АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця 07 дня             Судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Одеської області

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів              - Суворова В.О.

- Градовського Ю.М. при секретарі - Біл ору совій Г.О.

за участю: ОСОБА_3, його представників: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_1 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності й договору дарування недійсним, про стягнення моральної шкоди і по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання його втративши право користування квартирою,

ВСТАНОВИЛА:

В ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності й договору дарування недійсним, про стягнення моральної шкоди.

В процесі розгляду справи ОСОБА_3 уточнював та змінював свої вимоги, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року він прописав на свою житлову площу у кв. АДРЕСА_1, дочку - ОСОБА_1, що проживала як до так і після прописки разом зі своєю матір'ю (колишньою дружиною позивача - ОСОБА_2.) за адресою АДРЕСА_2. Шлюб позивача з ОСОБА_2. був розірваний.

В ІНФОРМАЦІЯ_4 році внаслідок шахрайських дій інших осіб, він втратив житло. Рішенням Жовтневого районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_5 року було визнане право користування на спірну квартиру за ним та ОСОБА_1, квартира повернута в комунальну власність міста. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1, скориставшись тим, що позивачеві не було відомо про зазначене рішення суду одноосібно вселилась в спірну квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_1 приватизувала квартиру тільки на себе, що (на думку позивача) порушує його права. ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_1 подарувала спірну квартиру своєї матері -ОСОБА_2, що на його думкує позивача здійснено з порушенням вимог ч.І ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року), і тому зазначений договір дарування повинен бути визнаний недійсним. Протягом тривалого часу через незаконне позбавлення його права на житлову

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.                                       Справа №22ц-309/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                           Категорія № 13

 

2

площу, позивач позбавлений нормальних умов для проживання, "бомжує", внаслідок чого підірване його здоров'я, у цей час страждає рядом хронічних захворювань. Посилаючись на наведене ОСОБА_3 просив суд:

визнати свідоцтво про право власності на житло, видане управлінням комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року - недійсним;

визнати договір дарування між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. недійсним; стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. на користь ОСОБА_3.

ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3. не визнала.

ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3. не визнала та подала зустрічний позов до ОСОБА_3. про визнання його втративши право користування квартирою, вказуючи, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживав з ІНФОРМАЦІЯ_4 року без поважних причин та у нього є інше місце проживання у зв'язку із чим вважала, що ОСОБА_3 втратив право користування квартирою.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила суд відмовити ОСОБА_3 в позові, визнати ОСОБА_3. втративши право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_1 року позов ОСОБА_3. - задоволений частково.

Суд визнав свідоцтво про право власності на житло, дане управлінням комунального господарства виконавчим комітетом Одеської міської ради НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_1 недійсним.

У вимогах відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. -відмовлено.

У позові про визнання договору дарування між ОСОБА_1 й ОСОБА_2. відмовлено.

У зустрічному позові ОСОБА_2 про втрату ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1 - відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також, що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 році ОСОБА_3 був наймачем однокімнатної квартири за адресоюАДРЕСА_1.

У тому ж ІНФОРМАЦІЯ_4 році ОСОБА_3 приватизував спірну квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_10 року був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, за яким ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_6..

ІНФОРМАЦІЯ_5 року Жовтневим районним судом м. Одеси було винесено рішення, яким позовна заява Прокурора Жовтневого району м. Одеси задоволена, в зустрічному позові ОСОБА_6 відмовлено. Суд визнав недійсними: 1) свідоцтво від ІНФОРМАЦІЯ_9 року про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів ОСОБА_3, на підставі розпорядження НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_9 p., зареєстроване в реєстраційній книзі за НОМЕР_3) договір НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_10 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_6, зареєстрований на Одеській універсальній біржі „Центр" під реєстраційним номером НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_10 р. про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1.

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.                                           Справа №22ц-309/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                           Категорія № 13

 

з

 В зв'язку з прийняттям рішення про визнання вищевказаних угод і документів недійсними, настають такі наслідки: А) квартирі АДРЕСА_1 (нині АДРЕСА_1) у м. Одесі повертається (поновлюється) правовий статус - державного житлового фонду, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 правовий статус наймача і члена сім'ї наймача, відповідно, вказаної квартири, і їм повертається (поновлюється) право користування цією квартирою. Б) Виселити ОСОБА_6. з квартири АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_1) у м. Одесі без надання іншого приміщення. В разі невиконання ОСОБА_6 в добровільному порядку рішення суду в частині виселення, він підлягає примусовому виселенню. Примусове виконання виселення покладається на управління юстиції Жовтневого району м. Одеси. Г) Вселити ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1 у м. Одесі, якщо вони виявлять бажання про вселення; Д) стягнути з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_6. 5 000 грн. - вартість вказаної квартири згідно договору купівлі-продажу.

На виконання вищенаведеного рішення суду в ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_1 була одноособово вселена в спірну квартиру.

ОСОБА_3 про рішення Жовтневого районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_5 року не знав і вселений в спірну квартиру не був.

Розпорядженням НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_12 року особовий рахунок на спірну квартиру був переоформлений на ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на спірну квартиру НОМЕР_1.

Вирішуючи справу в частині вимог ОСОБА_3. про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що приватизація спірної квартири була здійснена в порушення чинного законодавства й без урахування права на приватизацію ОСОБА_3., який був позбавлений житла без законних підстав, що суперечить ст. 47 Конституції України. У зв'язку з викладеним свідоцтво про право власності видане ОСОБА_1 на спірну квартиру повинно бути визнано недійсним.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції обґрунтованими і правильними та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 10,11, 57-60 ЦПК України.

Однак судова колегія вважає, що суду першої інстанції до цих правовідносин ще належало застосувати норми ст. 48 ЦК України (1963 року) згідно яких - недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей; по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №660-12 від 28.01.1991 p.).

Норми ЦК України 1963 року в даному випадку підлягають застосуванню на підставі п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, так як цивільні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Відносно вимог ОСОБА_3. про визнання недійсним договору дарування спірної квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. суд першої інстанції вважав необхідними відмовити у задоволені таких вимог, оскільки ніяких доказів того, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. відбувся договір дарування спірної квартири суду не надано й судом не добуто. По відомостях БТІ та РОН на теперішній час спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_1

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_3. про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

Також суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування спірною квартирою ОСОБА_3. необгрунтовані, згідно ст. 72 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.                                            Справа №22ц-309/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                           Категорія № 13

 

4

приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки. Позивачами за такими позовами можуть бути особи, що мають право постійного користування даним житловим приміщенням (наймач, члени його родини). Спірна квартира за даним БТІ та РОН зареєстрована за ОСОБА_1 тому на думку суду першої інстанції ОСОБА_2 не має правових підстав для пред' явлення зазначених позовних вимог.

Судова колегія ці висновки суду першої інстанції обгрунтованими і правильними та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 10,11, 57-60 ЦПК України, 1166, 1167 ЦК України, 71, 72 ЖК України.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказували, що в основу рішення суд першої інстанції суд взяв пояснення ОСОБА_3., який є недієздатним, а також його представників: ОСОБА_5, ОСОБА_4, а також представника органа приватизації - УЖКГ Одеського міськвиконкому - ОСОБА_7. В той час як їх пояснення є надуманими, бездоказовими і не підтверджуються нічим. В матеріалах справи немає жодного доказу тих обставин, які суд вважав встановленими. На думку апелянтів суд першої інстанції незаконно без будь яких правових підстав розглянув і вирішив вимогу ОСОБА_3. про визнання недійсним свідоцтва про право власності й договору дарування, в той час як повинен був залишити цю вимогу без розгляду, так як вона є похідною і нерозривно зв'язана з вимогою ОСОБА_3. про вселення і не може бути розглянута окремо від вимоги про вселення. Вимоги ж ОСОБА_3. про вселення розглядаються в іншій судовій справі.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянтів, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б давали можливість зробити висновок про недієздатність ОСОБА_3. Не були надані такі документи і апелянтами.

Обставини, що мають значення для справи безспірно встановлені судом і підтверджують матеріалами, що містяться у справі. Так встановлені факти, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 році ОСОБА_3 був наймачем спірної квартири, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 році він приватизував спірну квартиру, і ІНФОРМАЦІЯ_10 року був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, за яким ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_6, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року Жовтневим районним судом м. Одеси було винесено рішення, яким визнані недійсними свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_3. та договір купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_3 і ОСОБА_6., в зв'язку з прийняттям цього рішення спірній квартирі повернувся правовий статус - державного житлового фонду, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 правовий статус наймача і члена сім'ї наймача, відповідно, вказаної квартири, і їм повертається (поновлюється) право користування цією квартирою, ОСОБА_6 був виселений зі спірної квартири, а ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вселені.

В частині вселення у спірну квартиру судове рішення було виконане тільки відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3 про рішення Жовтневого районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_5 року не знав і вселений в спірну квартиру не був.

ІНФОРМАЦІЯ_12 року особовий рахунок на спірну квартиру був переоформлений на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

Таким чином за судовим рішенням ОСОБА_3 мав бути вселений в спірну квартиру, і так як відносно нього, в цій частині, судове рішення виконано не було це дало змогу ОСОБА_1 на себе особовий рахунок на спірну квартиру і приватизувати її тільки на себе. За таких обставин безумовним є факт порушення прав ОСОБА_3. на житло, оскільки якщо б судове рішення було виконано і ОСОБА_3 був вселений у спірну квартиру, ОСОБА_1 не мала б змоги переоформити на себе особистий рахунок і в подальшому приватизувати квартиру тільки на своє ім'я.

Судова колегія вважає, що відсутні підстави передбачені ст. 207 ЦПК України для залишення без розгляду вимог ОСОБА_3. про визнання недійсним свідоцтва про право власності й договору дарування. Ці вимоги є самостійними позовними вимогами і не є

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.                                                 Справа №22ц-3 09/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                           Категорія № 13

 

5

похідними від позовних вимог ОСОБА_3. про вселення у спірну квартиру, що розглядаються в іншій судовій справі.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені певні порушення процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так судом першої інстанції по справі було постановлено заочне рішення, в той час як у судовому засіданні брав участь прокурор, а у відповідності до вимог ч.2 ст. 224 ЦПК України заочний розгляд справи можливий тільки у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

За таких обставин судова колегія, на підставі вимог п.4 ч.І, ч.З ст. 309 ЦК України, приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення з виключенням з вступної частини судового рішення вказівки про заочне рішення, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3. задовольнити частково: визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане управлінням комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на ім'я ОСОБА_1; відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди; відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Відмовити ОСОБА_2 у задоволені зустрічного позову до ОСОБА_3. про втрату ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3. державний судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп.

Також судова колегія вважає необхідним покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов'язок по відшкодуванню витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі по 15 грн. на кожну.

Керуючись ст.ст. 303, 304; п.З ч.І ст. 307; п.4 ч.І, ч.З ст. 309; ст. 313; ч.2 ст. 314; ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від ІНФОРМАЦІЯ_1 року змінити, виключивши з вступної частини судового рішення вказівку про заочне рішення, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане управлінням комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на ім'я ОСОБА_1.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволені зустрічного позову до ОСОБА_3 про втрату ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 державний судовий збір в сумі 08 грн. 50 коп.

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.                                           Справа №22ц-309/2007 р.

Доповідач Бітов А.І.                                                                                           Категорія №13

 

б

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 15 грн. які мають бути перераховані до апеляційного суду Одеської області (код ОКПО: 02892913; розрахунковий рахунок: 35227007000098; банк: УДК в Одеській області, МФО банку: 828011).

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 15 грн. які мають бути перераховані до апеляційного суду Одеської області (код ОКПО: 02892913; розрахунковий рахунок: 35227007000098; банк: УДК в Одеській області, МФО банку: 828011).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

 

 

Головуючий у першій

інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Бітов А.І.

Справа №22ц-309/2007 р.

Категорія № 13