомці втекли з подвіря ОСОБА_8 через хвіртку. Один знападників став тримав хвіртку з протилежної сторони, щоб не дати йому змоги вибігти на вулицю. В темноті серед утікачів він впізнав одного із братів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який тримав хвіртку, якого вколов вилами через ворота, а ОСОБА_10 намагалася затримати останнього, тримаючи його за ноги. Коли автомобіль, що стояв перед воротами, на великій швидкості поїхав в напрямку головної дороги, ОСОБА_7, вирвавшись, також втік. Після цього він разом з матірю та ОСОБА_1 почали шукати ОСОБА_8, якого знайшли за господарськими спорудами, поблизу туалету. Він лежав на землі і хрипів. Його занесли в будинок, де він через невеликий проміжок часу, не приходячи до свідомості, помер.  

Дані обставини також підтвердила і  свідок ОСОБА_10 , яка показала, що 10 травня 2002 року, біля 02 години її розбудив син  ОСОБА_11 і повідомив, що хтось бє сусіда  ОСОБА_8, при цьому вона чула з подвіря останнього якесь потріскування, нібито сухого дерева. Вибігши на вулицю, побачила, що син з господарськими вилами в руках переслідує трьох невідомих, які тікали з подвіря сусідів ОСОБА_8. Біля воріт він намагався вколоти вилами невідомого чоловіка, який з протилежної сторони тримав руками хвіртку, не даючи змоги відчинити її. В даній особі вона впізнала односельчанина ОСОБА_7, якого хотіла затримати. Однак коли автомобіль, який стояв біля воріт поїхав на великій швидкості в напрямку головної дороги, ОСОБА_7 також втік. Після цього вона разом з сином і ОСОБА_1 почала шукати чоловіка останньої, якого знайшли за господарськими спорудами, поблизу туалету. Він лежав на землі і хрипів, а через невеликий проміжок часу, не приходячи до свідомості, помер в будинку, куди його перед цим перенесли. Також її син розповів їй, що серед нападників був один із братів ОСОБА_6. 

Аналогічні показання потерпіла ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 давали в ході проведення відтворень обстановки та обставин події, деталізувавши їх на місці, що підтверджується  протоколами даних слідчих дій. ( т. 1 а.с. 84  89, 90  96, т.2 а.с. 112  121, 122  127, к.с. відносно ОСОБА_7.) 

Показання вищенаведених свідків щодо нанесення свідком ОСОБА_11 ОСОБА_7 при затриманні удару вилами підтверджуються також висновками судовомедичних експертиз № 102 від 11 травня 2002 року та №223 від 16 серпня 2002 року (т.1 а.с. 33  34, т. 2 а.с. 58, к.с. відносно ОСОБА_7.), згідно яких у ОСОБА_7, крім тілесних ушкоджень у вигляді синців, саден та крововиливів на різних частинах тіла, також виявлено колоту рану на задній поверхні правого передпліччя, що за напрямком раневого каналу утворилась знизу доверху, ззаду наперед по відношенню до осі передпліччя і могла бути йому заподіяна будьяким із зубів господарських вил, вилучених під час огляду місця події 10 травня 2002 року. 

З показань свідка  ОСОБА_12  вбачається, що 10 травня 2002 року, близько 02 години, вона, повертаючись додому з Будинку культури села Брониця, бачила як   ОСОБА_8 їхав велосипедом до свого будинку. Через 1015 хвилин після цього, знаходячись на автобусній зупинці, бачила як від сільського кладовища до будинку ОСОБА_8 підїхав та розвернувся легковий автомобіль, який потім виїхав на головну дорогу і поїхав в напрямку Будинку культури. У неї виникла думка, що водій автомобіля когось шукав. Приблизно через 5 хвилин цей же автомобіль повернувся від клубу, і проїхавши перехрестя, знову підїхав до будинку ОСОБА_8, зупинившись майже впритул до воріт. Коли фари транспортного засобу погасли, то чула як хлопнули декілька дверцят і кілька осіб, відчинивши хвіртку, забігли на подвіря родини ОСОБА_8. Після цього, протягом 12 хвилин з двору було чути звуки, схожі на потріскування сухого дерева. В подальшому в будинку ОСОБА_8 увімкнулось світло і вона почула, як з подвіря до воріт бігли люди. Почувши крики матері  ОСОБА_10, зрозуміла, що там щось трапилося. Через невеликий проміжок часу невідомий автомобіль на великій швидкості поїхав з місця події вглиб села Брониця. 

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_13  пояснив , що 10 травня 2002 року, 
близько 01 години 30 хвилин він разом із ОСОБА_14, проїжджаючи автомобілем поблизу автобусної зупинки в селі Брониця, що розташована неподалік сільського кладовища, у світлі фар він побачив односельчан ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які, як йому здалося, когось чекали.   Показаннями вищенаведених свідків спростовуються показання підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про те, що вони не були на подвірї потерпілого і не приймали участі в його побитті. 

Згідно протоколів огляду місця події (т. 1 а.с. 3, т.2 а.с. 351  353, к.с. відносно ОСОБА_7.), в приміщенні будинку   домогосподарства ОСОБА_8, яке знаходиться по АДРЕСА_4, Волинської області був виявлений труп ОСОБА_8, на різних частинах тіла якого були численні ушкодження у вигляді синців, саден та крововиливів. Біля вїздних воріт  виявлено і вилучено господарські вила. На ґрунтовій дорозі, навпроти воріт на територію господарства членів родини громадян ОСОБА_8, виявлені сліди протекторів шин автомобіля, який, судячи з характеру їх утворення і локалізації, розвертався. 

Як вбачається  із висновку судовомедичної експертизи ( т. 2 а.с. 157  165, к.с. відносно ОСОБА_7.) на трупі ОСОБА_8, виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних синців і саден на різних частинах тіла які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також крововилив в середню частину брижі поперековоободової кишки, які не знаходяться в прямому причинному звязку з його смертю. 

Смерть ОСОБА_8 наступила внаслідок ураження електричним струмом з розвитком електрошоку.  

Згідно висновків комісійної судовомедичної експертизи та повторної  комісійної судовомедичної експертизи ( т. 4 а.с. 52  67, 77  81, к.с. відносно ОСОБА_7.) смерть ОСОБА_8 наступила від ураження електричним струмом з розвитком електрошоку внаслідок множинних впливів за короткий проміжок часу на оголену шкіру електрострумонесучим пристроєм, контактуюча поверхня якого мала дугоподібну форму з радіусом кривизни приблизно 810 см, довжиною по дузі не менше 24 см, товщиною 1 см з чіткими ребрами по краям більшого та меншого діаметрів, про що свідчить вісімнадцять ушкоджень шкіри у вигляді крововиливів правильної дугоподібної форми і одне у формі прямокутного кута з чіткими краями, з яких десять розташовано в ділянці між лопаткової ділянки спини, чотири на лівому надпліччі, три на внутрішньопередній поверхні верхньої третини правого плеча та два (серед яких прямокутне) на передній поверхні грудної клітки. На шкірі в ділянці крововиливів у вигляді дугоподібної форми, поверхня яких місцями схожа на садна чи опіки, мікроскопічно виявлені зміни, які можуть зустрічатися при нетиповій електромітці, а саме: дефект епідермісу з відривом базального шару та витягуванням його ядер паралельно дермі, по крам дефекту ядра базального шару витягнуті паралельно дермі, судини дерми в ділянці ушкодження повнокровні, стінки судин з підвищеною проникливістю (наявність екстравазатів), гомогенізація волокон дерми, ядра придатків шкіри витягнуті, набряк строми в гіподермальному шарі. 

Окрім цього, були виявлені і загальні ознаки швидкого настання смерті ОСОБА_8: інтенсивні розлиті трупні плями, розширені та повнокровні судини конюнктиви очей, темна рідка кров в крупних судинах та порожнинах серця, повнокровя внутрішніх органів, крапкові крововиливи (плями Тардьє) під епікардом серця та під плеврою легень, підвищена проникливість кровоносних судин, нерівномірне кровонаповнення міокарду; а також  ознаки шокової реакції в легенях, серці та нирках; набряки головного мозку та легень; фрагментація мязових волокон серця, що свідчить про фібриляцію шлуночків.  

Допитані в судовому засіданні судовомедичні експерти ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16, які приймали участь у проведенні судово-медичної експертизи та при відтворенні обстановки та обставин події з ОСОБА_5, показали, що смерть потерпілого настала від ураження електричним струмом. 

Вищенаведеними доказами спростовуються показання підсудного ОСОБА_5  в частині нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому вибивачкою. 

Твердження підсудного ОСОБА_5 щодо предмету, яким він спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 та випадково  підсудному ОСОБА_7 також спростовуються і висновком судово-медичної експертизи (т.2 а.с. 358  361, к.с. відносно ОСОБА_7.), проведеної щодо підсудного ОСОБА_7, у якого в ділянці передньо-бокової поверхні лівого передпліччя виявлено три крововиливи, які мають морфологічні ознаки подібні до ушкоджень, виявлених при судово - медичному дослідженні трупа ОСОБА_8 Подібність морфологічних ознак даних ушкоджень не виключає можливість їх отримання в той же час від однотипної дії. 

Заяви підсудного ОСОБА_7 про те, що до побиття ОСОБА_8 він не причетний, оскільки в цей час перебував в дома, та підсудного ОСОБА_6 про те, що участі в побитті ОСОБА_8 він не приймав і будь-яких домовленостей на це з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 він не мав, і не знав про їх наміри;   підсудного ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 злякався і втік з місця події, а також про те, що ураження потерпілого електричним струмом сталось від того, що можливо він впав на оголений електричний провід, який міг бути на його подвірї, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються показаннями свідків та іншими доказами . 

Так, потерпіла ОСОБА_1, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_10, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні,  пояснювали, що під час вищезгаданих подій вони бачили, як з подвіря ОСОБА_8 втікали три нападники, серед яких впізнали одного з братів Лящиків та ОСОБА_7, якого ОСОБА_11 вколов вилами. Крім того, дані свідки пояснили, що будь-яких оголених електричних проводів на подвірї не було, що підтверджується також протоколами огляду місця події (т. 1 а.с. 3т.2 а.с. 351  353, к.с. відносно ОСОБА_7.), в ході яких будь яких оголених електричних проводів на подвірї домогосподарства ОСОБА_8 не виявлено. Відсутність оголених електричних проводів на подвірї підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки  працівники міліції ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які приймали участь у проведенні вищевказаних слідчих дій. 

Підсудний же ОСОБА_5, будучи  допитаним з участю захисника як в ході досудового слідства, у попередніх судових засіданнях (т. 4 а.с. 192  194, т. 5 а.с. 6  8, 106  107, 213  214, т. 7 а.с. 44, т.8 а.с. 75  76, к.с. відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6.), при проведенні з ним відтворення обстановки і обставин події та при очній ставці з ОСОБА_6 т ( т.5 а.с. 9  18, 172  174, к.с. відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6.). неодноразово пояснював, що 10 травня 2002 року, приїхавши на прохання ОСОБА_7 автомобілем у с. Брониця,  зустрів там ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які були в стані алкогольного спяніння, з якими домовився побити ОСОБА_8 за те, що він перед цим біля сільського клубу побив ОСОБА_7. Біля 02 години вони втрьох приїхали до будинку ОСОБА_8. Коли потерпілий, не одягаючись, вибіг з будинку на подвіря, вони разом почали його бити: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наносили ОСОБА_8 удари руками і ногами по різним частинам, а він в цей час бив потерпілого вибивачкою. При цьому, він випадково наніс нею декілька ударів і ОСОБА_7 

При допиті в якості обвинуваченого (т.4 а.с. 177  179, к.с. відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6), який проводився з участю захисника, ОСОБА_6 пояснював, що    ОСОБА_7 та ОСОБА_5 запропонували йому побити ОСОБА_8 за те, що останній перед цим біля сільського клубу побив ОСОБА_7, після чого разом з ними приїхав до подвіря ОСОБА_8.  

   Свідок же  ОСОБА_17 показав,  що у 2002 році він працював на посаді першого заступника начальника КаміньКаширського РВ УМВС України у Волинській області і 10 травня 2002 року приймав участь у проведенні оперативнорозшукових заходів та слідчих дій за фактом заподіяння смерті жителю села Брониця ОСОБА_8. Взнавши зі слів ОСОБА_1 та сусідів про причетність до цього ОСОБА_7 він разом з іншими працівниками міліції поїхав до останнього додому з метою його затримання.  Під час усного спілкування, ОСОБА_7 підтвердив факти бійок з ОСОБА_8 біля клубу та на подвірї останнього. При цьому, сказав, що міліції втручатись не потрібно, заявивши, що сам помириться з ОСОБА_8 Про настання смерті останнього ОСОБА_7 не знав. На запитання хто з ним був під час бійки на подвірї ОСОБА_8, ОСОБА_7 відповідати відмовився. Дізнавшись в приміщенні КаміньКаширського РВ УМВС України про смерть потерпілого, ОСОБА_7 „замкнувся” в собі. 

   Допитаний в судовому засіданні  свідок ОСОБА_18  показав , що у 2002 році він працював на посаді начальника СВ КаміньКаширського РВ УМВС України у Волинській області та займався безпосереднім розслідуванням даної кримінальної справи.  

Відпрацьовані в ході розслідування версій злочину, дозволили йому як слідчому зробити наступний висновок: безпосередніми співвиконавцями злочину були      ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а потім як було встановлено і ОСОБА_6. Вони побили потерпілого з хуліганських мотивів використовуючи нікчемний привід бажаючи помститись за те, що останній перед цим біля сільського клубу побив ОСОБА_7. 

Оскільки вищенаведені показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_18, експертів ОСОБА_15, ОСОБА_9 і ОСОБА_16, підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 узгоджуються між собою, підтверджуються висновками судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи, а тому суд і кладе їх в основу вироку. 

При цьому, суд не приймає до уваги твердження підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що свої викривальні показання стосовно один одного вони давали під психічним та фізичним тиском працівників правоохоронних органів, оскільки вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ОСОБА_23. 

Дані  працівники міліції, які безпосередньо приймали участь у проведенні оперативно- розшукових та слідчих дій,  будучи допитаними в судовому засіданні показали, що під час досудового слідства будь-якого психічного та фізичного тиску на ОСОБА_5 і    ОСОБА_6 вони не здійснювали. Визнавальні показання на досудовому слідстві останні давали в присутності своїх захисників добровільно, і їх ніхто до цього не примушував. 

Знаходження підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час вчинення злочину у стані алкогольного спяніння підтверджується показаннями підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 та наркологічним висновком (т.1 а.с. 12, к.с. відносно ОСОБА_7Ф.). 

Органами досудового слідства ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, обвинувачуються в тому, що вони 10 травня 2002 року, біля 02 години ночі,  знаходячись в с. Бронниця, КаміньКаширського району Волинської області, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи нікчемний привід та бажаючи помстись ОСОБА_8 за побиття ОСОБА_7 яке сталось пере цим біля сільського клубу, з метою умисного вбивства, діючи з хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю, із застосуванням електрострумонесучого пристрію побили ОСОБА_8 внаслідок чого заподіяли йому смерть, і ці їх дії кваліфіковані за п.п. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. 

Окрім цього органами досудового слідства інкримінували також в вину ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що вони 10 травня 2002 року, біля 02 години ночі, знаходячись на подвірї будинку на вулиці Коніщука, 22в с. Бронниця, КаміньКаширського району Волинської області, групою осіб, вчинили грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що виразилося у зневажливому ставленні до громадського порядку, існуючих у суспільстві правил поведінки, моральності, добропристойності, порушивши спокійний відпочинок громадян, із застосуванням фізичного насильства, знущанні над потерпілим ОСОБА_8, який знаходився у безпорадному стані, його мордуванні, із застосуванням предмета, заздалегідь підготовленого для нанесення різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень та сильного фізичного болю, і ці їх дії кваліфікували за ч.4 ст. 296 КК України. 

Кваліфікуючи дії  ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за п.п. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 296 КК України органи досудового слідства виходили з того, що на їх думку, підсудні діяли за попередньою змовою групою осіб, з хуліганських мотивів та всі з особливою жорстокістю, застосовуючи при цьому електрострумонесучий пристрій, заздалегідь підготовлений ними для заподіяння тілесних ушкоджень.  

Однак в ході судового розгляду вищевказані обвинувачення не знайшли свого підтвердження. 

Для кваліфікації дій винних за п.п. 4, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України необхідно, щоб декілька осіб діючи з хуліганських мотивів заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне умисне вбивство з особливою жорстокістю, і їх дії на позбавлення життя потерпілого охоплювалось єдиним умислом. 

В ході судового розгляду з показань підсудних та свідків встановлено що ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перед початком свої дій домовилися лише умисно побити ОСОБА_8 використовуючи для цього незначний привід і бажання помстись останньому за побиття ОСОБА_7 біля сільського клубу. При цьому, намірів позбавляти життя потерпілого вони не мали, і про наявність у ОСОБА_5 електрострумонесучого пристрою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не знали.  

В ході побиття ОСОБА_8 підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наносили йому удари лише руками і ногами по різним частинам тіла. ОСОБА_5 же, виходячи за межі попередньої домовленості з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, застосував до потерпілого без відома, згоди та сприяння останніх, заздалегідь заготовлений ним компактний електрострумонесучий пристрій, з допомогою якого, з невеликими інтервалами у часі, не менше вісімнадцяти разів пропустив через тіло ОСОБА_8  електрострум постійно току внаслідок чого заподіяв смерть останньому, що в даному випадку, на думку судової палати, свідчить про ексцес виконавця.  

Ці обставини також повністю підтверджуються і висновками судово-медичним експертиз, згідно яких смерть ОСОБА_8 настала від ураження електричним струмом з розвитком електрошоку, який стався в наслідок неодноразового застосування до потерпілого з невеликими інтервалами у часі електрострумонесучого пристрію.  

Інші ж легкі тілесні ушкодження, які були виявлені на тілі ОСОБА_8 у вигляді синців та саден на голові, обличчі, плечах, руках, спині, тулубу, ногах, а також крововилив в середню частину брижі поперековоободової кишки, які були заподіяні потерпілому при життєво від дії тупих твердих предметів не знаходяться в прямому причинному звязку із смертю останнього. 

Враховуючи вищенаведене, судова палата приходить до висновку, що оскільки 10 травня 2002 року, біля 02 години, саме ОСОБА_5 перебуваючи на подвірї будинку ОСОБА_8 на АДРЕСА_4 під час побиття ОСОБА_8 з хуліганських мотивів, виходячи за межі попередньої домовленості з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, без відома та сприяння останніх застосував до потерпілого заздалегідь заготовлений ним компактний електрострумонесучий пристрій, за допомогою якого  пропустивши не менше вісімнадцяти разів з невеликими інтервалами у часі через тіло потерпілого електрострум постійного току, внаслідок чого заподіяв смерть останньому від ураження електричним струмом. При цьому, враховуючи характер, тривалість та спосіб заподіяння ним ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 усвідомлював їх суспільно небезпечний характер по відношенню до потерпілого, розумів, що завдає йому особливі фізичні страждання, передбачав настання його смерті, і свідомо бажав її, а тому кваліфікує його дії за п.п 4, 7 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів. При цьому, суд виключає із обєму обвинувачення ОСОБА_5 вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, як таке, що не знайшло свого підтвердження. 

Дії ж ОСОБА_5, які виразились в тому, що він 10 травня 2002 року, біля 02 години, перебуваючи на подвірї будинку ОСОБА_8 на АДРЕСА_4 під час побиття ОСОБА_8 групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скоїв грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, використовуючи при цьому, без відома та сприяння останніх, заздалегідь приготовлений ним для заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень предмет  електрострумонесучий пристрій, судова палата кваліфікує ч. ст. 296 КК України.  

У звязку з вищенаведеним, судова палата вважає за необхідне ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по обвинуваченню за п.п. 4, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України  виправдати за відсутністю в їх діях цих складів злочинів. 

Оскільки 10 травня 2002 року, біля 02 години ночі, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, знаходячись на подвірї будинку АДРЕСА_4, групою осіб з ОСОБА_5, використовуючи нікчемний привід, грубо порушуючи громадський порядок з особливою зухвалістю побили ОСОБА_8 заподіявши йому при цьому лише легкі тілесні ушкодження, то судова палата вважає за необхідне їх дії перекваліфікувати з ч.4 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 296 КК України, як хуліганство вчинене групою осіб та з особливою зухвалість, виключивши, при цьому з обєму їх обвинувачення вчинення його з особливим цинізмом, як таким, що не знайшло свого підтвердження. 

Органами досудового слідства всім підсудним в якості обставини, що обтяжує їх відповідальність інкриміновано тяжкість наслідків вчинених ними злочинів. 

Однак судова палата вважає за необхідне виключити дані обтяжуючі обставини ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із обєму обвинувачення як зайво інкриміновані, оскільки вони вже враховані законодавцем при класифікації вчинених підсудними злочинів за ступенями тяжкості, а тому суд не може ще раз їх враховувати при призначенні покарання. 

Органами досудового слідства інкриміновано ОСОБА_5, що під час вчинення злочинів у він перебував у стані алкогольного спяніння, однак дана обставина не знайшла свого підтвердження в судового розгляду справи, а тому судова палата вважає за необхідне виключити її із обєму обвинувачення останнього.  

Призначаючи підсудним у відповідності з ст.ст. 50, 65, 68 КК України судова палата враховує тяжкість вчинених ними злочинів: ОСОБА_5  тяжкого та особливо тяжкого, а ОСОБА_7 і ОСОБА_6  середньої тяжкості; роль кожного з них під час їх вчинення. 

В якості обставин, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 судова палата визнає вчинення ними злочину у стані алкогольного спяніння. 

В якості обставини, що помякшує відповідальність підсудного ОСОБА_5, слід визнати сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину та часткове  в розмірі 7000 грн. добровільне відшкодування потерпілій заподіяних ним збитків   

Суд при призначенні покарання приймає також до уваги, що до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 притягуються вперше, всі підсудні характеризуються позитивно, являються потерпілими від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також і те, що з моменту вчинення ними злочинів пройшов тривалий час. 

   З урахуванням вищенаведеного судова палата вважає за необхідне призначити ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання всім у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкцій статей, за які вони засуджуються.  

   Разом з тим, приймаючи до уваги, що у ОСОБА_6 закінчились встановлені ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, судова палата вважає за необхідне звільнити його від покарання яке йому буде призначене на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.  

   Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на її користь заподіяної їй внаслідок смерті чоловіка матеріальної шкоди в розмірі 28663 грн. та моральної шкоди в розмірі 300000 грн. підлягає задоволенню частково. 

   Вищенаведеними доказами встановлено, що смерть ОСОБА_8 настала внаслідок неправомірних дій лише ОСОБА_5, а тому заподіяні у звязку з цим матеріальна та моральна шкода на підставі ст. 28 КПК та ст.ст.1167, 1168 ЦК України підлягає стягненню з останнього на користь потерпілої ОСОБА_1. 

   Оскільки розмір заподіяної матеріальної шкоди потерпілою підтверджено документально лише на 10000 гривень, та враховуючи, що ОСОБА_5 в добровільному порядку вона частково  в розмірі 7 000 грн. уже відшкодована, тому судова палата вважає за необхідне стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди лише 3000 грн..  

   В частині ж відшкодування моральної шкоди судова палата, враховуючи характер, глибину, тривалість моральних страждань потерпілої та істотність змін у її звичному способу життя які настали у звязку із смертю її чоловіка, а також приймаючи до уваги матеріальний стан підсудного, вважає за необхідне стягнути її з підсудного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в розмірі 150 000 грн..  

   В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.  

   У відповідності до ст. 93 КПК України судові витрати по даній кримінальній справі, які повязані із проведення судових експертиз та оплатою проїзду в судові засідання потерпілої та свідків, слід стягнути з підсудних в користь держави в дольовому розмірі. 

   Речові докази по справі: 

-  автомобіль „ФольксвагенПасат”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1  повернути власнику  ОСОБА_24; 

-  чоловічу сорочку  знищити, як таку, що не представляє ніякої матеріальної цінності; 

- господарські вила  повернути власнику  ОСОБА_11; 

- електрострумонесучий пристрій „Секюріті - плюс”  повернути в КаміньКаширський РВ УМВС України у Волинській області. 

   На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, судова палата в кримінальних справах  

З А С У Д И Л А: 

 ОСОБА_5 визнати винним у  вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 296 КК України, на підставі яких призначити йому покарання: 

-  за п.п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 ( дванадцять) років; 

-  за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років. 

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 визначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 12(дванадцяти) років позбавлення волі. 

   ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за п.п. 4, 7, 12 ч.2 ст. 115 КК України виправдати за відсутністю в їх діях складів даних злочинів. 

ОСОБА_7  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі якої призначити  йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. 

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі якої призначити  йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. 

У відповідності до ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного йому судом покарання. 

Строки відбування покарання засудженим рахувати: 

- ОСОБА_5 з моменту його затримання  14 листопада 2007 року; 

- ОСОБА_7 з моменту його затримання  з 19 липня 2009 року, зарахувавши йому в строк відбування покарання час тримання його під вартою в період з 10 травня 2002 року по 26 грудня 2003 року.  

Запобіжні заходи ОСОБА_7 і ОСОБА_5  тримання під вартою, а  

ОСОБА_6  підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили залишити без зміни.   

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково, та стягнути з засудженого ОСОБА_5 на її користь 3000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.  

В задоволенні решти позовних вимог потерпілої ОСОБА_1  відмовити.  

   Речові докази по даній кримінальній справі: 

-  автомобіль „ФольксвагенПасат”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_24; 

-  чоловічу сорочку  знищити, як таку, що не представляє ніякої матеріальної цінності; 

- господарські вила  повернути власнику  ОСОБА_11; 

- електрострумонесучий пристрій „Секюріті - плюс”  повернути в КаміньКаширський РВ УМВС України у Волинській області. 

   Судові витрати по даній справі в розмірі 1256 грн. 94 коп., які повязані з проведенням судових експертиз та оплатою проїзду потерпілої та свідків в судові засідання стягнути в дохід держави з засуджених в дольовому розмірі: з ОСОБА_5  384 грн. 88 коп., з ОСОБА_7  558 грн. 80 коп., ОСОБА_6 - 313 грн. 26 коп..  

Арешт накладений на майно ОСОБА_6  скасувати.   

   Даний вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим  у той самий термін з моменту отримання копії вироку. 

 Головуючий                   підпис                  С.Л. Міліщук         

 Суддя                     підпис                  Н.В. Матвієнко               

   Народні засідателі           підпис                  Г.Я. Гулько 

                                 підпис                  М.С. Захарова 

               

                                підпис                  Н.Г. Федоренко 

  Згідно оригіналу 

Суддя апеляційного суду 

Волинської області                                        С.Л. Міліщук