Головуючий по 1-й інстанції: Мішура В.С. Справа № 22-а-78/07
Здолбунівський районний суд Рівненської області ряд.ст.зв. № 37
Доповідач: Олендер І.Я.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ
вул.Чоловського,2 м.Львів,79018
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2007 року. м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Кушнерика М.П.,
Пліша М.А.,
при секретарі Соколовській А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2007 року та на додаткову постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2007 року по справі № 2а-03/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання рішення Богдашівської сільської ради “Про оформлення права приватної власності” НОМЕР_1 нечинним з моменту його прийняття та його скасування, -
в с т а н о в и л а:
01 лютого 2007 року Здолбунівським районним судом Рівненської області було прийнято постанову по справі № 2-а-03/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішення Богдашівської сільської ради “Про оформлення права приватної власності” НОМЕР_1 нечинним з моменту його прийняття та його скасування, якою в задоволені позову було відмовлено через пропуск строку звернення з адміністративним позовом до суду. 16 березня 2007 року судом було прийнято також додаткову постанову, якою було задоволено заяву третьої особи ОСОБА_3 та стягнуто з позивачки ОСОБА_1 на її користь 2000 гривень судових витрат.
Вказані постанови суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1, яка в поданих апеляційних скаргах покликається на те, що оскаржувані постанови суду першої інстанції винесені з порушенням процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим просить постанови скасувати та постановити нову постанову, якою задовольнити її позов та залишити без задоволення заяву 3-ї особи ОСОБА_3 про стягнення судових витрат.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі покликається на те, що суд помилково дійшов до висновку про пропуск нею строку звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, оскільки про спірне рішення вона взнала лише на початку липня 2005 року, після чого зразу ж звернулась з позовом до суду. Жодних доказів про те, що вона могла, або повинна була знати про спірне рішення, суду не надано, висновок суду про початок перебігу строку позовної давності з квітня 2002 року взагалі суперечить встановленим обставинам справи, оскільки саме рішення, що оскаржується, прийнято 22 січня 2003 року. Крім того суд безпідставно стягнув з неї на користь 3-ї особи, всупереч вимогам ст. 94 КАС України, судові витрати, оскільки такі присуджуються лише з або на користь сторін, а не інших учасників процесу, в тому числі третіх осіб. Просить апеляційні скарги задовольнити, скасувати постанови суду першої інстанції та постановити нову постанову про задоволення її позову.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав подані доводи апеляційних скарг.
Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи поданої ОСОБА_5 апеляційної скарги та пояснив, що суд прийшов до неправильного висновку, щодо пропуску його довірителькою строку звернення до адміністративного суду, тому вважає, що постанова підлягає скасуванню та слід постановити нову, якою позов задоволити повністю.
Представник відповідача - Богдашівської сільської Ради Здолбунівського району в судове засідання не явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, та не подав суду, на його вимогу, письмові докази.
Представники третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційних скарг та пояснили, що оскаржені постанови прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Про прийняте рішення відповідачем позивачка повинна була взнати ще в квітні 2002 року, а тому строк для звернення до адміністративного суду нею пропущений без поважних причин і такий, на їх думку, поновленню не підлягає, тому суд правильно застосував строк позовної давності та відмовив у позові.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника особи, що подала апеляційні скарги на їх підтримання, представників 3-ї особи ОСОБА_3, вивчивши та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити.
Розглядаючи спір та приймаючи постанову про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції безпідставно і необґрунтовано виходив з того, що позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права на спадкування в квітні 2002 року, однак до суду вона звернулась лише через 3 роки 10 місяців після цього, і що в силу вимог ст. 100 КАС України, позивачка не заявляла клопотання про поновлення пропущеного строку.
При цьому суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що рішення сільської ради, яке оскаржує позивачка, було прийнято лише 22 січня 2003 року, та що ні відповідачем, ні іншими учасниками судового розгляду, не подано суду переконливих доказів, що позивачка знала, або повинна була знати про таке рішення до липня 2005 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка не повідомлялась відповідачем про прийняття оскаржуваного рішення, присутня при його прийнятті не була, хоча саме рішення стосується її прав та інтересів як спадкоємниці померлого ОСОБА_6, покликання про те, що вона взнала про оскаржуване рішення ради в липні 2005 року нічим не спростоване, а як вбачається з штампу реєстрації позовної заяви, така подана позивачкою 27.03.2006 року, тобто до спливу річного строку.
З огляду на вказане вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про пропуск позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а тому він в силу вимог ст.ст. 99-100 КАС України безпідставно відмовив у задоволені позову з цих підстав.
Колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання рішення Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області “Про оформлення права приватної власності” НОМЕР_1 нечинним з моменту його прийняття підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з копії рішення Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області “Про оформлення права приватної власності” НОМЕР_1 (а.с. 85), таке прийнято на виконання розпорядження голови Рівненської ОДА № 282 від 27.05.2002 року, керуючись Законом України “Про власність” від 07.02.1991 року та п. 6.1 Тимчасового положення “Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом МЮ України 28.01.2003 року №6/5, і даним рішенням було оформлено право колективної власності на житлові будинки, що належать громадянам на праві приватної власності, зокрема на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
Однак, як вбачається з копії довідки Богдашівської сільської ради Здолбунівського району НОМЕР_2(а.с. 17), згідно записів погосподарської книги АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_6.
Тому відповідачем не подано жодних доказів, на підставі яких документів та на підставі якого порядку ним було оформлено право власності на спірне будинковолодіння на ОСОБА_2., що, в свою чергу, суперечить діючій на той час Інструкції “Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, затвердженої наказом Держбуду України 09.06.1998 р. № 121.
Колегією суддів встановлено також той факт, що відповідачем при винесені 22.01.2003 року оскаржуваного рішення зроблено посилання на п. 6.1 Тимчасового положення “Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, яке було затверджено наказом МЮ України 28.01.2003 року, тобто через шість днів після прийняття оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, додатково вказує про його нечинність та викликає підставні сумніви щодо дійсної дати його прийняття.
Крім того колегією суддів встановлено, що існує за тим самим номером та тією ж самою датою рішення відповідача, яким оформлено право приватної власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 (а.с. 27), яке лише під час розгляду справи в суді першої інстанції 17.01.2007 року рішенням НОМЕР_3 було відмінено як прийняте помилково. з чого слід зробити висновок, що таке було в силі на момент прийняття оскаржуваного рішення, та вказує на необґрунтованість і недобросовісність дій відповідача при прийнятті останнього.
Слід зазначити, що представник відповідача жодного разу в суд апеляційної інстанції не являвся, не представив суду для огляду та долучення до справи документи, які вимагались, хоча в силу вимог ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України саме на відповідача покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та обов'язок подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач як суб'єкт владних повноважень, діяв необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, діяв недобросовісно та не розсудливо, що свідчить про нечинність прийнятого рішення з часу його прийняття.
Наведене вище свідчить про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мали значення для справи, та що висновки суду невідповідають обставинам справи.
Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву 3-ї особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 та виніс додаткову постанову, якою стягнув з ОСОБА_1 2000 гривень судових витрат.
При цьому колегія суддів виходить з наступного, так, відповідно до вимог ст. 50 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач, в силу вимог ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Норми КАС України не містять приписів про розподіл судових витрат у спосіб інший, ніж передбачений ст. 94 КАС України, а тому судові витрати, в силу вказаних вище вимог, розподіляються виключно між сторонами адміністративної справи, до числа яких 3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідача не відноситься.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що постанови суду першої інстанції по даній адміністративній справі підлягають скасуванню та слід постановити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, відмовивши в задоволені заяви про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2007 року та на додаткову постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2007 року по справі №2а-03/07 - задовольнити.
Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2007 року по справі 2-а-03/07 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішення Богдашівської сільської ради “Про оформлення права приватної власності” НОМЕР_1 нечинним з моменту його прийняття та його скасування - задовольнити частково.
Визнати рішення Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області “Про оформлення права приватної власності” НОМЕР_1 в частині оформлення права колективної власності на житловий будинок, що належить громадянам на праві приватної власності - АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, нечинним з моменту його прийняття.
Стягнути з Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області в користь ОСОБА_1 05 гривень 10 копійок судових витрат.
Додаткову постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2007 року по справі 2-а-03/07 про стягнення судових витрат - скасувати.
В задоволені заяви третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення на її користь з ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень судових витрат - відмовити.
Постанова набирає законної сили після проголошення.
На постанову апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: М.П.Кушнерик
М.А.Пліш